Постанова № 18832167, 07.10.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

07.10.11 Справа № 33/44 (10) (10/48)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-суддіКравчук Н.М.

суддівГнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.

розглянувшиапеляційну скаргу Львівської міської ради № 1104/вих.-2184 від 21.07.2011р.

на рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2011р.

у справі № 33/44 (10) (10/48)

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю «АЙПІЄ-Л»(надалі ТзОВ «АЙПІЄ-Л») , м. Львів

до відповідача-1:Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача-2:Управління земельних ресурсів у м. Львові, м. Львів

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариства сприяння обороні України, м. Львів

з участю:прокуратури м. Львова, м. Львів

Генеральної прокуратури України, м. Київ

про укладення договору оренди,

з участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 представник (довіреність в матеріалах справи); ОСОБА_5 представник;

від відповідача-1: ОСОБА_6 представник (довіреність від 10.01.2011р. за № 1.7 вих-4); ОСОБА_7 представник (довіреність в матеріалах справи); ОСОБА_8 (довіреність від 07.10.2011р. № 1.7. вих.-105); ОСОБА_9 - представник (довіреність від 08.09.2011р. за № 1.7. вих.-95); ОСОБА_10 представник (довіреність від 08.09.2011р. за № 1.7. вих.-100); ОСОБА_11 - представник (довіреність від 08.09.2011р. за № 1.7. вих.-99); ОСОБА_12 - представник (довіреність від 08.09.2011р. за № 1.7. вих.-94); ОСОБА_13 - представник (довіреність від 08.09.2011р. за № 1.7. вих.-93);

від прокуратури м. Львова: Пришляк Ю.О. старший помічник прокурора посвідчення № 65);

решта учасників судового процесу в судове засідання: не з`явились

Представникам сторін розяснено права та обовязки, передбаченні ст.ст. 22, 28 ГПК ЦК України. Заяв про відвід суддів від учасників судового процесу не надходило

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 14.07.2011р. у справі №33/44 (10) (10/48) (головуючий суддя Цікало А.І., судді Артимович В.М. та Кітаєва С.Б.) позовні вимоги ТзОВ «АЙПІЄ-Л»до Львівської міської ради та до Управління земельних ресурсів у м. Львові, з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариства сприяння обороні України, з участю прокуратури міста Львова та Генеральної прокуратури України задоволено частково. Договори оренди земельних ділянок загальною площею 10.0233 га по вул.. Щирецькій, 36 в м. Львові, укладені між Львівською міською радою та ТзОВ «АЙПІЄ-Л»для будівництва та обслуговування торгово-майнового комплексу «Ринок-Південний» та будівництва і обслуговування церкви, визнано укладеними на умовах, які виконувалися сторонами з 20.03.2008р. Позовні вимоги в частині визнання недійсною ухвали ЛМР № 161 від 04.03.1999р. «Про затвердження ТзОВ «АЙПІЄ-Л»проекту відведення земельних ділянок та надання в постійне користування земельних ділянок на вул.. Скнилівській-Щирецькій у м.Львові» та державний акт на право постійного користування землею № І-ЛВ 004372 30807174 від 22.07.1999р. залишено без розгляду. Позовні вимоги в частині визнання недійсною ухвали ЛМР № 71 від 18.10.1998р. «Про затвердження наказів департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо регулювання земельних відносин в частині надання товариству сприяння обороні України в оренду земельної ділянки площею 14830 м.кв. на вул..Щирецькій, 56 та державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 001124 30807172 від 01.12.1998р. залишено без розгляду. Договори оренди земельних ділянок площею 10,0233 га по вул..Щирецькій, 36 у м.Львові, укладені між Львівською міською радою та ТзОВ «АЙПІЄ-Л»вважати укладеними з моменту початку їх виконання після набрання рішенням суду у справі № 33/44 (10) (10/48) законної сили. Зобов`язано Управління земельних ресурсів у м. Львові зареєструвати вказані договори оренди земельних ділянок. Стягнуто з ТзОВ «АЙПІЄ-Л»на користь Львівської міської ради 127983,00грн. відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва до міського бюджету м. Львова. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 85,00грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (том VІ а.с. 47-77).

