Постанова № 18847804, 03.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 року 15:05 Справа № 2а-0870/6922/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМаксименко Л.Я.

при секретарі судового засіданняПриймаку Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна», м. Запоріжжя

до:Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя

про:визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 66 від 28.04.2011

від відповідача:ОСОБА_2, довіреність від 21.02.2011;

ОСОБА_3, довіреність від 25.06.2011

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» (далі позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000610801 від 10.08.2011.

В обґрунтування позову посилається на те, що акт перевірки № 339/08-01/00186536 від 05.08.2011 за формою та змістом не відповідає акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, встановленого додатком № 3 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41. На думку позивача, здійснення перевірки та складання акту відбулось формально, а виходячи із змісту акту перевірки, відповідач фактично здійснив документальну невиїзну/позапланову перевірку але без дослідження первинних фінансово-господарських документів, якими висновки СДПІ не підтверджуються. Крім того, акт камеральної перевірки не містить конкретизації встановлених порушень. Стверджує, що відповідач діяв у спосіб, не передбачений законодавством та з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки з урахуванням ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податковий орган не має права встановлювати в акті перевірки факти, щодо нікчемності угод. Зміст акту перевірки не узгоджується з предметом перевірки, оскільки як зазначено в акті, перевіркою не підтверджено наявність поставок за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 в той час як перевірявся інший період червень 2011 року. Щодо виявлених під час перевірки порушень вимог податкового законодавства зазначає, що сама по собі несплата продавцем або його постачальниками по ланцюгу податку до бюджету, в разі фактичного здійснення господарської операції, відсутність документального підтвердження такої сплати ПДВ до бюджету контрагентами позивача чи попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на порядок формування податкового кредиту позивачем та на його право щодо отримання бюджетного відшкодування. Вказує, що у разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Твердження податкової інспекції про нікчемність правочинів за ланцюгом постачання з посиланням на ст. 215 ЦК України, на думку позивача, не ґрунтується на законі. Стверджує, що первинними документами підтверджується фактичне отримання позивачем товару від постачальників, що призвело до реальних змін в структурі активів та зобовязань позивача.

В додаткових поясненнях до адміністративного позову від 03.10.2011 вих. № 1-36 товариство вважає, що перевірка, яка проводилась відповідачем не є камеральною, оскільки до компетенції камеральної перевірки не входить перевірка правильності формування податкового кредиту чи достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки дані питання регулюються правилами ведення податкового обліку на підставі первинних документів, що є обєктом дослідження виключно документальної перевірки. З приводу доводів відповідача стосовно нікчемності правочинів зауважує, що податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про нікчемність вчиненого платником податку правочину та порушення у звязку із цим податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за таким правочином. Вказує, що такі повноваження належать виключно суду. Крім того вважає, що товариство не має відповідати за діяння вчинені контрагентами за ланцюгом постачання, оскільки це суперечить положенням ст. 61 Конституції України.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 06.09.2011 вих. № 4783/10/10-013 посилається на те, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено камеральну перевірку ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за червень 2011 року. Перевіркою встановлено, що в порушення п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 10.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, п. 4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість товариством завищено заявлену за червень 2011 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1947263,00 грн. Вказує, що позивач сформував суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1947263 грн. за червень 2011 року за рахунок суми відємного значення ПДВ травня 2011 року в розмірі 1947263 грн. Однак, фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (акт від 04.08.2011 № 337/08-01/00186536), якою встановлено завищення суми відємного значення з ПДВ за травень 2011 року в сумі 1947263 грн. Зазначає, що на підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.08.201 № 0000600801, яким позивачу було зменшено розмір відємного значення за травень 2011. У звязку із цим, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі вважає, що оскільки сума бюджетного відшкодування є розрахунковою величиною і формується не на підставі господарських операцій, первинних документів та податкових накладних, а розраховується відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, то виходячи із розміру зменшеного відємного значення за травень 2011 року, яке не оскаржено позивачем, вимоги товариства про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000610801 від 10.08.2011 про зменшення бюджетного відшкодування є безпідставними. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники відповідача у судових засіданнях підтримали заперечення з підстав, викладених вище.

