Рішення № 18834831, 06.10.2011, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-222/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.10.2011 Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кваша А. В

при секретарі Марущак І. А.,

за участю: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи - Бондаренка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ТОВ «Дарлікс» про визнання договорів позики недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа ТОВ «Дісіді», в ході розгляду справи судом третя особа ТзОВ «Дісіді» припинило свою діяльність та ліквідовано, у звязку із чим в якості третьої особи до справи допущено правонаступника ТОВ «Дісіді» - ТОВ «Дарлікс».

В позові ОСОБА_1 просить суд винести рішення, яким визнати недійсним Договір позики від 26.02.2009 року укладений між ним та ОСОБА_3 на суму 5400 доларів США та договір позики від 03.09.2009 року на суму 50000 грн., в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що вказані договори фактично не є договорами позики, оскільки ніяких грошей він у відповідача у борг не отримував, укладаючи ці договори вони розуміли під ними попередні договори купівлі-продажу позивачем у відповідача часток у статутному капіталі ТОВ «Дісіді», у звязку із чим вказані договори позики є удавами, а отже нікчемними.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, будучі допитаний як свідок пояснив, що між ним та відповідачем в лютому 2009 року було досягнуто домовленості про продаж ОСОБА_3 своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Дісіді» в розмірі 25% вартістю 25000 грн., для цього необхідно було отримати згоду інших учасників товариства зокрема ОСОБА_5, який володів 25 частками товариства та ТОВ «Дарлікс», яке володіло 50 частками ТОВ «Дісіді». На підтвердження намірів стосовно придбання частки ОСОБА_3 ним була написана розписка про отримання коштів у ОСОБА_3 на суму 5400 доларів США, вказану суму він мав сплатити ОСОБА_3 після того, як будуть оформлені документи про купівлю-продаж частки. Проте, Збори товариства, які були призначені на 03.03.2009 року, де повинно було вирішуватися вказане питання, замість ОСОБА_3 про вихід із ТОВ заявив інший його учасник ОСОБА_5, який належну йому частку в 25 % передав не Товариству, а ОСОБА_3 ОСОБА_3 не відмовився від прийняття частки ОСОБА_5 та став володільцем 50 часток у статутному капіталі ТОВ «Дісіді», таким чином ОСОБА_3 відмовився виконати взяті на себе зобовязання по продажу йому своєї частки, у звязку із чим домовленість, яка досягнута була при складанні розписки на суму 5400 доларів США не була досягнута. Після певних перемовин між ними досягнута нова домовленість про викуп ОСОБА_1 у ОСОБА_3 належних останньому 50 % часток у капіталі ТОВ «Дісіді», у звязку із чим ОСОБА_1 написав нову розписку на суму 50000 грн., тобто було зафіксовано попередній договір купівлі-продажу 50 % часток йому, які він повинен був сплатити ОСОБА_3 після того, як останній на черговому засіданні Загальних зборів товариства передасть йому свою частку. Проте, на чергових Зборах товариства відповідач знову не виконав досягнуті між ними домовленості та подав заяву про вихід зі складу товариства, а належну йому часту у 50 % подарував Товариству. Через певний час він придбав 50 % безпосередньо у товаристві. Крім того, в період з 01.11.2009 р. по 31.01.2010 р. на користь ОСОБА_3 він сплатив борг на загальну суму 25 000 грн. за договором від 03.09.2009 р.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити, підтримав пояснення надані позивачем та додатково пояснив, що укладені між сторонами договори позики на суму 5400 доларів США та на суму 50000 грн. є удаваними, оскільки фактичної передачі грошей по ним не було, вони вчинені з метою приховання іншого правочинну, а саме фактично на продаж належної ОСОБА_3 частки, окрім того, вказані договори повинні бути засвідчені нотаріально.

Відповідач позов не визнав в повному обсязі пояснив, що ніяких домовленостей з позивачем стосовно продажу належної йому частки у Товаристві не укладалося, натомість оспорюванні договори є звичайними договорами позики, за якими він надав позивачу по першій розписці 5400 доларів США, а за іншим договором передав ОСОБА_1 50000 грн., договори укладалися у простій письмовій формі та не потребували нотаріального посвідчення, при передачі грошових котів свідків не було всі перемовини стосовно укладених договорів велися віч-на-віч між ним та позивачем. На теперішній час в повному обсязі борг за договорами позики він не отримав.