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того,

що сторонами з 20.03.2008р. виконувались договори оренди земельних ділянок на тих умовах, які є істотними для типового договору оренди земельної ділянки. Позивачем перераховувались грошові кошти на рахунок місцевого бюджету із цільовим призначенням «орендна плата за користування земельною ділянкою», а відповідач-1 приймав ці платежі і платникові їх не повертав. Наявність таких відносин між сторонами свідчить про те, що відповідачем приймалися такі умови договорів оренди земельних ділянок.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідачем-1 подано апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим, прийнятим з перевищенням судом першої інстанції своїх повноважень, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема скаржник зазначає, що судом не взято до уваги те, що у відповідності до норм чинного земельного законодавства України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Окрім того, судом не враховано, що повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, які належать до власності територіальних громад сіл, селищ, міст віднесено до виключної компетенції відповідних місцевих рад. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що рішеннями Львівського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України, які містяться в матеріалах справи, доведено факт самочинного будівництва позивачем на спірній земельній ділянці, на яку судом укладено 5 договорів оренди землі. На думку скаржника, суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення безпідставно покликався на ст. 187 ГК України, оскільки Львівська міська рада не вступала в жодні переддоговірні спори з ТзОВ «АЙПІЄ-Л»щодо укладення договорів оренди земельних ділянок. Також судом першої інстанції безпідставно взято до уваги лист УДК, в якому зазначено про факти перерахунку позивачем коштів на рахунок місцевого бюджету.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2011р.

Представники позивача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів, наведених скаржником заперечили, апеляційну скаргу вважають безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та прийнятим з дотримання вимог чинного законодавства України, в зв`язку з чим просять рішення, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та наполягають на її задоволенні. Окрім того, відповідачем -1 в судовому засіданні 07.10.2011р. подано пояснення-клопотаня, в якому останній просить з метою повного та об`єктивного розгляду справи залучити до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Державну податкову інспекцію в Залізничному районі м. Львова та в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

Представники позивача проти заявленого відповідачем-1 клопотання заперечили.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні даного клопотання за безпідставністю.

Представник прокуратури м. Львова в судовому засіданні 07.10.2011р. доводи, наведені скаржником, підтримав та наполягає на задоволенні апеляційної скарги, проте відзиву на апеляційну скаргу суду не подав.

Решта учасників судового процесу в судове засідання явку уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Слід зазначити , що дана справи знаходиться на новому розгляді, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2010 р. було скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2010 р. та рішення господарського суду Львівської області від 20.07.2009 р. у справі № 10/48 та справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області (том ІІІ а.с. 184-187). Підставою скасування вищевказаних судових актів було те, що судами першої та апеляційної інстанції не було дослідження питання щодо надання Львівською міською радою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 10,0233га по вул. Щирецькій , 36 у м. Львові, тоді як у відповідності до ст.. 123 ЗК України надання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування такого дозволу є необхідною передумовою прийняття цим органом рішення про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення.

Розглянувши подану апеляційну скаргу, матеріали справи, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівської міської ради № 747 від 26.12.1995 р. «Про надання в оренду земельної ділянки ТзОВ «АЙПІЄ-Л» для влаштування автомобільної стоянки на вул. Щирецькій, 36 в м. Львові»ТзОВ «АЙПІЄ-Л»була виділена земельна ділянка площею 2,5 га по вул. Щирецькій, 36 у м. Львові.

12.06.1996 р. Департаментом землеустрою та планування забудови міста Львова видано наказ № 12 «Про надання дозволу ТзОВ «АЙПІЄ-Л»на проектування і будівництво промислового ринку на вул. Щирецькій, 36», даним наказом ТзОВ «АЙПІЄ-Л» дозволено проектування і будівництво промтоварного ринку на 500 торгових місць на наданій земельній ділянці (том І-а.с. 54-55).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 519 від 19.09.1996 р. «Про затвердження наказу департаменту землеустрою та планування забудови міста від 12.06.1996р. № 12 і внесення змін в рішення виконкому від 26.12.1995р. № 747»було затверджено вищезазначений наказ № 12 (том І а,с. 53).

