Постанова № 18847815, 24.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2011 року 15:25 Справа № 2а-0870/7134/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКалашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Корольові О.О.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 16.03.2011 №1086-03);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 06.09.2011 №23939)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Термолітмаш»

до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Термолітмаш» (далі ТОВ «Термолітмаш», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області (далі Мелітопольська ОДПІ, відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 №000094301.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Вказує, що висновок податкового органу про фіктивний правочини є необґрунтованим та спростовується належно оформленими первинними документами.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та зазначив, що контрагент позивача ТОВ «ТД «ДОАР» не мав необхідних умов для виконання постачання товару, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні. Вважає угоду між сторонами фіктивною та просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

Між ТОВ «Термолітмаш» (виконавець) та ВАТ «Нововолинський літейний завод» (замовник) укладений договір № 50 від 07.02.2011 на виготовлення та поставку обладнання, а саме, піч ДСП-3. Вартість продукції, у відповідності до спеціфікаціїї до договору становить 3399999,00грн., у тому числі ПДВ 566666,50грн. Строки виготовлення та поставки обладнання складають 120 календарних днів з моменту отримання виконавцем першої частини передоплати за обладнання.

15.03.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ «ТД «ДОАР» (продавець) укладений договір купівлі-продажу промислового обладнання №56, предметом якого є електропіч дугова ДПС-3. Вартість товару склала 1000000,00грн., у тому числі ПДВ 166666,66грн. Оплата за товар підтверджена платіжними дорученнями від 22.03.2011 №50 (500000,00грн.) та від 23.03.2011 №52 (500000,00грн.), із відміткою банківської установи. ТОВ «ТД «ДОАР» виписані податкові накладні від 22.03.2011 №1979 (ПДВ 83333,33грн.) та від 23.03.2011 №2088 (ПДВ 83333,33грн). Також відвантаження товару підтверджене видатковою накладною від 23.03.2011 №50.

На час здійснення господарської операції ТОВ «ТД «ДОАР» було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість, що представником відповідача не заперечується.

Судом встановлено, що транспортування придбаної печі здійснено ПП ОСОБА_3, на підставі договору №1 від 23.03.2011 на транспортно-експедиторські послуги з перевезення вантажу, укладеного із ТОВ «Термолітмаш». Пунктом 13 указаного договору передбачено своєчасне та належне оформлення товарно-транспортних накладних. Виконання умов договору та поставка товару підтверджена актом здавання-приймання послуг від 24.03.2011. Товарно-транспортні накладні оформлені не були.

Після поставки товару позивачу, останнім проведені заходи для виконання умов договору № 50 від 07.02.2011, укладеного з ВАТ «Нововолинський літейний завод», щодо виготовлення та поставки товару, а саме, укладені договори щодо ремонту складових частин електропечі: договір від 12.05.2011 №13, від 01.05.2011 №6 з ТОВ «Український центр енергоремонт» (виконання договорів підтверджується актами виконаних робіт та платіжними дорученнями) та укладений договір з ТОВ «Караван» від 23.03.2011 №2 на капітальний ремонт печі (виконання договору підтверджується платіжним дорученням та актом приймання виконаних робіт).

Судом встановлено та матеріалами у справі підтверджено, що після капітального ремонту печі, її основні частини поставлені на адресу замовника - ВАТ «Нововолинський літейний завод», на виконання договору від 07.02.2011 №50. Кінцева поставка товару підтверджена видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання цінностей та актами приймання-передачі частин обладнання до договору від 07.02.2011 №50.

Всі первинні документи, які підтверджують виконання вищезазначених угод, містяться у матеріалах справи та були надані працівникам Мелітопольської ОДПІ під час перевірки. Сумнівів щодо їх правильності чи справжності у представника відповідача не виникало.

Посадовими особами Мелітопольської ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Термолітмаш» з питань достовірності визначення та нарахування податку на додану вартість за березень 2011 року, за результатами якої складений акт від 05.07.2011 №964/23/ (далі - Акт).

