Постанова № 18847319, 21.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 року (13 год. 25 хв.)                               Справа № 2а-0870/6836/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Сокол О.О.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.08.2011,

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №23/19/10 від 14.09.2011

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фолінс»

до: Державної податкової інспекції у Якимівському районі Запорізької області

про: визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

18.08.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фолінс» (далі – позивач) до Державної податкової інспекції у Якимівському районі Запорізької області (далі – відповідач), в якому позивач просив визнати протиправними дії відповідача по неприйняттю податкової декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2011 року як податкової звітності, зобов’язати відповідача прийняти податкову декларацію позивача з податку на додану вартість за січень 2011 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що 15.02.2011 позивачем в адресу відповідача була надіслана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року із усіма додатками, визначеними чинним законодавством. Відповідач листом від 21.02.2011 вихідний №461/10/28 повідомив позивача про те, що подана позивача податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року не визнана відповідачем податковою декларацією. При цьому відповідач послався на те, що звітність подана позивачем не у повному обсязі.

16.06.2011 позивач повторно надіслав в адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року із усіма додатками, визначеним чинним законодавством. Листом від 24.06.2011 №1864 відповідач знову відмовив позивачу у прийнятті зазначеної податкової декларації у зв’язку із анулюванням з 20.01.2011 реєстрації позивача як платника податку на додану вартість.

Позивач вважає відмову відповідача у прийнятті податкової декларації протиправною.

Ухвалою судді від 19.08.2011 було відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначено на 06.09.2011.

У судове засідання 06.09.2011 представник позивача, повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув.

Через неприбуття представника позивача судове засідання було відкладене на 15.09.2011.

У судовому засіданні 15.09.2011 оголошувалась перерва до 21.09.2011.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість не позбавляє його обов’язку подати податкову декларацію з цього податку за період в якому він був платником такого податку. Підстави, через які відповідач відмовив у прийнятті звітності позивача як податкової, не передбачені чинним законодавством. У зв’язку з чим просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що подана позивачем 16.02.2011 декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року не містила обов’язкового додатку – розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ. Крім того, позивач надіслав зазначену декларацію листом без опису вкладення. Відтак, відповідачем, у встановлений законодавством термін, було відмовлено у визнанні зазначеної декларації як податкової. 20.06.2011 відповідачем вдруге була отримана декларація позивача з цього податку за січень 2011 року, яка також не була визнана як податкова, оскільки з 21.01.2011 позивач не має статусу платника податку на додану вартість. Оскільки індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва платника податку на додану вартість є обов’язковими реквізитами податкової декларації з цього податку, але позивач не виключений з реєстру платників податку на додану вартість, то у відповідача відсутні підстави приймати від позивача декларацію з податку на додану вартість. Вважає, що позивач не повинен подавати декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року, оскільки з 21.01.2011 він не є платником цього податку. Відтак, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 21.09.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100296100, позивач був зареєстрований в якості платника цього податку до 20.01.2011.

17.02.2011 актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №2 була анульована реєстрація позивача як платника податку на додану вартість з 20.01.2011.

16.02.2011 відповідачем була отримана звітна податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року. Зазначена декларація була надіслана в адресу відповідача поштовим відправленням без опису вкладення.

Листом від 21.02.2011 вихідний №460/10/28 відповідач повідомив позивача про те, що подана позивачем декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року реєстраційний №934 від 17.02.2011 не визнана відповідачем як податкова. При цьому відповідач послався на подання додатків без основної декларації або відсутність обов’язкових додатків. Запропоновано позивачу доопрацювати та надати декларацію з податку на прибуток оформлену належним чином.

20.06.2011 відповідачем повторно була отримана звітна податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 року. Листом від 24.06.2011 №1864 відповідач повідомив позивача про невизнання зазначеної декларації як податкової, у зв’язку з тим, що з 20.01.2011 анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

Надаючи оцінку відмові відповідача у визнанні декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2011 року як податкової, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку відмові відповідача у визнанні поданої позивачем декларації як податкової, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно із абз. 1 п. 46.5 ст. 46 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (із змінами та доповненнями) затверджені форми та порядок заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до зазначеного наказу розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість є обов’язковим додатком до податкової декларації з податку на додану вартість.

          Підпунктом «б» пункту 49.3 ст. 49 ПК України визначено, що одним із способів подачі податкової декларації є надіслання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Оскільки, як встановлено судом, позивач надсилав відповідачу у лютому 2011 року податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року поштовим відправленням без опису вкладення, то позивачем не доведена наявність у цьому поштовому відправленні додатку 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість», відтак позивачем не доведена неправомірність відмови відповідача у прийнятті декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2011 року, яка була вчинена через лист відповідача від 21.02.2011 №460/10/28. Відтак, у задоволенні цієї частини позовних вимог має бути відмовлено.

Щодо відмови відповідача у прийнятті декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2011 року, яка була вчинена через лист відповідача від 24.06.2011 №1864, суд зазначає наступне.

Пунктом 48.7 статті 48 ПК України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Згідно із п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до вимог п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно із пп. 49.9.1 п. 49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою.

Відповідно до пп. 49.11.2 п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Відтак, ані стаття 48, ані статті 49 ПК України, не містять такої підстави відмови у прийнятті податкової декларації, як анулювання реєстрації платника певного податку.

Разом з тим, пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України на платника податків покладений обов’язок подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 49.2 статті 49 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Крім того, за приписами п. 184.5 ст. 184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Пунктом 184.6 статті 184 ПК України визначено, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

З врахуванням наведених норм податкового законодавства, суд доходить висновку, що позивач зобов’язаний подати відповідачу податкову звітність з податку на додану вартість за останній період, протягом якого він був платником цього податку, й анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не позбавляє позивача такого обов’язку. Наслідком анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є лише неможливість віднесення сум податку до податкового кредиту та виписки податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Отже, відмова відповідача у прийнятті декларації позивача з податку на додану вартість за січень 2011 року, період на початок якого позивач був платником цього податку, є неправомірною, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відтак, у задоволенні вимоги позивача про зобов’язання відповідача прийняти декларацію позивача з податку на додану вартість за січень 2011 року має бути відмовлено.

З огляду на викладене позовні вимоги, у вищезазначеній частині, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фолінс» до Державної податкової інспекції у Якимівському районі Запорізької області про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

          Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Якимівському районі Запорізької області №1864 від 24.06.2011 у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Фолінс» (код ЄДРПОУ 32440963) з податку на додану вартість за січень 2011 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                         Р.В. Кисіль

Постанова виготовлена у повному обсязі 26.09.2011.