Постанова № 18847215, 21.07.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2011 року 11:57                               Справа № 2а-0870/3667/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря Сокол О.О. та представників:

позивача:                     ОСОБА_1, довіреність від 17.12.2010 №20-531;

ОСОБА_2, довіреність від 17.12.2010 №20-532;

відповідача:                     ОСОБА_3, довіреність від 21.02.2011 б/н;

                              ОСОБА_4, довіреність від 26.07.2010 б/н

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 травня 2011 року Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” (далі по тексту – позивач, ВАТ “Запоріжсталь”) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі по тексту – відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року №0000180801.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 травня 2011року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/3667/11, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07 червня 2011 року.

В судовому засіданні 07 червня 2011 року оголошено перерву до 14 червня 2011 року. 14 червня 2011 року, у зв’язку з клопотанням позивача про зупинення провадження у справі для надання додаткових доказів, зупинено провадження у справі до 06 липня 2011 року. 06 липня 2011 року провадження у справі зупинено до 21 липня 2011 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 13.04.2011 по 21.04.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року. За результатом проведеної перевірки було складено акт №235/08-01/00191230 від 21.04.2011р.

На підставі зазначеного акту документальної перевірки 10.05.2011р. заступником керівника СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було прийнято податкове повідомлення-рішення (отримано підприємством 12.05.2011р.) №0000180801 згідно якого ВАТ “Запоріжсталь” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року в розмірі 1871185, 00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 1 грн. на підставі п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.

З висновками викладеними в акті перевірки позивач не згоден з наступних підстав:

- контрагенти ВАТ «Запоріжсталь» є належно зареєстрованими юридичними особами інформація по яким підтверджується даними внесеними до ЄДРПОУ;

- контрагенти ВАТ «Запоріжсталь» є належно зареєстрованими платниками ПДВ інформація по яким підтверджується даними внесеними до офіційного сайту ДПА України;

- дослідження всього ланцюгу постачальників товарів є безпідставним, так як позивач не знаходився з даними особами у правовідносинах;

- операції з поставки послуг в межах договорів доручення здійснювалось відповідно до укладених договорів і в межах здійсненні підприємством своєї господарської діяльності;

- окремі помилки допущені при заповнені податкової накладної, при підтвердженні факту здійснення самої операції, не можуть бути підставою для визнання даної податкової накладної недійсною;

- за результатом перевірки податковий орган не спростовує самого факту дійсності вчинених операцій, в тому числі факт поставки товару, або передання послуг та їх оплати і т.д.;

- діючим законодавством України не передбачено, що покупець повинен нести відповідальність за несплату податків продавцями або, в даному випадку, їх постачальниками. Так, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у наслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на права покупця щодо формування податкового кредиту та від’ємного значення податку;

- податковий кредит ВАТ «Запоріжсталь» засновано на первісних бухгалтерських документах та на податкових накладних, які складено та видано відповідно до вимог діючого законодавства України;

- внаслідок відсутності самого предмету порушення фінансові санкції застосовано до підприємства протиправно.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, надали суду усні пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили, зазначили, що податковий орган прийшов до висновку про завищення підприємством сум податкового кредиту та від’ємного значення податку на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 1871185,00 грн., в тому числі:

- 957141,00 грн., яке було виявлено за результатом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та сум податкового кредиту в розрізі контрагентів та іншої податкової інформації по ланцюгу постачання товарів від ТОВ “Лідер-МТ”, ТОВ “Сплав-Метал Трейд”, ПП “Кібар”, ТОВ “Буд Ворк”, ТОВ “Електропостачсбут”, ТОВ “Прогрес - Ойл”. При проведенні перевірки ланцюгу постачальників було виявлено підприємства з ознаками фіктивності - місцезнаходження не встановлено, припинено, податкові зобов'язання відсутні та ін.;

- 914044,00 грн., яке було встановлено за результатом виявлення факту віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, що сплачені у зв’язку з придбанням послуг, пов’язаних із збутом металобрухту, а саме по договорам доручення укладеним з ПП “КВВМПУ” та ТОВ “Лідер-МТ”. Пунктом 15 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі – ПКУ) передбачено тимчасове (до 01.01.2014р.) звільнення від оподаткування ПДВ операцій з поставки відходів та брухту чорних металів. Статтею 198 ПКУ передбачено, що якщо платник використовує придбані товари (послуги) в неоподатковуваних операціях, то суми податку сплачені при придбанні не відносяться до складу податкового кредиту підприємства, а отже і не можуть формувати в подальшому показники від’ємного значення податку. Послуги перевезення металобрухту фактично надані ДП “Придніпровська залізниця” і продавці товарів не є постачальниками таких послуг по перевезенню, тому в них відсутнє право на видачу податкових накладних на підставі залізничних накладних.

