Ухвала суду № 1883472, 03.07.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

3 липня 2008 року справа № 22-а-6424/08

зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Старосуда М.І.

Ястребової Л.В.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.за участю представників: від позивача:Гончарова І.Т. за дов. від 01.07.2008 року

Бондарчук Є.В.- за дов. від 01.07.2008 року від відповідача:

Врублевська Т.В. за дов. від 09.01.2008 року

Пересічна В.М. за дов. від 12.05.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Слов'янської обєднаної державної податкової інспекціїна постанову Донецького окружного адміністративного судувід 21 квітня 2008 рокупо адміністративній справі№ 2-а-6988/08 (суддя Могильницький М.С.)за позовомДочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім.. А.Ф. Засядька» с. Олександрівка

до

Словянської обєднаної податкової інспекції

про

скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду ( арк. справи 96-89) задоволені позовні вимоги дочірнього підприємства «Агрофірма «Шахтар» Орендного підприємства «Шахта ім. А.Ф. Засядька» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції, внаслідок чого скасоване податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 15 лютого 2008 року №0000052342/0 ( арк. справи 67-68), та зобовязано зазначену інспекцію надати висновок до відділення державного казначейства у м. Словянськ та Словянському районі з визначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету за листопад 2007 року у розмірі 400000 грн. на користь позивача, з мотивів правомірності заявлених вимог.

В апеляційній скарзі Словянська обєднана державна податкова інспекція у м. Словянську (арк. справи 94-95), просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2008 року у справі №2-а-6988/08, відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на її прийняття з порушенням норм матеріального права.

Зазначена помилковість висновків суду, на думку податкового органу, полягає у неправильному відображені позивачем податкового кредиту у складі даних податкових декларацій (загальних) жовтень 2007 року, який сформований з сум сплаченого податку на додану вартість при придбані солі та комбікорму. На думку податкового органу зазначені суми повинні відображатися позивачем у складі скороченої декларації. Правовими підставами скаржник визначає приписи норм пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2005 року №805, та пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений Наказом 30 травня 1997 року №166 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за №250/2054), (надалі Порядок).

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу та під час апеляційного розгляду справи доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив, і просив постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Дочірнє підприємство «Агрофірма «Шахтар» орендного підприємства «Шахта ім.. О.Ф. Засядька» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 25330750, є платником податку на додану вартість з 8 квітня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом від 8 квітня 1998 року. Відповідно до статутної діяльності підприємство займається вирощуванням зернових та технічних культур, розведенням великої рогатої худоби, розведенням овець, кіз, коней, розведенням свиней, розведенням птиці.

Як платник податку на додану вартість позивач надав до податкового органу декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року, графою 25 яких (арк. справи 7), у відповідності до приписів підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Порядку заповнення декларації, визначив суму, що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку (рядок 25.1 декларацій) у розмірі 400000 грн.

Зменшення до відшкодування заявлених платником податку сум бюджетного відшкодування, за листопад 2007 року, здійснене податковим органом за наслідками проведення перевірки результати якої викладені в акті перевірки №994/23-4-25330750 від 15 лютого 2008 року (арк.. справи 10-64), шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2008 року №0000052342/0 ( арк.. справи 67), яким зменшено суму бюджетного відшкодування у відповідності до пункту 9 частини 6 статті 11 «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року №509-12, підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість, внаслідок порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7, 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Під час апеляційного провадження встановлено, що порушення на думку податкового органу приписів пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» обумовило прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Проблемою даного спору є правомірність включення податку на додану вартість сплаченого (нарахованого) по факту придбання комбікорму та солі до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість, та право позивача на бюджетне відшкодування за листопад 2007 року.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічноправових відносин від порушень з боку у тому числі, органів державної влади.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку в бюджет.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Визначення спірним податковим повідомленням рішенням у якості підстав зменшення приписів підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним оскільки приписи зазначеного підпункту передбачають надання висновку за певних умов, а прийняття податкових повідомлень-рішень здійснюється за нормами підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону. Відтак, відповідачем у якості підстав прийняття спірного податкового повідомлення рішення визначені норми що не дають можливості його прийняття. Під час апеляційного провадження встановлено, що приписи підпункту «б» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» покладені в основу зменшення бюджетного відшкодування, які передбачають, що у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума заниження та підстави для її вирахування. Зазначеними підставами податковий орган визначив підпункт 11.21 статті 11 даного Закону.

