Постанова № 18844281, 04.10.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2011 р. <Текст >Справа №2а-9812/11/0170/20 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Кисельової О.М.,

при секретарі -Яковлєві І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвардіяъ" про стягнення заборгованості в сумі 10389,00 гривень,

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвардіяъ" адміністративно господарських санкцій за робочі місця, не зайняті інвалідами у 2010 році в розмірі 10389,00 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні 20.09.2011 року наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.09.2011 року проти позовних вимог заперечував та пояснив, що у звязку зі специфікою діяльності підприємство не має змоги займатися працевлаштуванням інвалідів.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвардіяъ" зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Алуштинської міської ради 20.08.2007 року.

Порядок, підстави та умови участі субєктів господарювання в реалізації державний гарантій для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами регулюється Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 7 статті 19 Закону порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно даного звіту за формою № 10-ПI поштова-річна " Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік", затвердженого наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007 №42, відповідач повинен був забезпечити у 2010 працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця, фактично у 2010 працювало 0 інвалідів(а.с.6).

Пунктами 1, 3, 5, 14 Положення “Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 (далі Положення № 314) визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

З аналізу наведених норм вбачається, що робоче місце для інваліда вважається створеним саме з моменту працевлаштування на ньому інваліда.

Тому підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди та установи (організації) інформацію про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені у Положенні № 314, але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.

Таким чином, відповідач відповідно до частини 19 Закону повинен сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне не створене робоче місце.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2010 в кількості 1 особи у звязку з чим, приймаючи до уваги, що середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві в 2010 становила 10389,00 грн., враховуючи, що середньооблікова кількість штатних працівників становить 18 осіб, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 10389,00 гривень адміністративно-господарських санкцій, тобто середню річну заробітну плату на зазначеному підприємстві, є обґрунтованими.

У порядку ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів працевлаштування у 2010 році однієї особи, якій відповідно чинного законодавства встановлена інвалідність, та сплати адміністративно господарських санкцій у розмірі 10389,00 гривень.

Навпаки представник підприємства пояснив, що у звязку зі специфікою діяльності, якою є охоронна діяльність, підприємство не має змоги займатися працевлаштуванням інвалідів.

Зазначені доводи не обгрунтовані і не буруться судом до уваги, оскільки Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” не передбачає якихось виключень для невиконання підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

При цьому, суд зазначає, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, встановлено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 71 ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвардіяъ" (ЄДРПОУ 35291734, МФО 322948, ПАТ «Банк Форум» на р/р 26007301124787) на користь Державного бюджету м. Алушта (р/р 31210230700007, УДК в АРК, МФО 824026, ЄДРПУ 34740913, ОКПО платника; 50070000; 01) заборгованість зі сплати адміністративно господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами у 2010 році в розмірі 10389,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Кисельова О.М.

<Текст >