Постанова № 18844117, 14.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

<Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2011 р. (12:57) Справа №2а-7744/11/0170/19 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Устіновій І.В.,

за участю представника позивача Алексєєва В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору:Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000460700/0 від 20.12.2010 року, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 34584,69 грн. Позов мотивовано помилковістю висновків проведеної відповідачем перевірки, які покладено в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Так, позивач зазначає, що ним віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку сплачені ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92» у ціні придбаних товарів виробничо-технічного призначення. Податковим органом зроблено висновок про те, що відомості, викладені у податкових накладних, отриманих позивачем від контрагента не відповідають дійсності, а саме не може бути підтверджено факт придбання товару ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92» у ТОВ «Пульсар-Люкс», оскільки останній має стан платника (12) Припинено, але не знято з обліку. Позивач зазначає, що на думку відповідача, податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92» не може бути прийняті у підтвердження права позивача на податковий кредит з ПДВ у розмірі 34584,69грн., та на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 34584,69грн. Однак, ПАТ Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» стверджує, що із ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92» угода мала реальний характер, податковий кредит з ПДВ сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, висновок податкового органу, на думку позивача, є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, у раніше наданих запереченнях (а.с.115-116) позовні вимоги не визнав та посилався на те, що перевіркою, проведеною податковим органом встановлено господарські взаємовідносини між позивачем і ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92». Останній у свою чергу є посередником; постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Пульсар-Люкс», перевірку якого з питань підтвердження отриманих від ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92» неможливо здійснити, оскільки останній має стан платника (12) Припинено, але не знято з обліку. На цій підставі податковий кредит позивача, сформований за рахунок взаємовідносин з ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92» не можна вважати обґрунтованим.

У звязку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд під час розгляду справи керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА», ЄДРПОУ 20732066, є юридичною особою, зареєстрованою 30.05.1997 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 60), довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 61), статутом підприємства (а.с. 55-59).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ № 389828 (а.с. 62) позивач є платником ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що ПАТ ЕЗ «Фірма СЕЛМА» є юридичною особою, яка зобовязана виконувати обовязки, покладені на неї законами у звязку зі здійсненням діяльності.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2009 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2009 року з врахуванням додаткових матеріалів, отриманих в ході проведення контрольно-перевірочних заходів по відшкодуванню сум ПДВ по ланцюгу постачання товарів (послуг), які увійшли до складу сум на відшкодування ПДВ з бюджету.

За наслідками перевірки складено акт від 17.12.2010 року №432/07-00/20732066 (а.с. 8-11).

Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 року на 34584,69 грн.

На підставі даного акту, відповідно до підпунктів "б" і "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2010 року №0000460700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 34584,69 грн.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав:

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування, яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).

Судом встановлено, що в основу висновків відповідача про порушення позивачем правил оподаткування покладено встановлений під час перевірки факт наявності господарських взаємовідносин між позивачем і ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92», яке, у свою чергу, є посередником; постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Пульсар-Люкс», перевірку якого з питань підтвердження отриманих від ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92» неможливо здійснити, оскільки останній має стан платника (12) Припинено, але не знято з обліку.

В акті перевірки зроблено висновок, що податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92» не може бути прийняті у підтвердження права позивача на податковий кредит з ПДВ у розмірі 34584,69грн., та на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 34584,69грн.

Перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у грудні 2009 року суми ПДВ, сплачені в ціні товарів постачальнику ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92», відповідно до умов Договору поставці № 80-06/07 від 30.10.2007 року (а.с. 68-72).