Стаття 11 «Прикінцеві Положення» Закону України «Про податок на додану вартість», у пункті 11.21 передбачає (абзац перший) що до 1 січня 2008 року, сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Абзац 2 зазначеного пункту передбачає, що сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Аналізуючи зазначену норму, колегія суддів зазначає, що її правове навантаження має два напрями: джерело формування дотацій та їх цільове використання (абзац перший), та право на використання та залишення податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України, зазначений Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року №805 (надалі Порядок).

Пунктом 2 Порядку в редакції що існувала до 27 лютого 2008 року, зазначалось, що сільськогосподарські товаровиробники поставляють переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі відповідно до укладених договорів з нарахуванням податку на додану вартість за нульовою ставкою. Зазначена норма відповідає приписам пункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки до 1 січня 2008 року переробним підприємствам молока та мяса живою вагою сільського господарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання.

Колегія суддів зазначає, що приписи пункту 11.21 до спірних відносин застосовані безпідставно. Жодних спірних обставин, які обумовлюють застосування норм зазначеного підпункту позивач не довів. Посилання на порушення норм зазначеного пункту в контексті формування податкового кредиту є неправомірним.

Колегія суддів, з огляду на пункт 3 статті 9 КАС України не приймає доводи податкового органу стосовно порушенням позивачем пункту 12 Порядку, з огляду на те, що пунктом 11.21 Кабінету Міністрів приписано встановитиПорядок нарахування і використання зазначених коштів, а не порядок заповнення та подання податкових декларацій, оскільки останнє належить до компетенції Державної податкової адміністрації України відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість” та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». На те, що форма і порядок заповнення податкових декларацій визначається відповідно до закону вказано безпосередньо у абзаці третьому пункту 7.2.8 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи зазначене, доводи податкового органу щодо завищення бюджетного відшкодування є безпідставними, будь яких обставин безпосередньо передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», податковий орган не надав. Будь-яких зауважень до первинних документів, що стали підставою для формування позивачем податкового кредиту податковий орган не встановив. Факт здійснення господарських операцій, оплата придбаного позивачем товару (солі та комбікормів), правильність складання або відображення в податковому обліку податкових накладних не є спірними, підтверджується результатами перевірки податкового органу.

Абзацом четвертим пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року №250/2054), передбачено, що платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пунктом 11.21, 11.29 Закону 168/97-ВР) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Податкові декларації з податку на додану вартість (скорочені) за жовтень та листопад 2007 року були надані до податкового органу , що підтверджується актом перевірки, відбитком податкового органу на декларації з податку на додану вартість за листопад 2007 року. Податковий орган не надав жодного доказу невідповідності даних скорочених декларацій стану фінансово-господарської діяльності підприємства, не визначив зазначений факт актом перевірки, не довів під час як апеляційного провадження так і при розгляді справи судом першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла до висновку, що безпідставність зменшення бюджетного відшкодування доводить факт прийняття спірного податкового повідомлення рішення з порушенням пункту 1,3 частини 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2008 року у справі № 2-а-6988/08 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 квітня 2008 року у справі № 2-а-6988/08 - залишити без змін.

Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 3 липня 2008 року в присутності представників сторін. Ухвала у повному обсязі складена та підписана 3 липня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: М.І. Старосуд

Л.В. Ястребова

З оригіналом згідно:

Суддя Р.Ф. Ханова