Постанова № 18847332, 31.08.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 року 13:03 Справа № 2а-0870/5028/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Задунайському І.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_3(довіреність №6141/20-19 від 03.12.2010);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність б/н від 04.04.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення №0000970805 від 15.06.2011,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2011 Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000970805 від 15.06.2011 в повному обсязі.

Свої вимоги мотивує тим, що між Концерном «МТМ» та НВО «АВІА» ТОВ був укладений договір поставки №27/07-1 від 27.07.2010, відповідно до якого постачальник зобовязався передати покупцю товар (насос вантажний HWP3, шланг відповідний до насосу, зварювальний генератор 220 DC, рукав підключення L-10, вентилятор гідравлічний AV28H, рукав для вентилятора), а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар на умовах, які узгоджуються сторонами. Як вбачається х Акту перевірки, НВО «АВІА» ТОВ не є ліквідованим. Отже Концерн «МТМ», використавши дані, які містяться у Єдиному державному реєстрі правомірно уклав правочин із субєктом підприємницької діяльності, який на момент укладення правочину мав цивільну правову дієздатність юридичної особи. Позивач вважає, що не підтверджує нікчемність правочину чисельність працівників контрагента за 4 квартал 2010, оскільки вчинення дій, відповідно до Договору не потребують спеціальних знань чи значної кількості трудових ресурсів. Товар, передбачений договором поставки було поставлено за довіреністю №31933/3275 серії 12 ААБ від 27.12.2010, автомобілем НВО «АВІА» Iveco 49Е10V, державний номер НОМЕР_1 відповідно до подорожнього листа №477322, про що свідчить товарно-транспортна накладна №1202 від 28.12.2010. Таким чином для доставки та передачі товару, зазначеного в договорі не є необхідною наявність значної кількості робочих. Концерн «МТМ» отримав товар за Договором, що підтверджується Актом прийому-передачі від 28.12.2010. На отримання товару позивачем видавалася довіреність матеріально-відповідальній особі, що підтверджується витягом із Журналу реєстрації довіреностей за 2010, де зазначено, що була видана довіреність №31933/3275 на отримання товару від НВО «АВІА» ТОВ. НВО «АВІА» ТОВ видав податкову накладну №228 від 01.12.2010, яка є правомірною підставою для нарахування податкового кредиту. В свою чергу Позивач виконав обовязок за Договором, - сплатив вартість товару, що підтверджується банківськими виписками за 01.12.2010 та 24.12.2010. Усі вказані документи підтверджують господарську операцію, оскільки є первинними, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Ухвалою суду від 04 липня 2011 року відкрито провадження у справі 2а-0870/5028/11, закінчено підготовче провадження та справа призначена до розгляду на 18.07.2011.

Провадження у справі зупинялося до 09.08.2011 та до 31.08.2011.

У судовому засіданні 31.08.2011 представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях, згідно з якими у результаті проведеної документальної невиїзної перевірки відповідачем було встановлене порушення Концерн «МТМ» п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість. Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 відповідно до автоматизованої системи співставлення податкового зобовязання та податкового кредиту на рівні ДПАУ встановлено декларування по рядку 12.1 «ПДВ, сплачений митним органом» лише у сумі 74570 грн. Протягом попередніх періодах операцій з імпортування товарів у НВО «АВІА» ТОВ не було. В підтвердження імпортного походження придбаного Концерном «МТМ» у НВО «АВІА» ТОВ товару до перевірки не надано копії вантажно-митних декларацій та платіжних доручень щодо сплати ПДВ на митниці. Відповідач вказує, що підпунктом 7.4.5, пунктом 7.4 статті 7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ( іншими подібними документами, згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови, разом з тим оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлене наступне.

На підставі наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя від 24.05.2011 №577 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя проведена документальна невиїзна перевірка Концерну «Міські теплові мережі» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом НВО «АВІА» ТОВ за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

За наслідками перевірки складений акт №137/08-05/32121458 від 30.05.2011.

Актом перевірки встановлено порушення Концерном «МТМ» п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість в податковому періоді грудень 100 на загальну суму 132812 грн.

На підставі акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення - рішення від 15.06.2011 №0000970805, яким визначена сума за грошовим зобовязанням за платежем податок на додану вартість у сумі 132812 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 33203 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

В основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення було покладено висновок податкового органу про те, що за період з 01.12.1010 по 31.12.2010 Концерн «МТМ» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 13524588 грн. 00 коп. та перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з НВО «АВІА» ТОВ встановлено його завищення всього у сумі 132812 грн.

Відповідно до п. п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобовязаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату здійснення господарських операцій НВО «АВІА» ТОВ було включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника Податку на додану вартість №22804968 від 16.03.1999.

Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), (далі Закон №168/97-ВР від 03.04.1997) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) плат ником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, про тягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності плат ника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в не оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господар ської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5. Закону №168/97-ВР від 03.04.1997 не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку с придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Як свідчать матеріали справи, угода між позивачем і НВО «АВІА» ТОВ виконана сторонами повністю, про що свідчать документи, які містяться в матеріалах справи, а саме:

-податкові накладні НВО «АВІА» ТОВ №228 від 01.12.2010, №255 від 24.12.2010, надані Концерну «МТМ»;

- журнал реєстрації довіреностей за 2010 про видачу довіреності №31933/3275 на отримання товару від НВО «АВІА» ТОВ;

- договір поставки №27/07-1 від 27.07.2010 з додатками №1 та №2;

- акт прийому-передачі до договору №27/07-1 від 27.07.2010;

- банківські виписки від 01.12.2010 та від 24.12.2010;

- акти приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від

30.12.2010, 31.12.2010 28.12.2010;

- товарно-транспортна накладна від 28.12.2010 №1202;

- накладна №17 від 28.12.2010 НВО «АВІА» ТОВ;

- акт введення в експлуатацію основних засобів за січень 2011.

Доказом оплати товару за договорами поставки між Концерном “МТМ” та НВО «АВІА» ТОВ є банківські виписки від 01.12.2010 та від 24.12.2010, а також записи з журналу реєстрації довіреностей Концерну “МТМ” про довіреності Концерну “МТМ” №3193313275 на отримання товару від НВО «АВІА» ТОВ.

На дату вчинення оскаржуваного зобов'язання і на дату складання податкових накладних, НВО «АВІА» ТОВ було виключено з Єдиного Державного реєстру підприємств і організацій України і знаходилось на податковому обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеса.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Таким чином правочин між позивачем і НВО «АВІА» ТОВ відповідає його змісту. Отже Концерн “МТМ” діяв в межах податкового законодавства.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріали справи свідчать, що усе придбане обладнання знаходяться на об'єктах позивача, тобто є в наявності, використовуються в господарській діяльності.

Усі вищезазначені документи підтверджують господарську операцію, оскільки є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції (п.1.2. ст.1, п.2.1. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88). А отже вони є доказами, що спростовують висновок зроблений відповідачем про те, що правочин є нікчемним та не спричинив реального настання юридичних наслідків, а також усі його посилання на правові норми, які регламентують недійсність правочину, та настання відповідних наслідків (ст.ст. 203, 215, 216, 234 ЦК України) не є належними.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окре мого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на йо го контрагентів.

А отже, висновки акта перевірки зроблено з порушенням статті 19 Конституції України, згідно якої посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 94, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

Керуючись ст.ст. 161-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Концерну «Міські теплові мережі» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення №0000970805 від 15.06.2011 задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000970805 від 15.06.2011.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Концерну «Міські теплові мережі» 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 05.09.2011.

Суддя М.П. Авдєєв