Постанова № 18844925, 08.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 вересня 2011 р. Справа №2а-164/11/11/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленко С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянув за участі:

представника позивача ОСОБА_1, довіреність від 07.04.2009р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Алеф-Виналь-Крим"

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень №0000322301/0 від 19.08.2010р., №0000322301/1 від 20.09.2010р., №0000322301/2 від 01.11.2010р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 11517,80грн., у тому числі 8227,00грн. за основним платежем, 3290,80грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000462301/2 від 01.11.2010р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 170,00грн., у тому числі 170,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірні повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки №1395/23-1/32148768 від 27.07.2010р., висновки про порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість» в якому зроблено без урахування корегування податкових зобовязань за квітень 2010р.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.02.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчене підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлен належним чином судовою повісткою, надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи позбавлене будь - якого обґрунтування неможливості забезпечення явки свого представника у судове засідання.

Таким чином, суд вважає клопотання відповідача необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справи за відсутності незявившегося представника відповідача та на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач проти позову заперечує. У письмових запереченнях на позов зазначив, що декларація з податку на додану вартість ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» за квітень 2010р. не визнана податковою декларацією, тому показники податкового кредиту та податкових зобовязань з податку на додану вартість визначались на підставі бухгалтерських та податкових регістрів обліку, наданих у ході позапланової перевірки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 32148768, знаходиться на обліку в ДПІ в Ленінському районі АР Крим, є платником податку на додану вартість (а.с. 28, 29, 144-157).

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за квітень 2010р.

За результатами перевірки складено акт №1395/23-1/32148768 від 27.07.2010р. (а.с.7-15, т.1), в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» вимог п.п. 4.5.1 п. 4.5, ст. 4, п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість до сплати до бюджету у квітні 2010р. на суму 8227грн. (а.с.7-14, т.1).

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки №1395/23-1/32148768 від 27.07.2010р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000322301/0 від 19.08.2010р., яким позивачу визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 11517,80грн., у тому числі 8227,00грн. за основним платежем, 3290,80грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.19, т.1).

Зазначене повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації АР Крим та до Державної податкової адміністрації України.

За результатами розгляду скарг податкове повідомлення-рішення №0000322301/0 від 19.08.2010р. залишене без змін, скарги без задоволення.

Внаслідок розгляду скарг ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000322301/1 від 20.09.2010р., №0000322301/2 від 01.11.2010р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 11517,80грн., у тому числі 8227,00грн. за основним платежем, 3290,80грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 16,18).

Крім того, при розгляді повторної скарги ДПА в АР Крим встановлено, що ДПІ у Ленінському районі АР Крим не застосовані штрафні санкції по п.п 17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000р., тоді як ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» не подано декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010року у встановлені законодавством строки (а.с.20-24, т.1).

За результатом розгляду повторної скарги відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0000462301/2 від 01.11.2010р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 170,00грн., у тому числі 170,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями(а.с.17, т.1).

Висновок відповідача про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтується на тому, що декларація з податку на додану вартість за квітень 2010р., яка подана позивачем у порядку звітності, не визнана податковою і, таким чином, ДПІ не прийняла до уваги при проведенні перевірки коригування податкового зобовязання зроблене позивачем у зазначеному періоді.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення субєкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності субєктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення відповідача №0000462301/2 від 01.11.2010р. та неприйняття відповідачем податкової декларації позивача за квітень 2010року суд зазначає наступне (а.с. 17).

Спеціальним Законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувались до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, у періоді подання позивачем декларації за квітень 2010року, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 1.11 Закону податкова декларація - це документ, що подавався платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснювалось нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 4.1.1. зазначеного Закону було встановлено, що платник податків самостійно обчислював суму податкового зобов'язання, яку зазначав у податковій декларації.

Підпункт 4.1.2. пункту 4.1. ст.4 Закону передбачено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Детальний перелік вимог до податкової звітності, порядку її заповнення зазначені в Методичних рекомендаціях щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків до ОДПС України, затверджений наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року (далі Рекомендації).

Згідно з п. 4.4. Рекомендацій працівники ОДПС при прийманні податкової звітності на паперових та електронних носіях з доданням роздрукованих оригіналів контролюють наявність: підписів посадових осіб; печатки платника податків; обов'язкових реквізитів; обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; прокреслень у значеннях показників, що не заповнюються через відсутність інформації. У цьому контексті під обов'язковими реквізитами розуміються: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період; назва платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року N 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" або реєстраційний (обліковий) номер з ТРДПАУ; ідентифікаційний номер згідно з ДРФО або, у разі відмови від нього - серія та номер паспорта для фізичної особи; місцезнаходження платника податків; назва ОДПС, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); підписи посадових осіб, засвідчені печаткою. Для звітів, у яких це передбачено формою: звітний (податковий) період, що уточнюється, у разі надання платником податків уточнюючого розрахунку; ініціали, прізвища та ідентифікаційні номери посадових осіб; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію для платників ПДВ.