В судовому засіданні 03.10.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

05 серпня 2011 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведена камеральна перевірка ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2011 року, про що складено акт № 339/08-01/00186536.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п. 10.1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, п. 4 Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» завищено заявлену за червень 2011 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1947263,00 грн.

10 серпня 2011 року на підставі акту перевірки № 339/08-01/00186536 від 05.08.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі винесено податкове повідомлення-рішення № 0000610801, яким ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 1947263,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Згідно п. 76.1 ст. 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Аналогічні положення передбачені п. п. 5, 6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41 (далі Порядку).

Пунктами 3, 4 вказаного Порядку передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки не встановлено порушень, робиться відповідний запис у розділі IV декларації. У разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення, складається Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (додаток 3 до цього Порядку).

З огляду на викладені норми чинного законодавства можна дійти висновку про те, що в ході проведення камеральної перевірки податковий орган обмежений двома обставинами: по-перше, перевірці підлягають виключно дані (показники), зазначені у податкових деклараціях платника податку та, по-друге, у засобах здійснення такої перевірки даних шляхом дослідження лише податкової звітності та її даних, збережених на різних носіях (паперових, електронних баз даних тощо).

Так, згідно додатку № 3 Порядку № 41 у розділі акту камеральної перевірки «Перевіркою встановлено» (викладається у табличному вигляді) йдеться фактично лише про чотири види помилки (порушення), які можуть бути виявлені податковим органом під час здійснення камеральної перевірки, а саме: неподання або несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість та виявлення арифметичних (методологічних) помилок, що вплинули (не вплинули) на розрахунки з бюджетом.

Отже, під час проведення камеральної перевірки, досліджуючи лише дані податкової звітності платника податків для податкового органу є можливим та допустимим виявлення тільки арифметичних чи методологічних помилок, допущених платником при заповненні такої звітності.

На 13 аркуші акту камеральної перевірки від 05.08.2011 зазначено, що при розрахунку показників розділу ІІІ «Розрахунки з бюджетом» декларації з ПДВ за червень 2011 року податковим органом встановлено завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню. На підтвердження вказаної позиції представники відповідача в судовому засіданні посилались саме на те, що розмір бюджетного відшкодування є розрахунковою величиною, а оскільки актом перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 04.08.2011 вже встановлено завищення позивачем відємного значення суми ПДВ за травень 2011 року, то відповідно розмір бюджетного відшкодування за червень 2011 року є також завищеним на суму 1947263,00 грн. Тобто фактично стверджували про наявність порушень у методології розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Однак суд з цим не погоджується, оскільки на час проведення камеральної перевірки 05.08.2011, виявлені під час позапланової виїзної перевірки 04.08.2011 порушення вимог податкового законодавства ніяким чином не могли вплинути на показники декларації з ПДВ за червень 2011 року. Дійсно, платник податків зобовязаний враховувати при складанні звітності зменшену податковим органом податкового вигоду, але лише після узгодження такого донарахування. Станом на 05.08.2011 такого узгодження не було і не могло бути, оскільки винесене на підставі акту позапланової виїзної перевірки від 04.08.2011 податкове повідомлення-рішення № 00006008001, яким ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» зменшено відємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 1947263,00 грн., прийняте лише 10.08.2011.

В той же час, акт камеральної перевірки від 05.08.2011 №339/08-01/00186536 містить висновки стосовно правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2011, зокрема про нікчемність укладених позивачем угод, здійснення ним господарської діяльності поза межами правового поля та про не підтвердження реального характеру господарських операцій. Однак, на думку суду, такі висновки зробити не можливо, досліджуючи лише дані (показники) податкової звітності в межах проведення камеральної перевірки.

Крім того, в п. 2.2 акту камеральної перевірки № 339/08-01/00186536 від 05.08.2011 зазначено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі під час опрацювання декларації за звітний період використовувала інформацію компютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби. Однак, із змісту акту вбачається, що податковий орган не обмежився лише дослідженням вказаних баз даних, а ґрунтував свої висновки зокрема на такому джерелі інформації як акт СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 04.08.2011 № 337/08-01/00186536 Про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» з питань правомірного декларування відємного значення за травень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за травень 2011 року , яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.04.2011 по 30.04.2011. Однак, використання такого джерела інформації під час проведення камеральної перевірки, а тим більше цитування викладених у ньому обставин порушень, є недопустимим.