Представник третьої особи при вирішенні справи покладається на розсуд суду, однак зазначив, що на його думку не було підтверджено факт передачі коштів ОСОБА_3 ОСОБА_1 по договором позики, крім того, вважає, що такі договори повинні були засвідчуватися нотаріально.

Допитаний судом свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що у вересні 209 року він отримав пропозицію стати директором ТОВ «Дісіді»,оскільки діючий на той час директор ОСОБА_3 збирався продавати свою частку ОСОБА_1 та виходити зі складу Товариства. Йому відомо, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існувала домовленість про продаж ОСОБА_3 ОСОБА_1 своєї частки у капіталі товариства, які були оформлені у вигляді розписок, проте, ні відповідачем, ні позивачем не було виконано досягнутих вимог, оскільки фактично через вихід зі складу учасників іншого учасника ТОВ «ДІСІДІ» ОСОБА_5 частка ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ «ДІСІДІ» збільшилася з 25 % до 50 %, а питання про продаж частки ОСОБА_3 в розмірі 25 % Статутного капіталу ТОВ «ДІСІДІ» взагалі не розглядалося.

Допитаний судом свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що йому відомо про те, що ОСОБА_1 хотів купити частку у товаристві «Дісіді», для забезпечення чого і написав ОСОБА_3 розписки, друга розписка була виписана взамін першої у, в кінці літа 2009 року стосунки між позивачем та відповідачем напружилися, а восени 2009 року ОСОБА_3 зник.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, свідків, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в лютому 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було досягнуто домовленості про продаж ОСОБА_3 ОСОБА_1 25 % Статутного капіталу ТОВ «ДІСІДІ» (код ЄДРПОУ 35459631) номінальною вартістю 25 000 грн. за 5 400 доларів США. Дана домовленість сторін була оформлена у вигляді розписки, виданої 26.02.2009 р. ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, згідно якої останній зобовязувався сплатити ОСОБА_3 5 400 доларів США, з яких 2000 доларів США сплатити до 15.03.2009 р., а решту за домовленістю сторін, з помісячною сплатою процентів в розмірі 5 % на залишок суми заборгованості (а.с.41).

Як вбачається з показань ОСОБА_6, який на той час працював на підприємстві ТОВ «ДІСІДІ», ні відповідачем, ні позивачем не було виконано досягнутих вимог, оскільки фактично через вихід зі складу учасників іншого учасника ТОВ «ДІСІДІ» ОСОБА_5 частка ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ «ДІСІДІ» збільшилася з 25 % до 50 %, а питання про продаж частки ОСОБА_3 в розмірі 25 % Статутного капіталу ТОВ «ДІСІДІ» не розглядалося.

Як вбачається з показань позивача ОСОБА_1, допитаного в якості свідка відповідно до ст. 62 ЦПК України, питання про продаж ОСОБА_3 його частки в Статутному капіталі ТОВ «ДІСІДІ» не розглядалося 16.03.2009 р. на загальних зборах учасників ТОВ «ДІСІДІ» через те, що вже була наявною заява від іншого учасника ТОВ «ДІСІДІ» ОСОБА_5, згідно якої він передавав у власність ОСОБА_3 свої 25 % в Статутному капіталі ТОВ «ДІСІДІ». Таким чином, частка ОСОБА_3 збільшилася в Статутному капіталі ТОВ «ДІСІДІ» з 25 % до 50 %, в звязку з чим обидві сторони зажадали переглянути раніше досягнуті домовленості, але до вересня 2009 р. не могли дійти згоди про розмір продаваної частки та нової ціни на неї. ОСОБА_1 після невиконання ОСОБА_3 домовленостей про продаж йому 25 % в Статутному капіталі ТОВ «ДІСІДІ», також відмовився виконувати раніше досягнуті домовленості і сплачувати розмір грошових коштів зазначених в розписці.