В силу пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прийняття податкової декларації було обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймалась без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону та п. 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» містили вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, могла бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не було зазначено обов'язкових реквізитів, її не було підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертався до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків мав право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Таким чином, повноваження органів державної податкової служби щодо прийняття податкових декларацій було обмежено вичерпним переліком дій, а саме: прийняти декларацію або відмовити в її прийнятті з підстав, визначених законом, при цьому перелік підстав для відмови в прийнятті податкової декларації був також вичерпним відповідно до п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається із поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за квітень 2010р., остання містить усі передбачені законом реквізити. (а.с.54-66)

Листом від 27.05.2010р. за вих..№4357/28-о відповідач повідомив позивача про те, що подана ним декларація за квітень 2010року не визнана податковою звітністю. Підставою для відмови у прийнятті податкової декларації позивача з ПДВ за квітень 2010року є рішення робочої групи по операції «Бюджет» (а.с.2, т.2).

Така підстава відмови у прийнятті податкової декларації є протиправною, оскільки не передбачена Законом.

Не може бути визнано правомірним рішення субєкта владних повноважень про нарахування штрафних санкцій за неподання податкової декларації у разі, якщо такий субєкт владних повноважень при прийнятті декларації діяв протиправно та без передбачених законом підстав відмовив у її прийнятті.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі АР Крим №0000462301/2 від 01.11.2010р. про нарахування позивачу штрафних санкцій у сумі 170,00грн. підлягають задоволенню. (а.с. 17)

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0000322301/0 від 19.08.2010р., №0000322301/1 від 20.09.2010р., №0000322301/2 від 01.11.2010р. суд зазначає наступне. (а.с.16,18)

Як вбачається із акту перевірки, на підставі якого було прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, підставою для висновків про порушення позивачем вимог пп.4.5.1. п.4.5. ст.4, пп. 7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є наступні обставини.

Позивачем до податкової інспекції 22.04.2010р. подана декларація із податку на додану вартість за березень 2010року із зазначенням у ній суми податкових зобовязань у розмірі 16 517 710,00грн. (9 рядок декларації), податкового кредиту у розмірі 2692491,00грн.(17 рядок декларації). Таким чином, позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту склало 13825219грн. При цьому, залишок відємного значення, попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового періоду поточного звітного податкового періоду склав 21697784,00грн. (23 рядок декларації). Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду склав 7827565грн. (26 рядок декларації)(т.1, а.с. 67-78 ).

Крім того, 20.05.2010р. позивачем відповідачу в порядку звітності подана податкова декларація з ПДВ за квітень 2010р. відповідно до якої позивачем заявлені наступні показники, а саме податкові зобовязання у розмірі 1508 315,00грн. (9 рядок декларації), сума податкового кредиту 1508012,00грн. (17 рядок декларації). Таким чином, позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту склало 303грн. При цьому, залишок відємного значення, попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового періоду поточного звітного податкового періоду склав 7 872 565,00грн. (23 рядок декларації). Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду склав 7872262грн. (26 рядок декларації) (т.1, а.с. 54-67 ).

Згідно декларації позивача за квітень 2010року, позивачем зменшено податкове зобовязання у звязку із самостійно виправленою помилкою (рядок №8.1 декларації) на суму 1 267 000,00грн. та на суму 1128грн. (рядок 8.3 декларації) згідно п.4.5. ст.4 Закону.

Як вбачається із акту перевірки №1309/23-0/32148768 від 13.07.2010р., (т.2, а.с.27) у березні ТОВ «Алеф-Виналь-Крим» включило до складу податкових зобовязань березня 2010 року суму ПДВ у розмірі 15 038 596,00грн. за операціями з ТОВ «Атлантіс», яка не знайшла свого підтвердження у бухгалтерській звітності позивача. Відхилення суми податкового зобовязання за березень 2010року підтверджується бухгалтерськими рахунками Дт 64 Кт 6415. Детальне висвітлення цього питання наведено у таблиці №7 «Перевірка достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1-8.4) за період з 01.04.2009р. до 31.03.2010р.» даного акту.

При цьому, у зазначеному акті перевірки відсутні посилання на будь які документальні підтвердження виявлених фактів завищення податкового зобовязання за березень 2010р. на суму 15038596грн., зокрема посилання на податкові накладні, які були виписані, але не були включені до реєстру виданих податкових накладних.

Актом перевірки від 09.08.2010р. №1395/23-1/32148768 (а.с. 7-15), на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення встановлено, що підприємство в реєстрі виданих податкових накладних за період з 01.04.3020р. до 30.04.2010р. відобразило розрахунки коригування податкових зобовязань з ТОВ «Атлантіс» у сторону зменшення в сумі 1267000грн. по наступним розрахункам коригуванням: №53/98 від 30.04.2010року, ПДВ у сумі - 499987,31грн. (до податкової накладної №98 від 31.03.2010р.); №54/99 від 30.04.2010р. від 30.04.2010р., ПДВ в сумі 499987,31грн., (до податкової накладної №99 від 31.03.2010р.); 53/100 від 30.04.2010р., ПДВ у сумі 267025,38грн. (до податкової накладної №100 від 31.03.2010р.).