Слід зазначити, що додаток № 3 Порядку № 41 у розділі акту камеральної перевірки «При перевірці використано» передбачає можливість податкового органу зробити посилання на акти про результати камеральної перевірки лише у тому випадку, коли показники звітної податкової декларації з податку на додану вартість формуються з урахуванням показників такої звітності (таких актів). В даному випадку, акт від 04.08.2011 № 337/08-01/00186536 був складений за результатами позапланової виїзної перевірки, а не камеральної і, як вже зазначалося вище, не міг впливати на показники звітної податкової декларації з ПДВ за червень 2011 року.

У звязку із цим, суд приходить до висновку про те, що акт камеральної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі № 339/08-01/00186536 від 05.08.2011 як за формою так і за змістом не відповідає акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, визначеного додатком 3 Порядку № 41.

Суд зазначає, що п. 200.11 ст. 200 ПК України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку визначено додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 N 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого платника».

Згідно абз. 2 п. 6 Розділу ХІІ Порядку № 41, щодо необхідності проведення документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом складається висновок, який передається підрозділу податкового контролю, про що робиться відповідний запис у розділі IV декларації.

Як зазначено у листі ДПА України від 23.03.2011 р. N 8073/7/16-1617, відповідним чином сформований, підписаний та затверджений (у відповідних випадках) висновок передається до підрозділу податкового контролю юридичних осіб: щодо ймовірних вигодоформуючих (податкових ям) та вигодо транспортуючих (транзитерів) суб'єктів - для організації проведення позапланової документальної перевірки і підрозділу податкової міліції - для оперативного супроводження; щодо вигодонабувачів - для організації проведення планової документальної перевірки.

Таким чином, на думку суду, встановивши під час проведення камеральної перевірки наявність достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган мав право ставити питання про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування, а не проводити таке дослідження в рамках камеральної перевірки.

Посилання представників відповідача на наказ ДПА України від 24.05.2011 № 306 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (відємного значення податку на додану вартість)» суд до уваги не приймає, оскільки вказаний документ не зареєстрований у Міністерстві юстиції України, а отже не має сили нормативно-правового акту.

Щодо змісту виявлених порушень.

В акті перевірки, зокрема на 5 аркуші зазначено про те, що станом на 04.08.2011 серед постачальників ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» виявлено платників, якими надано ризиковий кредит по операціям з придбання феронікельхрому, титану губчатого, феротитану, вольфрамо-нікелевого сплаву, феровольфраму, на загальну суму ПДВ 1947263 грн., в тому числі:

1) ТОВ «Металл-Ресурс» на суму ПДВ 582189 грн. Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання встановлено постачальника 1. ПП «Інтенція», постачальниками якого в свою чергу є 1.1. ПП «Тиссона» згідно податкової інформації підприємство виступає вигодотранспортуючим субєктом та постачальником якого є 1.1.1 ТОВ «Метиз-Ремзбут» що має ознаки податкової ями;

2) ТОВ «Діег-Авіастар» на суму ПДВ 582836 грн. Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання встановлено постачальника 1. ТОВ «Унітарне підприємство Укрпромресурс», згідно податкової інформації підприємство виступає вигодотранспортуючим підприємством та постачальником якого є 1.1 ПП «Ангара», що не задекларувало податкові зобовязання;

3) ТОВ «Трейдсплав» на суму ПДВ 231028 грн. (виступає вигодотранспортуючим підприємством). Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання встановлено постачальника 1. ТОВ «Гранд-Оіл-Груп» згідно податкової інформації виступає вигодотранспортуючим підприємством та постачальниками якого є 1.1. ТОВ «Союз-Восток-Торг» (виступає вигодотранспортуючим підприємством) та має постачальника 1.1.1 ТОВ «Метиз-Ремзбут», що має ознаки податкової ями;

4) ТОВ «АМВ» на суму ПДВ 170215 грн. (виступає вигодотранспортуючим підприємством). Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання встановлено постачальника 1. ТОВ «Інтера Груп» постачальником якого є 1.1. ТОВ «Метиз Стандарт» і постачальник у ланцюгу 1.1.1 ТОВ «Венцінгенторінг» - податкова яма;

