Постанова № 18846557, 20.09.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/1606/11

Ряд стат. звіту № 8.1.5

Код - 06

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Большакової О.О.

при секретарі Кречко Л.В.,

з участю представника позивача Барановської В.В.

представника відповідача Гудима В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгороді адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в місті Ужгороді до Закарпатського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості,

встановив :

19 травня 2011 року позивач Державна податкова інспекція в місті Ужгороді звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості в розмірі 12 353 гривні 98 копійок.

Позовні вимоги Державної податкової інспекції в місті Ужгороді мотивовані несплатою відповідачем у встановлені строки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 рік в сумі 12327 гривень та збору за забруднення навколишнього середовища за дев'ять місяців 2010 року в сумі 4 гривні 03 копійки .

Представник позивача Барановська В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що відповідач самостійно задекларувавши податкове зобов'язання, безпідставно не сплачує податки до бюджету, що призвело до виникнення податкового боргу, що підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідач подав суду письмові заперечення щодо позовних вимог, де наполягає на відмові в позові, оскільки Закарпатський обласний військовий комісаріат не є платником податку з власників транспортних засобів на підставі Закону України «Про Збройні Сили України»,транспортні засоби належать йому на прав оперативного управління, а не на праві повного господарського відання. А так, Закарпатський обласний військовий комісаріат не повинен сплачувати податок з власників транспортних засобів та збір за забруднення навколишнього середовища.

Представник відповідача Гудима В.О у засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним у письмовому запереченні, що приєднано до матеріалів справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11 грудня 1991 року N 1963-ХП (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) - платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно до п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) від 25 червня 1991 року N 1251-XII - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнообов'язковим податком і стягується на всій території України.

Відповідно до ч. З ст. 1 даного Закону - ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, »та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Преамбулою Закону України "Про Збройні Сили України" визначено, що цей Закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Згідно до ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" від 6 грудня 1991 року N 1934-ХП - Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до інших законів України про оподаткування.

Враховуючи те, що Закон України "Про Збройні Сили України" не є актом податкового законодавства, а тому відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" пільга визначена у ст.. 14 Закону України "Про Збройні Сили України" не може поширюватись на відповідача.

Закон України "Про систему оподаткування" під час існування спірних правовідносин був спеціальним законом про оподаткування, та виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи Закарпатський обласний військовий комісаріат був включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і знаходилась на обліку платників податків у ДШ в місті Ужгороді Закарпатської області.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»- податок з власників наземних транспортних засобів -юридичних осіб сплачується за місцем реєстрації таких транспортних засобів.

Таким чином, військові частини та установи, підпорядковані Міноборони України, зобов'язані дотримуватися вимог чинного податкового законодавства та сплачувати податок з власників транспортних засобів. А тому доводи відповідача про те, що він звільнений від сплати вказаного податку на підставі Закону України «Про Збройні Сили України»є безпідставними.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-ПГ'Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, Закарпатський обласний військовий комісаріат у податковому розрахунку збору за забруднення навколишнього середовища за 9 місяців 2010 року (а.с. 10 ) задекларував 4 гривні 3 копійки цього податку.

У розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на 2010 рік (а.с. З' ) Закарпатський обласний військовий комісаріат зазначив суму податку 12327 гривень .

Відтак, суд дійшов висновку, що ці податкві зобов"язання є узгодженими.

Разом з тим, згідно пояснень представників сторін такі у встановленому законом порядку та строки відповідачем до бюджету сплачені не були.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-III передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Судом встановлено, що позивач надіслав на адресу відповідача першу податкову вимогу від 23 липня 2009 року № 1/765 , яка згідно наявної в матеріалах справи копії була отримана відповідачем того ж дня. Друга податкова вимога від 25 серпня 2009 року № 2/837 також була отримана відповідачем.

Податковий кодекс України, зокрема підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 визначає, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 7 Закону № 2857-УІ податки і збори (обов'язкові платежі), які справлялись до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобов'язань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що обліковувались станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обов'язковими платежами), сплачуються платниками податку за

правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Пунктом 95.1 статті 95 ПКУ передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають в його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Таким чином, оскільки відповідач не подав суду доказів сплати ним узгодженого податкового зобов'язання, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.7-11, 71, ч.З ст.94, 160-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Державної податкової інспекції в місті Ужгороді до Закарпатського обласного військового комісаріату про стягнення заборгованості задовольнити повністю .

Стягнути із Закарпатського обласного військового комісаріату (м.Ужгород, вул..Бородіна, 22, код ЄДРПОУ 08410861) на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 12353 (дванадцять тисяч триста п'ятдесят три) гривні 98 копійок.

Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова відповідно до ч.і ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку не було подано.

ГоловуючаО.О.Большакова

*

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 вересня 2011 року