Ухвалою Львівської міської ради № 1274 від 01.11.2001 р. «Про продаж земельних ділянок ТзОВ «АЙПІЄ-Л»для здійснення підприємницької діяльності»було зобовязано ТзОВ «АЙПІЄ-Л»забезпечити проведення інвентаризації земельних ділянок, що знаходяться у його фактичному користуванні та було запропоновано ТзОВ «АЙПІЄ-Л»укласти тимчасові договори користування даними земельними ділянками. Також зазначеною ухвалою було прийнято рішення про продаж земельних ділянок ТзОВ «АЙПІЄ-Л»(том І а.с. 75).

На виконання вищезазначеної ухвали Львівської міської ради, ТзОВ «АЙПІЄ-Л»було проведено інвентаризацію земельних ділянок, що знаходяться у його фактичному користуванні.

18.04.2003 р. виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення № 325 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель ТзОВ «АЙПІЄ-Л»на вул.. Щирецькій, 36», яким затверджено матеріали інвентаризації земельних ділянок та зобовязано ТзОВ «АЙПІЄ-Л»у місячний термін звернутись до Львівської міської ради з клопотанням про оформлення документів на землекористування (том І а.с. 76).

Окрім того, як видно з матеріалів справи, ТзОВ «АЙПІЄ-Л»на виконання вищезазначеної ухвали Львівської міської ради № 1274 від 01.11.2001 р. було розроблено проект відведення земельної ділянки для обслуговування торгово-виробничого комплексу «Південний», який 22.03.2004 р. отримав позитивний Висновок державної землевпорядної експертизи (том ІІ а.с. 93).

Після проведення землевпорядної експертизи, дев'ять постійних комісій Львівської міської ради дали позитивні висновки щодо проекту відведення земельної ділянки ТзОВ «АЙПІЄ-Л»для обслуговування торгово-виробничого комплексу «Південний»на вул. Щирецькій, 36 у. м. Львові. В зазначених висновках містяться рекомендації Львівській міській раді розглянути питання про надання земельної ділянки в оренду ТзОВ «АЙПІЄ-Л»терміном на 10 років на сесії Львівської міської ради (том І а.с. 16-24).

Слід зазначити, що Львівською міською радою неодноразово розглядалось клопотання ТзОВ «АЙПІЄ-Л» про надання в оренду земельної ділянки по вул.. Щирецькій, 36 у м. Львові.

18.06.2009р. Львівською міською радою було прийнято ухвалу № 2729 «Про відмову ТзОВ «АЙПІЄ-Л»у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та наданні земельних ділянок на вул.. Щирецькій, 36». Як вбачається з вказаної ухвали, підставою для відмови у задоволенні вищевказаного клопотання ТзОВ «АЙПІЄ-Л»стало порушення останнім законодавства України у сфері землеустрою та містобудування, самовільного зайняття ТзОВ «АЙПІЄ-Л»земельних ділянок по вул.. Щирецькій, 36 (том ІІ а.с. 110). Як вбачається з матеріалів справи, вказана ухвала міської ради не скасована.

Окрім того, згідно з ч.4 ст.15 ЗК «Про оренду землі»проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов»язків сторін, а є лише невід»ємною частиною договору оренди земельної ділянки. (постанова пленуму ВГСУкраїни «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011р. № 6).

Таким чином, судом апеляційної інстанції виконано вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції від 26.07.2010р., та досліджено питання щодо надання Львівською міською радою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 10,0233га по вул. Щирецькій , 36 у м. Львові.