Судом також встановлено, що 03.09.2009 р. між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 було укладено договір позики грошей, згідно якого ОСОБА_1 зобовязувався сплатити ОСОБА_3 50 000 грн. рівними частками по 5 000 грн. щомісячно до 25.06.2010 р. (а.с.42.

Як видно з показань свідка ОСОБА_7 даний договір було укладено Сторонами на заміну раніше виданої ОСОБА_1 розписки від 26.02.2009 р. і фактично під укладанням даного Договору сторони мали на увазі укладання попереднього договору купівлі-продажу частки ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ «ДІСІДІ» в розмірі 50%.

Про те, що ОСОБА_1 мав намір придбати у ОСОБА_3 50 % Статутного капіталу ТОВ «ДІСІДІ» свідчить також і протокол загальних зборів учасників ТОВ «ДАРЛІКС» № 11 від 31.08.2009 р. (іншого учасника ТОВ «ДІСІДІ») з якого вбачається, що на загальних зборах учасників ТОВ «ДАРЛІКС» було розглянуто питання про надання згоди ТОВ «ДАРЛІКС» на укладання договору купівлі-продажу 50 % статутного капіталу ТОВ «ДІСІДІ» між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір позики від 26.02.2009 р. (розписка ОСОБА_1І.) та договір позики грошей від 03.09.2009 р., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є удаваними правочинами, тобто правочинами, які були укладені сторонами для приховування інших правочинів, які вони мали насправді вчинити, а саме попередніх договорів купівлі-продажу частки ОСОБА_3 в статутному капіталі ТОВ «ДІСІДІ».

Згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 235 ЦК України до укладених сторонами правочинів повинні застосовуватися правила встановлені діючим законодавством України для попередніх договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір. Сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору. а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

На час укладання спірних правочинів діючим законодавством України не було передбачено правової норми про обовязкове нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, а отже відповідно до положень ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір купівлі-продажу часток в статутному капіталі товариства також не підлягав обовязковому нотаріальному посвідченню.

Посилання позивача в своєму позові, як на підставу недодержання форми попереднього договору купівлі-продажу, на норми ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції від 25.12.2008 р.) не беруться судом до уваги в звязку з тим, що ч. 3 ст. 29 вищезазначеного Закону (в редакції від 25.12.2008 р.) передбачений перелік документів, який подається державному реєстратору для здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, серед яких, як альтернативний документ передбачений нотаріально посвідчений договір про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, який в свою чергу може бути замінений нотаріально засвідченою копією документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства. Таким чином, ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (в редакції від 25.12.2008 р.) не передбачала додержання обовязкової нотаріальної форми договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Як видно з вищевикладеного оспорюванні правочини хоча і є удаваними, проте вони не можуть бути визнані недійсними в звязку з наступним.

Як вже було встановлено судом попередній договір купівлі-продажу 25 % статутному капіталі ТОВ «ДІСІДІ» від 26.02.2009 р. (розписка ОСОБА_1І.) було змінено іншим зобовязанням попередній договором купівлі-продажу 50 % Статутного капіталу ТОВ «ДІСІДІ» від 03.09.2009 р. (договір позики грошей від 03.09.2009 р.), який фактично є новацією попереднього договору купівлі-продажу 25 % статутного капіталу ТОВ «ДІСІДІ».

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4 ст. 604 ЦК України зобовязання припиняється за домовленістю сторін. Зобовязання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобовязання новим зобовязанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобовязання. повязані з первісним зобовязанням, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зобовязання сторін за попереднім договором від 26.02.2009 р. припинилися 03.09.2009 р. шляхом укладання нового попереднього договору від 03.09.2009 р., яким були змінені всі істотні умови попереднього договору від 26.02.2009 р.

В звязку з тим, що зобовязання сторін за попереднім договором від 26.02.2009 р. припинилися шляхом виникнення нових зобовязань, суд вважає, що на момент розгляду справи діючим є лише попередній договір від 03.09.2009 р.