На підставі викладеного в запереченнях просять суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 10 травня 2011 року №0000180801 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України ВАТ “Запоріжсталь” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1871185,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту від 21 квітня 2011 року №235/08-01/00191230 “Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ “Запоріжсталь” (00191230) з питання визначення правомірності декларування від’ємного значення ПДВ за лютий 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 р. по 31.01.2011 р.” (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновку Акту перевірки,ВАТ “Запоріжсталь”, в порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, абзацу в) підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 10.1 “Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за №1402/18697, пункту 5.7 “Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року у редакції наказу від 15 червня 2005 року №213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 червня 2005 року за №702/10982, завищено суму податкового кредиту та від’ємного значення лютого 2011 року на загальну суму податку на додану вартість 1871185,00 грн.

В Акті перевірки встановлено, що до складу податкового кредиту, від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2011 року ВАТ “Запоріжсталь” включено суму податку на додану вартість (далі – ПДВ) з придбання металобрухту, сплаву алюмінію вторинного, феросиліцію, мастильних матеріалів, кислоти, деревини на загальну суму 957 140,72 грн., від постачальників, які виступають транзитерами із залученням вигодоформуючих підприємств, якими не задекларовані податкові зобов’язання, не знаходяться за місцем реєстрації, встановлені розбіжності по ТОВ “Лідер-МТ” на суму ПДВ 205719,77 грн., ТОВ “Сплав-Метал Трейд” на суму ПДВ 376208,00 грн., ПП “Кібар” на суму ПДВ 175580,50 грн., ТОВ “Буд Ворк” на суму ПДВ 13782,96 грн., ТОВ “Електропостачсбут” на суму ПДВ 132287,40 грн., ТОВ “Прогрес - Ойл” на суму ПДВ 53562,09 грн.

За змістом Акту перевірки, відносно кожного прямого контрагента ВАТ “Запоріжсталь” здійснено опис первісної бухгалтерської документації, податкових накладних, що видані в межах здійснення відповідних господарських операцій, повноти розрахунків по ним. Також наводиться інформація відносно осіб, які згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів знаходяться у ланцюгу постачання та відносно яких існують ознаки, відсутності визначення податкових зобов’язань, або їх несплати, або відсутності за місцезнаходженням та інше.

Суд не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Податковим кодексом України, як і іншими нормами законодавства, для платників податків не передбачається а ні обов'язків, а ні прав, вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності їх державної реєстрації як СПД, реєстрації платником ПДВ, стану їх «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, повноти сплати податків за окремою операцією придбання або продажу товарів, визначення осіб від яких походять дані товари і тим паче відомості, що стосується безпосередньо третіх осіб, які є контрагентами самого постачальника.

Відповідно до ст.185, ст.188-189, ст.198, 201 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п. 201.1, п. 201.4., п. 201.10, ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

При цьому, підпунктом 201.8 ПКУ передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього кодексу. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених ст.184 ПКУ.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту - платника податків (покупця). І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність поставки товарів, поставка яких підтверджується податковою накладною, відсутність самої податкової накладної, або її складання особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податковою кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Як вбачається із змісту акту перевірки, СДПІ по роботі з ВІIП у м. Запоріжжі при проведенні перевірки не встановила факту використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях. Також, перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних, або факту «безтоварності» операцій з поставки товарів.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ні за актом перевірки, ні в ході судових засідань, не заперечила та не спростувала того факту, що ТОВ “Лідер-МТ”, ТОВ “Сплав-Метал Трейд”, ПП “Кібар”, ТОВ “Буд Ворк”, ТОВ “Електропостачсбут”, ТОВ “Прогрес - Ойл” є належно зареєстрованими юридичними особами на території України, які у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ, що підтверджується виданими відповідними податковими органами свідоцтвами. Дані особи належно відображають у податковому обліку (у складі податкових зобов’язань) операції з продажу товарів ВАТ «Запоріжсталь» і подають податкову звітність, яка належно приймається податковими органами та не є фіктивними фірмами.

Окрім того, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Отже, податковий орган безпідставно пов’язує право ВАТ “Запоріжсталь” на формування податкового кредиту, від’ємного значення ПДВ з діями третіх осіб, які є в ланцюгах постачання товарів, що в подальшому купуються ВАТ “Запоріжсталь” у належних платників податків.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний врахувати дану суму в складі податкових зобов’язань відповідної звітності з податку на додану вартість і у встановленому порядку сплатити її до бюджету, а у випадку невиконання даних своїх обов'язків, понести за це правопорушення встановлену за законом відповідальність.

Таким чином, право покупця на формування податковою кредиту, від’ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплати податку до бюджету.

Відповідно до положень ПКУ сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок його ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та на суму бюджетного відшкодування.