У заявлених вимогах (з врахуванням клопотання про уточнення позовних вимог) (том VІ а.с. 20) позивач просив зобов`язати Управління земельних ресурсів у м. Львові зареєструвати договори оренди земельних ділянок загальною площею 10 0233 га по вул.. Щиренькій, 36 у м. Львові між Львівською міською радою та ТзОВ «АЙПІЄ-Л»для будівництва та обслуговування торгово виробничого комплексу «Південний»та будівництва і обслуговування церкви та вважати укладеними договори оренди земельних ділянок загальною площею 10 0233 га, які фактично виконувалися сторонами з 20.03.2008р. Дані вимоги мотивовані тим, що товариством розроблено проект відведення на вищезазначену земельну ділянку, який пройшов землевпорядну експертизу, погоджено істотні умови договору оренди землі, товариство сплачує податки та орендну плату за спірну земельну ділянку, судовими рішеннями встановлено факт подання позивачем усіх необхідних документів, на підставі яких міська рада має розглянути питання про надання земельної ділянки в оренду, проте, на думку останнього, Львівська міська рада безпідставно ухиляється від розгляду питання щодо укладення спірних договорів оренди.

Суд апеляційної інстанції дані позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами ст.. ст.. 13, 41 Конституції України визначено, що від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України і усі суб`єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-Ш (із змінами та доповненнями) визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.ч.І, 2. 5 ст.116 ЗК України).

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до Закону.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки виникає лише з моменту державної реєстрації цього права.

За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в користування юридична особа не має права використовувати земельну ділянки державної або комунальної власності. Про це також зазначено у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011р. № 6.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Львівською міською радою не приймалося рішення про надання позивачу дозволу на укладення договору оренди спірних земельних ділянок.

Враховуючи те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, позовні вимоги про: вважати укладеними договори оренди земельної ділянки за відсутності відповідного рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України, права на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ст.. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст.187 Господарського кодексу України і ст.649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи укладення договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна із сторін ухиляється від його укладення та на спори, коли між сторонами не врегульовані розбіжності щодо умов договору.

Представники відповідача в судовому засіданні звертали особливу увагу суду апеляційної інстанції, що Львівська міська рада не вступала в жодні переддоговірні відносини з ТзОВ «АЙПІЄ-Л»щодо укладення договорів оренди земельних ділянок по вул. Щирецькій , 36 у м. Львові

Таким чином, задовольняючи позов, судом першої інстанції не враховано право ради самостійно вирішувати питання щодо надання в оренду земельної ділянки, а також компетенцію суду, відповідно до чинного законодавства, приймати рішення лише щодо спонукання ради розглянути подане клопотання без визначення судом певного змісту рішення сесії. Місцевим господарським судом також не взято до уваги те, що до вирішення органом місцевого самоврядування питання щодо надання в оренду земельної ділянки право позивача на оренду не може вважатися порушеним.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що і при першому розгляді справи, і після передачі справи касаційною інстанцією на новий розгляд справи, позивач ставить позовні вимоги, в яких просить вважати укладеними договори оренди земельних ділянок загальною площею 10 0233 га. (остання редакція уточнених позовних вимог а.с.20 т.6). Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, прийняв рішення по п»яти земельних ділянках з різною площею, на яких знаходяться різні об»єкти нерухомості. Тобто, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що місцевий господарський суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в жодних уточненнях позовних вимог, які містяться в матеріалах справи, позивачем не ставилося питання про земельні ділянки конкретної площі та під якими об»єктами нерухомості вони знаходяться. Позовні вимоги стосувалися лише земельних ділянок загальної площі 10,0233 га.

Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції також твердження скаржника та висновок місцевого господарського суду, що між позивачем та відповідачем виникли господарські зобов»язання, оскільки міською радою з 2008 року приймаються грошові кошти на рахунок місцевого бюджету із призначенням платежу «орендна плата за користування земельною ділянкою».