Під час перевірки відповідачем встановлено та у Акті відображено, що Мелітопольською ОДПІ отримано лист від ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 02.06.2011 №10041/7/15-221, згідно якого ТОВ «ТД «ДОАР» має ознаки нікчемності правочинів. Також зазначено, що ТОВ «ТД «ДОАР» звітує до податкових органів та відображає у податковій звітності отримання прибутків 13210700,00грн. за І квартал 2011 року (стор.11 Акту). Також вказано, що у ТОВ «ТД «ДОАР» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, а тому угода має ознаки нікчемності (стор.12 Акту). Крім того, у Акті описано умови поставки товару (стор.6-7).

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті зафіксовані порушення:

п. 198.1, 198.2, 198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.2 ст.200 п.201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого підприємством занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за березень 2011 року у сумі 166667,00грн.

Не погодившись із висновками Акту позивач надав на нього заперечення (від 12.07.2011 №1239-07) та відповіддю від 19.07.2011 №19342/23-122 відповідач повідомив, що висновки Акту залишаються без змін.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.07.2011 №0000942301 та збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 166667,00грн. та застосовані фінансові санкції у розмірі 1,00грн.

Вважаючи указане рішення протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Із матеріалів справи вбачається та представником відповідача не заперечується, що податкові накладні, у яких відображена спірна сума ПДВ відповідають вимогам чинного законодавства. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності ні під час перевірки, ні під час судового засідання у представника ОДПІ не виникало.

Крім того, пунктом 201.8 ст.201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТД «ДОАР» на час здійснення відповідних господарських операцій було зареєстровано як платник ПДВ та як юридична особа. Указаний факт представникам відповідача не заперечується.

Крім того, під час проведення перевірки позивач надавав перевіряючим відповідні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення поставки товару від ТОВ «ТД «ДОАР» на адресу ТОВ «Термолітмаш». Указані документи були надані позивачем у судовому засіданні та сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності їх змісту з боку представників відповідача не виникло.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на права покупця. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

В акті перевірки зафіксовано та у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що підставами для винесення оскаржуваного рішення стало повідомлення від ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, що ТОВ «ТД «ДОАР» має ознаки нікчемності правочинів та відсутність товарно-транспортних накладних, які мали бути оформлення під час транспортування товару.

Висновки податкового органу щодо нікчемності угоди між ТОВ «Термолітмаш» та ТОВ «ТД «ДОАР» суд вважає безпідставними та недоведеними, а лист ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 02.06.2011 №10041/7/15-221, згідно якого ТОВ «ТД «ДОАР» має ознаки нікчемності правочинів суд не розцінює як належний доказ нікчемного правочину. Інших доказів з цього питання податковий орган суду не надав. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТД «ДОАР» звітує до податкових органів та відображає у податковій звітності отримання прибутків 13210700,00грн. за І квартал 2011 року (стор.11 Акту).

Приписами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Жодних доказів нікчемності правочину у відповідності до приписів ЦК України, укладеного позивачем із ТОВ «ТД «ДОАР», відповідач суду не надав.

Щодо обґрунтування відповідачем своєї правової позиції з огляду на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, то з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Транспортування придбаної печі здійснено ПП ОСОБА_3, на підставі договору №1 від 23.03.2011. Пунктом 13 указаного договору передбачено оформлення товарно-транспортних накладних.

Розділом 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Із матеріалів справи вбачається, що в порушення умов договору №1 від 23.03.2011 та указаних Правил, товарно-транспортна накладна виписана не була, проте між замовником (позивач) та перевізником оформлений акт приймання-передачі виконаних послуг.

Такий договір судом недійсним не визнаний, його виконання під сумнів відповідачем не ставиться.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що у даному випадку наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, які не повязані із дотриманням вимог податкового законодавства та не може свідчити про нікченість угоди поставки товару.

Крім того, позивач наддав суду докази використання придбаного у ТОВ «ТД «ДОАР» товару у своїй господарській діяльності, подальшої реалізації та отримання доходу від такої операції.

Аналізуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що позивач довів виконання ним приписів чинного податкового законодавства України, підтвердив належними доказами товарність угоди, в той час як посадковим органом не надано належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у звязку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської обєднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області від 22.07.2011 №0000942301.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Термолітмаш» (код ЄДРПОУ 34394846) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн. 40 коп.) Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 28.10.2011р.

Суддя Ю.В.Калашник