В ході судового розгляду, суд неодноразово пропонував відповідачу надати докази з метою спростування факту здійснення спірних операцій, або інші докази в підтвердження своєї позиції, але відповідних доказів надано не було.

Окрім того, позивачем було надано до матеріалів справи:

- Відносно поставок від ТОВ “Прогрес - Ойл” Довідку ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя від 11.05.11р. №426/2310/34789530, якою підтверджено дійсність вчинених між підприємствами господарських операцій, в тому числі їх «товарність». За результатами перевірки ДПІ у Хортицькому районі визначено, що постачальниками продукції, яка в подальшому реалізовувалась на ВАТ “Запоріжсталь” є ТОВ “Інтеройл групп”, ТОВ “Торговий дім “Агрінол”, ТОВ “Торговий дім “Азмол”, ТОВ “Науково-виробнича компанія “Промисловий альянс”.

- Відносно поставок від ТОВ “Сплав Метал Трейд” Довідку Алчевської ОДПІ від 16.06.11р. №57/236-37288498, якою підтверджено дійсність вчинених між підприємствами господарських операцій, в тому числі їх «товарність» та повноту відображення у бухгалтерському та податковому обліку підприємства постачальника.

Крім того, факт здійснення господарських операцій та реальної поставки товарів на ВАТ “Запоріжсталь” визнається відповідачем та позивачем, отже згідно ст. 72 КАС України не потребує доказуванню. Одночасно з цим позивачем надано належне документальне підтвердження здійснення операцій з поставки товарів та оплати сум ПДВ в ціні товару (договори, накладні, податкові накладні, платіжні доручення та ін.).

Отже, Податковий кредит ВАТ «Запоріжсталь» засновано на первісних бухгалтерських документах та на податкових накладних, які складено та видано відповідно до вимог діючого законодавства України.

Дані документи є належними та не визнані у судовому порядку недійсними, у зв'язку з чим підприємство не тільки має право, а і повинно за законом враховувати їх у своєму бухгалтерському та податковому обліку.

Що до інших осіб, які в первісно були власниками товарів поставлених в подальшому іншими Продавцями на ВАТ «Запоріжсталь», то будь-яких негативних наслідків кінцевий споживач нести не повинен.

Податок на додану вартість є непрямим податком, який нараховується та сплачується платниками відповідно законодавчого механізму його справляння. У відповідності до правила першої події встановленого п.187.1 ст.187 ПКУ, при здійсненні оподатковуваних податком на додану вартість господарських операціях, у платника податків – Продавця виникають податкові зобов'язання, а у відповідності до п.108.2 ст.198 ПКУ, у іншого платника податків – Покупця виникає право на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. За таких обставин, передумовою віднесення до податкового кредиту, а в подальшому і до від'ємного значення податку є здійснення події за якою у Продавця виникають податкові зобов'язання.

Таким чином, сума податкового кредиту напряму залежить тільки від правильності визначення суми податкових зобов'язань Продавця та факту виписки ним податкової накладної на суму фактично отриманої передоплати, або суми відвантаженого товару, в залежності від того, яка подія відбулась раніш.

Судом встановлено, що позивач знаходився у прямих господарських взаємовідносинах з постачальниками, які при виконанні операцій з поставки товарів включали відповідну суму податку до складу своїх податкових зобов'язань та на підтвердження чого виписували відповідні податкові накладні, отже за законом належно виконували свої зобов’язання платника ПДВ - Продавця.

Враховуючи вищезазначене, ВАТ «Запоріжсталь» при визначенні показників податкового кредиту та від’ємного значення з ПДВ за лютий 2011 року, діяло відповідно до вимог чинного законодавства України.

Актом перевірки встановлено, що в порушення п.14.1.181 п.14.1. ст.14, абз. в п.п.186.2.1. п.186.2 ст.186, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПКУ від 02.12.2010р. №2755-VI та п.10.1 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1002, зареєстрованого в Мінюсті України 29.12.2010 №1402/18697, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 №213, зареєстрованого в Мінюсті України 30.06.2005 №702/10982, ВАТ “Запоріжсталь” завищено суму податкового кредиту, від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 914044,20грн. по операціях вчиненим в межах договорів доручення укладених з ПП “КВВМПУ” (№20/2011/165 від 01.02.11р.) та ТОВ “Лідер-МТ“ (20/2011/282 від 01.02.11р.).

За висновками податкового органу, послуги з перевезення металобрухту фактично надані ДП “Придніпровська залізниця”. В зв'язку із придбанням залізничнодорожних послуг, що фактично використовувались в операціях з продажу металобрухту що не є об'єктом оподаткування згідно з п.15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України. ПП «КВВМПУ» та ТОВ «Лідер МТ» , із врахуванням положень п. 198.4 ст. 198 та п. 199.1 ст. 199 ПКУ, не мали права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціях з придбання вищевказаних послуг з перевезення.