Як видно з довідки Поштампу ЦПС № 2 Українського державного підприємства звязку «Укрпошта» № 625/3-661 від 19.07.2010 р., яка була надана відповідачем, ОСОБА_1 в період з 01.11.2009 р. по 31.01.2010 р. на користь ОСОБА_3 було здійснено переказів на загальну суму 15 000 грн. (щомісячно по 2 500 грн.) (а.с.43)

Позивач підтвердив факт перерахування зазначених коштів на адресу відповідача відповідно до вимог договору від 03.09.2009 р. та додатково надав суду розписки ОСОБА_3 від 25.09.2009 р. на суму 5 000 грн. та від 25.10.2009 р. на суму 5 000 грн., згідно яких ОСОБА_3 відповідно до умов договору від 03.09.2009 р. отримав від ОСОБА_1 платежі на суму 10 000 грн.

Таким чином, суд встановив, що договір від 03.09.2009 р. сторонами частково виконувався і в період з вересня 2009 р. по січень 2010 р. ОСОБА_1 за даним договором від 03.09.2009 р. ОСОБА_3 було перераховано платежів на загальну суму 25 000 грн.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 припинив свою участь в ТОВ «ДІСІДІ» через заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «ДІСІДІ» від 15.09.2009 року, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_8 (а.с.8).

Також, судом встановлено, що ОСОБА_1 набув статус учасника ТОВ «ДІСІДІ», після викупу 50 часток Статутного капіталу ТОВ «ДІСІДІ» за суму 50 000 грн. у самого ТОВ «ДІСІДІ». Факт перерахунку грошових коштів за договором купівлі-продажу частки в Статутному капіталі ТОВ «ДІСІДІ» в сумі 50 000 грн. від ОСОБА_1 ТОВ «ДІСІДІ» підтверджується квитанцією № 24 від 12.08.2010 року.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.05.2011 р. ТОВ «ДІСІДІ» припинило діяльність шляхом приєднання до ТОВ «ДАРЛІКС», яке є правонаступником прав за зобовязань ТОВ «ДІСІДІ» згідно з передавальним актом ТОВ «ДІСІДІ» від 26.05.2011 р. (п 1.2. Статуту ТОВ «ДАРЛІКС» в редакції від 27.05.2011 р. (а.с.126).

Отже узвязку з вищезазначеними обставинами, суд приходить до висновку, що на сьогоднішній день є не можливим укладання основного договору купівлі-продажу 50 % статутного капталу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про те, це не може свідчити про недійсність даного попереднього договору.

Також в звязку з тим, що безпосередньо попереднім договором купівлі-продажу від 03.09.2009 р. не було передбачено строку, протягом якого сторони повинні були укласти основний договір, та від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 не надходило вимоги про виконання даного договору в строки, передбачені ч. 2 ст. 530 ЦК України, то суд приходить до висновків, що даний попередній договір є діючим на сьогоднішній день.

Проте не дивлячись на те, що даним попереднім договором не було передбачено строку протягом якого сторони були зобовязані укласти основний договір купівлі-продажу 50 % Статутного капталу ТОВ «ДІСІДІ», суд приходить до висновків, що поданням заяви про вихід зі складу учасників ТОВ «ДІСІДІ» від 15.09.2009 р., яка була складена після укладання попереднього договору купівлі-продажу від 03.09.2009 р., ОСОБА_3 таким чином, умисно порушив умови цього попереднього договору, чим зробив не можливим його виконання в майбутньому.

Не дивлячись на те, що права ОСОБА_1 за попереднім договором купівлі-продажу від 03.09.2009 р., були порушені з боку ОСОБА_3, ОСОБА_1 відповідно до ст. 16 ЦК України, обраний не правильний спосіб захисту своїх інтересів, що є підставою для відмови в задоволенні його позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-214. 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 209, 218, 235, 604, 635 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа ТзОВ «Дарлікс», про визнання договорів позики недійсними відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання протягом десяти днів після його проголошення апеляційної скарги, а особами які приймали участь у справі, проте не були присутніми при оголошенні рішення в тому ж порядку з дня отримання копії рішення.

Суддя:А. В. Кваша