5) ТОВ «Торговий дім «ІВС» на суму ПДВ 145325 грн. (направлено запит на встановлення місцезнаходження). Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання встановлено постачальника ПП «Геліос-Д» відносно якого внесено запис до ЄДР про відсутність за місцем знаходження, та не задекларовані зобовязання;

6) ТОВ «Вторстіл» на суму ПДВ - 136275 грн. (виступає вигодотранспортуючим підприємством). Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання встановлено постачальника 1. ТОВ «Метек», постачальником якого є 1.1 ТОВ «Запорізьке металопереробне підприємство» та постачальником по ланцюгу якого є 1.1.1 ТОВ «НВП Ековторресурс», що не задекларувало податкові зобовязання за травень 2011 року;

7) ТОВ «Кримсплав» на суму ПДВ 99395 грн. Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів по ланцюгу постачання встановлено постачальника 1. ТОВ «Лідер-МТ», постачальником якого є 1.1 ТОВ «Метал-Кос» та постачальником по ланцюгу якого є 1.1.1 ТОВ «Металпромсоюз», що не задекларував свої податкові зобовязання з ПДВ.

На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» по операціям з отримання товарів (послуг) від вищенаведених контрагентів, здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна». Зазначено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від вищевказаних контрагентів за період з 01.03.2011 по 31.03.2011, що свідчить про те, що правочини між ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків. А тому в силу ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і згідно ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Однак суд не погоджується із висновками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі та зазначає наступне.

На підставі поданих представником позивача документів судом встановлено, що ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (як покупець) у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з:

1) ТОВ «Трейдсплав» на підставі договору поставки № 11101280 від 26.10.2010, предметом якого було придбання феросплавів та інших матеріалів на умовах, викладених у договорі. Факт поставки підтверджується видатковими накладними № РН-0000016 від 05.05.2011, № РН-0000017 від 13.05.2011, № РН-0000018 від 19.05.2011. На поставку видані податкові накладні від 05.05.2011 № 1, від 13.05.2011 № 2, від 19.05.2011 № 3;

2) ТОВ «Дієг-Авіастар» на підставі договору поставки № 11090433 від 13.03.2009, предметом якого було придбання феросплавів та інших матеріалів на умовах, викладених у договорі. Факт поставки підтверджується видатковими накладними № РН-0000019 від 28.04.2011, № РН-0000021 від 05.05.2011, № РН-0000020 від 05.05.2011, № РН-0000023 від 12.05.2011, № РН-0000024 від 13.05.2011, № РН-0000025 від 24.05.2011. На поставку видані податкові накладні від 05.05.2011 № 1, від 05.05.2011 № 2, від 12.05.2011 № 3, від 13.05.2011 № 4, від 24.05.2011 № 5, від 28.04.2011 № 9;

3) ТОВ «АМВ» на підставі договору поставки № 11101258 від 14.10.2010, предметом якого було придбання феросплавів та інших матеріалів на умовах, викладених у договорі. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № РН-0000009 від 20.05.2011. На поставку видана податкова накладна від 20.05.2011 № 1;

4) ТОВ «Метал-Ресурс» на підставі договору поставки № 11100884 від 14.07.2010, предметом якого було придбання феросплавів та інших матеріалів на умовах, викладених у договорі. Факт поставки підтверджується видатковими накладними № РН-0000186 від 13.05.2011, № РН-0000200 від 20.05.2011, № РН-0000201 від 23.05.2011, № РН-0000168 від 26.04.2011. На поставку видані податкові накладні від 26.04.2011 № 187, від 13.05.2011 № 205, від 20.05.2011 № 222, від 23.05.2011 № 224;

5) ТОВ «Вторстіл» на підставі договору поставки № 11100724 від 04.06.2010, предметом якого було придбання феросплавів та інших матеріалів на умовах, викладених у договорі. Факт поставки підтверджується видатковими накладними № ВТ-0000090 від 30.04.2011, № ВТ-0000091 від 12.05.2011, № ВТ-0000092 від 12.05.2011. На поставку видані податкові накладні від 12.05.2011 № 3, від 12.05.2011 № 4, від 30.04.2011 № 14;