Як зазначалося вище, розмір орендної плати, як однієї з істотних умов договору, може бути визначений лише в самому договорі оренди земельної ділянки. Односторонній перерахунок коштів ТзОВ «АЙПІЄ-Л»на користь місцевого бюджету Львівської міської ради не свідчить про узгодження розміру орендної плати та про укладення договору оренди.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Такого способу захисту цивільних прав, як зобов`язати зареєструвати договори оренди земельних ділянок та вважати їх укладеними вказаними нормами закону не передбачено, а відтак, в задоволенні позовних в цій частині слід відмовити.

Щодо заявлених вимог про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради № 161 від 04.03.1999р. «Про затвердження ТзОВ «АЙПІЄ-Л»проекту відведення земельних ділянок та надання в постійне користування земельних ділянок на вул.. Скнилівській-Щирецькій у м. Львові та визнання недійсною ухвали Львівської міської ради № 71 від 18.10.1998р. «Про затвердження наказів департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо регулювання земельних відносин»в частині надання товариству сприяння молоді України в оренду земельної ділянки площею 0,544 га на вул..Щирецькій, 56, які на підставі клопотання позивача були залишені судом першої інстанції без розгляду, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 4 ст.. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Окрім того, статтею 81 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав залишення позову без розгляду. Вищевказаної підстави (звернення позивача до суду з клопотання про залишення без розгляду частини вимог) не передбачено.

Таким чином, суд першої інстанції, залишаючи вищезазначені вимоги ТзОВ «АЙПІЄ-Л» без розгляду, порушив норми господарського-процесуального права України.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне розглянути вказані вимоги по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради № 161 від 04.03.1999 року “Про затвердження ТзОВ “АЙПІЄ-Л” проекту відведення земельних ділянок та надання в постійне та тимчасове користування земельних ділянок на вулиці Скнилівській-Щирецькій у м.Львові” (том ІІ а.с. 102) ТзОВ “АЙПІЄ-Л” було затверджено проект відведення земельної ділянки та надано в постійне користування земельну ділянку площею 520 кв.м. для будівництва і обслуговування трансформаторної підстанції, земельну ділянку площею 6801 кв.м. для обслуговування автобусної станції, земельну ділянку площею 320 кв.м. для будівництва та обслуговування під»їздної дороги. В тимчасове користування було надано земельну ділянку пл.. 2914 для будівництва складських приміщень та 2715 кв.м. для будівництва автостоянки. Пунктом 2 вказаної ухвали було зобов»язано Львівське міське управління земельних ресурсів зареєструвати Державний акт на право постійного користування землею та укласти договір оренди на право тимчасового користування землею на умовах оренди.

Позивачем не вказано, яким нормам права не відповідає прийнята ухвала та чиї права і інтереси вона порушує, в зв`язку з чим відмовляє в задоволенні даних позовних вимог.

Заявлені вимоги про визнання недійсною ухвали Львівської міської ради №71 від 18.10.1998 року “Про затвердження наказів департаменту землеустрою та планування забудови міста щодо регулювання земельних відносин» в частині надання товариству сприяння обороні України в оренду земельної ділянки площею 14830 кв.м. на вул.Щирецькій,56 та державного акту на право постійного користування землею П-ЛВ №001124 30807172 від 01.12.1998 року, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, є також безпідставними, оскільки позивачем не доведено, яке допущено порушення відповідачем вимог діючого законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали щодо надання Товариству сприяння обороні України в оренду земельної ділянки площею 14830 кв.м. на вул.Щирецькій,56, так як і не встановлено порушення цією ухвалою будь-яких його прав чи охоронюваних законом інтересів, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відмову у визнанні недійсною вказаної Ухвали.

Згідно зі ст.. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, тому його слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити.

Керуючись ст.ст. 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Львівської міської ради - задоволити.

2.Рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2011 р. у справі № 33/44 (10) (10/48) скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

3.Судові витрати по розгляду позовної заяви та апеляційної скарги покласти на позивача.

4.Господарському суду Львівської області видати відповідні накази.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в

касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

6.Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяН.М. Кравчук

судді Г.М. Гнатюк

О.Л. Мирутенко