Як зазначається в акті перевірки, податкова дійшла висновку про те, що вищезазначені податкові накладні не були включені до реєстру виданих податкових накладних за березень 2010року по операціям із ТОВ «Атлантіс», та не знайшли свого підтвердження у бухгалтерській звітності позивача за березень 2010р. (акт перевірки №1309/23-0/32148768 від 13.07.2010р., період, що перевірявся з 01.04.2009р. до 31.03.2010р.). Таким чином ці рахунки коригування підприємство не може використовувати для зменшення своїх податкових зобовязань.

Суд не погоджується із такими висновками податкового органу, оскільки вони позбавлені будь-якого правового обґрунтування та не засновані на Законі з наступних підстав.

Відповідно до ст.1 Закону №2181 у цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1.2) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

1.11) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу);

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Із наведених норм випливає, що платник податків у разі виявлення помилок у раніше поданих податкових деклараціях має право або надати уточнюючий розрахунок або зазначити такі уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, позивач правомірно зменшив собі податкові зобовязання з ПДВ у декларації за квітень 2010року на 1267000грн., у звязку із самостійно виявленою помилкою. При цьому суд звертає увагу представників сторін на ту обставину, що позивач виявив помилки та зменшив собі податкові зобовязання до початку проведення перевірки податковим органом.

Щодо порушення позивачем саме вимог 4.5. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» суд зазначає, що згідно зазначеної норми якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Таким чином, застосування зазначеної норми можливо виключно у випадках, якщо відбулася поставка товару.

Актом перевірки від 13.07.2010р. за №1309/23-0/32148768 встановлено, що позивачем у березні 2010р. зайво включено до складу податкового зобовязання суму у розмірі 15038596грн. Зазначена сума не знайшла свого підтвердження у бухгалтерській звітності позивача (а.с. 27).

Зазначені обставини підтверджують відсутність поставки товару ТОВ «Атлантіс» з боку позивача у березні 2010року на суму 90231576,00грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 15038596грн.).

Як зазначалося раніше, у декларації з ПДВ за квітень 2010року позивач зменшив собі податкові зобовязання з ПДВ у розмірі 1267000грн. у звязку із самостійно виявленою помилкою (рядок 8.1. декларації), а не на підставі ст.4.5. ст.4 Закону №168 (рядок декларації 8.3.).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем при коригуванні податкових зобовязань із ПДВ у квітні 2010р. не були порушені вимоги ст.4.5. ст.4 Закону №168.

Крім того, як вбачається із акту перевірки, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення, відповідач при розрахунку податкових зобовязань та податкового кредиту позивача за квітень місяць, не брав до уваги показники декларації позивача за квітень 2010р., а брав до уваги показники податкового кредиту та податкових зобовязань за березень 2010року, які викладені у акті перевірки від 13.07.2010р. за №1309/23-0/32148768.

Як зазначалося вище, позивач у податковій декларації за квітень 2010р. визначив наступні показники, а саме податкові зобовязання у розмірі 1508 315,00грн. (9 рядок декларації), сума податкового кредиту 1508012,00грн. (17 рядок декларації), залишок відємного значення, попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового періоду поточного звітного податкового періоду склав 7872565,00грн. (23 рядок декларації). (а.с. 54-66)

Пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 327 від 10.08.2005р., зареєстрованого Міністерством юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, (далі Порядок), чинного на момент складання акту перевірок, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення, встановлено що, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктом 1.5 Порядку встановлено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п. 1.6. Порядку).

Згідно п.1.7. цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акту перевірки від 09.08.2010р. за №1395/23-1/32147868, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення не містить обставин порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок яких податковий орган дійшов висновку про те, що залишок відємного значення, попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового періоду поточного звітного податкового періоду визначений позивачем у податковій декларації за квітень 2010р. у сумі 7872565,00грн., був визначений позивачем неправомірно. Зазначений акт перевірки був складений без врахування декларації позивача з ПДВ за квітень 2010р. та без врахування задекларованого позивачем зменшення податкового зобовязання у розмірі 1628128,00грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв упереджено, необґрунтовано тобто без врахування усіх обставин справи, внаслідок чого прийняті ним рішення не відповідають критеріям, яким рішення субєктів владних повноважень повинні відповідати.

Суд звертає увагу представників сторін, що до повноважень суду не віднесено визначення податкових зобовязань субєктів господарювання, ці повноваження віднесені до компетенції податкового органу.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000322301/0 від 19.08.2010р., №0000322301/1 від 20.09.2010р., №0000322301/2 від 01.11.2010р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 11517,80грн., у тому числі 8227,00грн. за основним платежем, 3290,80грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкового повідомлення-рішення №0000462301/2 від 01.11.2010р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 170,00грн., у тому числі 170,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Під час судового засідання, яке відбулось 08.09.2011р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 13.09.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 122, 158-161, ч.1 ст. 162, 163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим №0000322301/0 від 19.08.2010р., №0000322301/1 від 20.09.2010р., №0000322301/2 від 01.11.2010р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 11517,80грн., у тому числі 8227,00грн. за основним платежем, 3290,80грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим №0000462301/2 від 01.11.2010р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» штрафних санкцій у розмірі 170,00грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алеф-Виналь-Крим» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.