6) ТОВ «ТД «ІВС» на підставі договору № 11101523 від 02.12.2010, предметом якого було придбання лому та відходів чорних металів, згідно специфікацій. Факт поставки підтверджується накладними № 32/4 від 02.04.2011, № 14/04 від 14.04.2011, № 47/4 та актами приймання, підписані сторонами угоди. На поставку видані податкові накладні від 08.04.2011 № 5, від 14.04.2011 № 9, від 28.04.2011 № 19;

7) ТОВ «Кримсплав» на підставі договору № 11110116 від 19.01.2011, предметом якого було придбання ферронікельхрому згідно специфікацій. Факт поставки підтверджується накладними № 042 від 04.04.2011, № 041 від 04.04.2011, № 051 від 05.04.2011, № 052 від 05.04.2011 та актами приймання, підписані сторонами угоди. На поставку видані податкові накладні від 02.04.2011 № 16, від 02.04.2011 № 17, від 02.04.2011 № 18.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції чинній на момент здійснення господарських операцій), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом, на підставі долучених до справи доказів встановлено, що придбання ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» товарів у контрагентів здійснювалось позивачем для забезпечення власної господарської діяльності, оформлено та підтверджується належними документами, зокрема і первинними бухгалтерськими документами (договорами, рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, актами приймання товару, платіжними дорученнями тощо). Придбаний товар належним чином був оприбуткований на підприємстві та використаний у виробництві, що в свою чергу призвело до змін майнового стану платника податків та призвело до збільшення (зменшення) активів та зобовязань підприємства. Отже, документально спростовується висновок про безтоварність угод.

Крім того, згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, лише порушення вимог щодо змісту та форми документу можуть позбавити його юридичної сили та доказовості. В Акті перевірки не зазначено будь-яких претензій відповідача щодо порушення форми чи змісту первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Відповідно до п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Тобто, право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем.

Тому, саме по собі недекларування постачальниками у ланцюгу постачання, з якими безпосередньо позивач не мав будь-яких відносин, власних податкових зобовязань чи несплата податку (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами постачальника своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, оскільки Конституцією України декларується індивідуалізація юридичної відповідальності.

Також суд зазначає, що позивачем наданий суду повний пакет правоустановчих документів стосовно безпосередніх контрагентів ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім.. А.М. Кузьміна» (статути, свідоцтва про реєстрацію юридичних осіб, свідоцтва платників ПДВ, свідоцтва про взяття на облік тощо), що свідчить про той факт, що при укладанні угод позивач проявляв певну обачність щодо вибору постачальника. Оскільки контрагенти позивача на момент укладання та виконання угод, складання податкових накладних були зареєстровані в ЄДРПОУ, мали свідоцтво платника ПДВ, податкові накладні оплачені позивачем (що не спростовується в акті перевірки), то суд дійшов висновку, що позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту та на законних підставах формував бюджетне відшкодування.

Посилання СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя на нікчемність правочинів суд також вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт камеральної перевірки від 05.08.2011 не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідач в акті камеральної перевірки спірні правочини з одного боку вважає фіктивними, з іншого нікчемними, не посилаючись при цьому на реквізити таких правочинів. Однак, жодних доказів які б належним чином підтверджували факт вчинення позивачем нікчемного правочину, або фіктивного суду не надано. Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

При цьому, слід зазначити, щодо висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за дії інших платників податку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Також суд зауважує, що роблячи висновок про нікчемність правочинів відповідач при цьому в описовій частині акту не досліджував будь-яких первинних документів, що посвідчують виконання таких угод, не піддавав їх перевірці та відповідному аналізу, що однак в межах камеральної перевірки є неможливим і про це суд вже зазначав вище.

Суд наголошує, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності. Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Таким чином, на думку суду, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що цей договір суперечить інтересам держави, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

З огляду на це, висновок податкового органу про завищення ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» заявленої за червень 2011 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1947263,00 грн. є безпідставним та таким, що спростовується дослідженими у справі доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про завищення ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» заявленої за червень 2011 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1947263,00 грн., а тому безпідставно нарахував штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000610801 від 10.08.2011, - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000610801 від 10.08.2011, яким Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 1947263,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 1,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.Я. Максименко