Постанова № 18848330, 23.02.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2011 р. Справа № 2a-4440/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Богусевич А.С.,

представника позивача Бабака А.В.,

представника відповідача Терьохіної Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Інтекс»

до Косівської державної податкової інспекції Івано-Франківської області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2010 року за №№ 0000602301/0, 0020182301/0, 0000592301/0, 0000582301/0 та рішення від 17.11.2010 року № 0000612301 про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2010 року приватне підприємство «Інтекс»(далі позивач) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в Косівському районі Івано-Франківської області (далі відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.11.2010 року за №№ 0000602301/0, 0020182301/0, 0000592301/0, 0000582301/0 та рішення від 17.11.2010 року № 0000612301 про сплату штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП «Інтекс»не порушувало вимог податкового законодавства, у акті перевірки від 04.11.2010 року за № 2018/23-1/32567924 не зазначено на підставі яких фінансових документів зроблені висновки про порушення вимог Законів України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про податок на додану вартість», «Про оприбуткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»тощо. Разом з тим, конкретних норм законодавства в обґрунтування своїх вимог позивачем в адміністративному позові не наведено.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві та пояснив суду, що під час проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства не досліджені усі первинні бухгалтерські документи, в акті ревізії представниками ДПІ допущено ряд порушень, які вказують на його незаконність. Однак, у чому саме полягають ці порушення не вказав. Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечила та пояснила суду, що за результатами планової виїзної перевірки приватного підприємства «Інтекс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року до 30.06.2010 року та валютного законодавства з 01.07.2007 року до 30.06.2010 року встановлені порушення вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.3.1, 7.3.5 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; пункту 4.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпунктів 11.3.1, 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» № 56-93 від 20.05.1993 року. За результатами перевірки складений акт від 04.11.2010 року за № 2018/23-1/32567924 на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 17.11.2010 року за №№ 0000602301/0, 0020182301/0, 0000592301/0, 0000582301/0 та рішення від 17.11.2010 року № 0000612301 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій. У ході перевірки працівниками державної податкової інспекції в Косівському районі досліджувалися усі первинні бухгалтерські документи, про що свідчить підпис у акті керівника приватного підприємства Тинкалюка В.М. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, установив наступне.

29.01.2004 року приватне підприємство «Інтекс» зареєстроване Косівською районною державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію № 0251 та 27.02.2004 року взяте на податковий облік Косівською ДПІ.

В період з 25.08.2010 року до 01.11.2010 року працівниками ДПІ Косівського району Івано-Франківської області проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «Інтекс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року до 30.06.2010 року та валютного законодавства з 01.07.2007 року до 30.06.2010 року.

Відповідно до акту перевірки від 04.11.2010 року за № 2018/23-1/32567924 на приватному підприємстві «Інтекс» державною податковою інспекцією Косівського району встановлені порушення вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.3.1, 7.3.5 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпунктів 11.3.1, 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» № 56-93 від 20.05.1993 року (а.с. 37-110).

У ході перевірки працівниками податкової інспекції були досліджені усі первинні бухгалтерські документи фінансово-господарської діяльності ПП «Інтекс», що підтверджується розпискою керівника приватного підприємства Тинкалюка В.М. (а.с. 109).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ Косівського району винесені податкові повідомлення-рішення від 17.11.2010 року за №№ 0000602301/0, 0020182301/0, 0000592301/0, 0000582301/0 та рішення від 17.11.2010 року № 0000612301 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно податкового повідомлення-рішення від 17.11.2010 року № 0000582301/0 за порушення вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.3.1, 7.3.5 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 43766,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 42501,00 грн., а всього в сумі 86267,00 грн. (а.с. 116).

Податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2010 року № 0000592301/0 за порушення вимог підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року, статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»№ 56-93 від 20.05.1993 року визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 51,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 340,00 грн., а всього податкове зобовязання на загальну суму 391,00 грн. (а.с. 117).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 17.11.2010 року за № 0000602301/0 у звязку з порушенням вимог пункту 4.1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпунктів 11.3.1, 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року; підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000 року визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 15276,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 34862,50 грн., а всього податкове зобовязання на загальну суму 50138,50 грн. (а.с. 115).

Згідно податкового повідомлення-рішення від 17.11.2010 року № 0020182301/0 за порушення вимог підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року, що призвело до несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб визначено податкове зобовязання пеню в сумі 304,73 грн. (а.с. 118).

Рішенням ДПІ в Косівському районі від 17.11.2010 року № 0000612301 за порушення вимог статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» № 98/96-ВР від 23.03.1996 року до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 6480,00 грн. (а.с. 119).

Відповідно до вимог частини 1 стаття 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (далі Закон № 2181 установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до вимог підпунктів «а», «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Згідно підпункту 17.1.2 цієї статті у разі, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (підпункт 17.1.3 статті 17 Закону № 2181).

Порядок нарахування пені регламентовано підпунктом 16.4.1 Закону № 2181, відповідно до якого пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Відповідно до вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.041997 року база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 цього Закону датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Пунктом 5.1 Закону встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті (пункт 5.2 Закону).

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону до складу валових витрат платники податку не включають: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Датою збільшення валового доходу в разі реалізації товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом (підпункт 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 Закону). Відповідно до статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» № 98/96-ВР від 23.03.1996 року, із змінами та доповненнями, патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

Частиною 1 статті 8 вказаного Закону за здійснення операцій, передбачених цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності суб'єктів підприємницької діяльності із зазначеним порушенням.

Відповідно до вимог статті 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 року комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

У ході судового засідання висновки акту перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «Інтекс» від 04.11.2010 року за № 2018/23-1/32567924 про порушення позивачем вказаних вище вимог податкового законодавства повністю знайшли своє підтвердження дослідженими та перевіреними судом доказами. Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Косівському районі від 17.11.2010 року за №№ 0000602301/0, 0020182301/0, 0000592301/0, 0000582301/0 та рішення від 17.11.2010 року № 0000612301 про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій винесені правомірно.

Посилання представника позивача на те, що в ході податкової перевірки працівниками ДПІ в Косівському районі не були досліджені усі первинні документи фінансово-господарської діяльності ПП «Інтекс» не відповідають дійсності та не приймаються судом до уваги, оскільки, суперечать дослідженому судом письмовому доказу розписці, котру дав керівник підприємства Тинкалюк В.М. у ході перевірки та якою він підтвердив, що первинні бухгалтерські та інші документи, використані при проведення перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність субєкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевіряється, відсутні (а.с. 109).

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів на підтвердження своїх позовних вимог та спростування висновків ДПІ в Косівському районі, викладених у акті від 04.11.2010 року за № 2018/23-1/32567924 представник позивача суду не подав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПП «Інтекс» необґрунтовані та безпідставні, у звязку з чим позов не підлягає задоволенню.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:Бобров Ю.О.

Постанова складена в повному обсязі 28.02.2011 року.