Постанова № 18844795, 04.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2011 р. Справа №2а-8680/11/0170/25 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., при секретарі Зайцевій М.О., за участю представників позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01\09 від 12.09.2011 року, ОСОБА_2, довіреність № 02\09 від 01.09.2011 року, представника відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 5\10 від 21.01.2011 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліган" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Хеліган» звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з позовом, уточнивши вимоги якого просить суд скасувати податкове повідомлення рішення № 0002412301 від 31.03.2011 року, винесене Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була здійснена перевірка позивача з питань дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 року. В ході перевірки, в тому числі було встановлено порушення позивачем вимог Інструкції «Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання в частині використання води», в результаті чого позивачу було донараховане податкове зобовязання по збору за спеціальне використання водних ресурсів. Вважає цей висновок податкової інспекції протиправним, оскільки позивач не відносяться до категорії платників цього збору, а також в перевіряємому періоді були відсутні законодавчі акти, які б чітко врегульовували порядок нарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачем в перевіряємому періоді було укладено договір з ВП ВКГ м. Феодосія для постачання води з комунального водопроводу. На підставі цього договору та відповідно до розрахунку нормативного споживання, ТОВ «Хеліган» використовувало водні ресурси для господарських потреб, питного водоспоживання згідно встановленого ліміту. Вважає, що оскільки позивач є водокористувачем, то він повинен був самостійно обчислювати та сплачувати збір за спеціальне використання водних ресурсів, чого ним протягом періоду, що був предметом перевірки зроблено не було, у звязку з чим за результатами проведеної перевірки це податкове зобовязання було позивачу донараховано.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Хеліган» 03.07.2006 року зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради, як юридична особа, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію від 16.09.2010 року (а.с. 24, 25).

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Хеліган» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2010 рік, за результатами якої складений акт № 15559\237\34459452 від 28 жовтня 2010 року, відповідно до пункту 4 висновків якого проведеною перевіркою було встановлене наступне порушення:

-П. 3.1, п. 4.1, п. 6.1, п. 6.2, п. 7 Інструкції «Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання в частині використання води», затвердженої наказом Міністерства фінансів України, ДПА України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року № 231\539\118\219, зареєстрованого Мінюстом України 19.10.1999 року під № 711\4004 (із змінами і доповненнями), яке виразилось в ненаданні податкових розрахунків та несплаті податкового зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 півріччя 2009 року, 9 місяців 2009 року, 2009 рік, 1 квартал 2010 року, 1 півріччя 2010 року (а.с. 9-14).

На підставі зазначеного акту, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі було винесене податкове повідомлення - рішення від 05 листопада 2010 року № 0024622301\0, яким визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Хеліган» за платежем, - збір за спеціальне водокористування загальнодержавного значення на суму 3027,67 гривень (1149,19 гривень за основним платежем, 1878,48 гривень за штрафними санкціями) (а.с. 15).

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням - рішенням та оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами розгляду первинної скарги, ДПІ в м. Сімферополі було винесено податкове повідомлення рішення № 0024622301\1, яким також було визначено суму податкового зобовязання ТОВ «Хеліган» на загальну суму 3027,67 гривень (а.с. 16).

За результатами розгляду повторної скарги підприємства, ДПІ в м. Сімферополі 31.03.2011 року було прийняте нове податкове повідомлення рішення № 0002412301, яким змінено суму податкового зобовязання ТОВ «Хеліган» зі збору за спеціальне водокористування та визначено її в загальній сумі 3006,83 гривень (1149,19 гривень за основним платежем, 1857,64 гривні штрафні санкції) (а.с. 17).

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 17.06.2011 року податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Сімферополі було залишено без змін (а.с. 18-21).

Суд не погоджується із зазначеним рішенням відповідача та вважає його протиправним з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 березня 2007 року ТОВ «Хеліган» уклало договір на відпуск води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації з Виробничим підприємством водопровідно каналізаційного господарства м. Феодосія. Згідно Розрахунку водоспоживання та водовідведення, ТОВ «Хеліган» використовувало водні ресурси для господарських потреб згідно встановленого ліміту, якій склав 982,2 м.куб. щорічно.

При проведення Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі перевірки ТОВ «Хеліган» було встановлено, що підприємством в перевіряємому періоді було укладено декілька договорів на надання послуг по водопостачанню та водовідведенню: договір № 2719 від 01.01.2009 року в м. Севастополі; договір № 2711 від 20.02.2009 року в м. Євпаторія; договір від 01.03.2009 року в м. Судак; договір № 2486 від 04.12.2009 року та договір № 66\07 від 22.03.2007 року в м. Феодосія.

Проте, за результатами перевірки було встановлено, що підприємство не надавало податкових розрахунків та не сплачувало збір за спеціальне використання водних ресурсів лише за Договором № 66\07 від 22.03.2007 року в м. Феодосія.

Також суду наданий Витяг з акту Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 09.07.2009 року за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Хеліган» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009 рік, якою було встановлено, що підприємство не є платником збору за спеціальне використання водних ресурсів у звязку з відсутністю обєкту користування.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 7 ст. 30 Водного Кодексу України (в редакції, що була діючою в перевіряємому періоді), платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та\або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Згідно ст.. 48 Водного Кодексу України, спеціальне водокористування це забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ст.. 49 Водного Кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Згідно п. 1 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою КМ України від 16.08.1999 року № 1494, якій був діючим до 27.12.2010 року, цей Порядок визначав єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Відповідно до п. 2 цього Порядку, справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних обєктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також громадяни субєкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Як встановлено судом та не заперечується представником відповідача, ТОВ «Хеліган» було укладено договір з ВП ВКГ м. Феодосія щодо відпуску води з комунального водопроводу та приймання стоків до комунальної каналізації, відповідно до якого підприємство питного водопостачання подавало позивачу питну воду по власним водопровідним мережам та забезпечувало приймання стоків підприємства за допомогою власних технічних пристроїв.

Позивач, зі свого боку, ніяких власних водозабірних споруд не має, використовує воду виключно для питних та санітарно гігієнічних потреб, не здійснює забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, які в нього взагалі відсутні та не скидає забруднюючих речовин у водні обєкти.

Також позивач не має і дозволу на спеціальне водокористування із встановленням ліміту забору води, ліміту використання води та ліміту скидання забруднюючих речовин, що виключає можливість його віднесення до осіб, які є платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів, оскільки ніякого спеціального водокористування в сенсі ст.. 48 Водного Кодексу України він не здійснює.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Позивач просить лише скасувати податкове повідомлення рішення, винесене ДПІ у м. Сімферополі, у звязку з чим суд вважає необхідним згідно ч. 2 ст. 11 КАСУ вийти за межі позовних вимог, визнавши його також протиправним.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в сумі 3,40 гривень.

Під час судового засідання, яке відбулось 04.10.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 10.10.2011 р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліган» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0002412301 від 31.03.2011 року, винесене ДПІ в м. Сімферополі, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Хеліган» визначено податкове зобовязання зі збору за спеціальне водокористування, усього в сумі 3006,83 гривні (1149,19 гривень за основним платежем та 1857,64 гривні за штрафними санкціями).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліган» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кононова Ю. С.