Фактично природа послуг з перевезення згідно з договорами доручення, а саме відшкодування товарно-транспортних витрат з перевезення брухту металів, з врахуванням вимог п. 201.10 ст. 201 ПКУ виключає право на виписку окремо оформленої податкової накладної ПП “КВВМПУ” та ТОВ “Лідер МТ”.

Оскільки продавці товарів не є постачальниками послуг по перевезенню вантажів, то в них відсутнє право на видачу податкових накладних на підставі залізничних накладних в межах договорів доручення.

Також за змістом акту зазначено, що видані в межах договорів доручення податкові накладні №328 від 28.02.11р., №280205 від 28.02.11р. є неналежно оформленими з причини неправильного визначення номенклатури наданих послуг.

Проте, суд з вищевказаними доводами податкового органу погодитись не може і вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, необґрунтованими виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 п 14.1 ст. 14 ПКУ встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Абзацом в) пп. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186 ПКУ визначено, що місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачання продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання, пов'язаних з рухомим майном.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

ВАТ “Запоріжсталь”, надалі - Покупець, уклало договори на поставку металобрухту з ПП “КВВМПУ” №20/2011/165 від 01.02.2011 р. та ТОВ “Лідер - МТ” №20/2011/207 від 01.02.2011 р. Відповідно вказаних договорів Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець - прийняти та сплатити метали чорні вторинні, поставка продукції виконується залізничодорожнім транспортом.

ВАТ “Запоріжсталь”, надалі – Довіритель, уклало договір-доручення з ПП “КВВМПУ” №20/2011/282 від 01.02.2011 р. та ТОВ “Лідер - МТ” №20/2011/281 від 01.02.2011 р. Відповідно до вказаних договорів Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя організувати перевезення та доставку лому та відходів чорних металів залізничнодорожнім транспортом у назначене місце та в обсягах згідно з Доповненнями (Специфікаціями).

Договором доручення визначено, що Повірений самостійно здійснює фінансові розрахунки з перевізником за виконані ним послуги по перевезенню продукції з відшкодуванням Довірителем вартості послуг за перевезення продукції в розмірі фактичної провізної плати по доставці продукції залізничнодорожнім транспортом від станції відвантаження до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізної дороги, на підставі провізних документів перевізника.

Факт здійснення господарських операцій та реального надання послуг в межах операцій з придбання сировини (металобрухту) на ВАТ “Запоріжсталь” та те, що фактичним перевізником була ДП “Придніпровька залізниця”, визнається відповідачем та позивачем, отже згідно ст. 72 КАС України не потребує доказуванню. Окрім того, позивачем надано належні письмові докази даних обставин (договори, акти прийому-передачі послуг, податкові накладні та інше).

Пунктом 15 підрозділу 2 розділу XX ПКУ визначено, що тимчасово, до 1 січня 2014 року, операції з постачання відходів і брухту чорних і кольорових металів звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

При цьому, згідно п.185.1 ст.185 ПКУ операції з поставки товарів і операції з поставки послуг є різними об’єктами оподаткування, отже посилання податкового органу на те, що за вказаними перехідними положеннями було також звільнено операції з перевезення металобрухту, є безпідставними.

Згідно з п. 198.4 ст. 198 Кодексу, якщо платник податку придбає (виготовляв товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Придбаний металобрухт було використано ВАТ “Запоріжсталь” для здійснення власної господарської діяльності по виготовленню металопрокату і даний факт відповідачем не спростовується, таким чином відсутні підстави для неврахування сум сплаченого податку на додану вартість при придбанні послуг у складі податкового кредиту.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПКУ визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацами є) та и) п. 201.1 ст. 201 ПКУ передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; и) вид цивільно-правового договору.

У відповідності до п.189.4 ст. 189 ПКУ передбачено правила визначення бази оподаткування при отриманні товарів\послуг в межах договорів комісії, доручення та інш., які визначаються в порядку ст. 188 ПКУ.

Таким чином, оскільки послуги з організації перевезення та доставки лому та відходів чорних металів залізничнодорожнім транспортом були отримані позивачем в межах договорів доручення щодо реальних операцій з перевезення металобрухту, які виконувались ДП “Придніпровська залізниця” і використані в межах своєї господарської діяльності, податковий кредит позивачем сформовано правомірно.

Враховуючи безпідставність донарахування основного платежу є протиправним і застосування фінансових санкцій, визначених у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ВАТ “Запоріжсталь” підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 10 травня 2011 року №0000180801.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                        (підпис)                              Ю.П. Бойченко