Факт сплати позивачем придбаних товарів підтверджується наступними платіжними дорученнями:

-Платіжне доручення № 4497 від 25.11.2009р. (а.с. 73) на суму 25000,00грн., у т.ч. ПДВ 4166,67грн.,

-Платіжне доручення № 4559 від 26.11.2009р. (а.с. 74), на суму 20000,00грн., у т.ч. ПДВ 3333,33грн.,

-Платіжне доручення № 4605 від 30.11.2009р. (а.с. 75), на суму 50000,00грн., у т.ч. ПДВ 8333,33грн.,

-Платіжне доручення № 4655 від 02.12.2009р. (а.с. 76), на суму 20000,00грн., у т.ч. ПДВ 3333,33грн.,

-Платіжне доручення № 4682 від 03.12.2009р. (а.с. 77), на суму 15000,00грн., у т.ч. ПДВ 2500,00грн.,

-Платіжне доручення № 4742 від 07.12.2009р. (а.с. 78), на суму 25000,00грн., у т.ч. ПДВ 4166,67грн.,

-Платіжне доручення № 4781 від 09.12.2009р. (а.с. 79), на суму 15000,00грн., у т.ч. ПДВ 2500,00грн.,

-Платіжне доручення № 6179 від 10.12.2009р. (а.с. 80), на суму 8 000,00грн., у т.ч. ПДВ 1333,33грн.,

-Платіжне доручення № 4837 від 11.12.2009р. (а.с. 81), на суму 5757,75грн., у т.ч. ПДВ 959,63грн.,

-Платіжне доручення № 4874 від 14.12.2009р. (а.с. 82), на суму 20000,00грн., у т.ч. ПДВ 3333,33грн.,

-Платіжне доручення № 6199 від 15.12.2009р. (а.с. 83), на суму 20000,00грн., у т.ч. ПДВ 3333,33грн.,

Факт отримання товарів підтверджується наступними документами бухгалтерського обліку:

-Прибуткова накладна № ФС-0004546 від 24.11.09р. (а.с. 84) на загальну суму 207508,15грн. у т. ч. ПДВ 34584,69 грн.

-Накладною № 317 від 20.11.09р. (а.с. 85) на загальну суму 207508,15грн. у т. ч. ПДВ 34584,69 грн.

-Податковою накладною № 371 від 20.11.09р. (а.с. 86) на загальну суму 207508,15грн. у т. ч. ПДВ 34584,69 грн.

Недоліків щодо форми та змісту вказаних податкових накладних перевіркою, проведеною податковим органом не встановлено.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168).

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником отримав такі документи (чого не заперечує відповідач), які і відобразив в своєму податковому обліку.

Згідно із п. 1.3 ст. 1 Закону №168 платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Тобто обовязок внесення податку до бюджету покладається на продавця товару, а не на покупця.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Якщо в ланцюгу постачання контрагент або постачальник контрагента не виконав належним чином своїх податкових зобовязань або інших передбачених законом обовязків, негативні наслідки (відповідальність) наступають тільки для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на податковий кредит, якщо останній виконав всі передбачені законом умови і має відповідні документальні підтвердження.

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачами.

Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару.

Також, на думку суду єдиною умовою бюджетного відшкодування визначеного відємного значення є фактична сплата ПДВ отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг).

Згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за N168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тому доводи відповідача щодо необґрунтованості податкового кредиту позивача не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Більш того, у акті перевірки вказано, що контрагент позивача - ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92», є посередником; постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Пульсар-Люкс», перевірку якого з питань підтвердження отриманих від ТОВ Агропромислова фірма «Слобода-92» неможливо здійснити, оскільки останній має стан платника (12) Припинено, але не знято з обліку.

Але ні акт, ні будь-які інші документи не містять відомостей з якого часу ТОВ «Пульсар-Люкс» має стан платника (12), з яких причин, на підставі чого - жодних даних про вказану особу під час проведення перевірки не досліджувалось.

Як зазначено вище, позивачем надані документи, яки свідчать про те,що він в повному обсязі сплатив на користь постачальника товарів (послуг) їх вартість , в тому числі ПДВ.

Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ , не надав доказів того, що позивач не виконав зобовязання щодо проведення розрахунків за придбаний товар, не сплатив суми ПДВ.

За таких обставин суд приходить до висновку про непідтвердження первинними документами бухгалтерського і податкового обліку висновків за актом перевірки про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 34584,69 грн.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

В ході судового засідання, яке відбулось 14.09.2011р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.09.2011 року

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим № 0000460700/0 від 20.12.2010 року на суму 34 584,69 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Електромашинобудівний завод «Фірма СЕЛМА» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя <підпис >Кузнякова С.Ю.

<Текст >