Постанова № 18832165, 27.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.09.11 Справа № 5015/2171/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Якімець Г.Г.

Хабіб М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рекламне агентство «Конто»(надалі ПП «РА «Конто») б/н від 29.06.2011р. (вх.№1594 від 21.07.2011р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.06.2011р.

у справі №5015/2171/11

за позовом: Дочірнього підприємства «Контракти-медіа»Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське рекламне агентство «Галицькі контракти»(надалі ДП «Контракти-медіа»ТзОВ «УРА «Галицькі контракти»), м. Львів

до відповідача: ПП «РА «Конто», м. Львів

простягнення 46995,00 грн.,

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність №191-08/11 від 16.08.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 директор (наказ ПП «РА «Конто»№1 від 01.10.2004р.); ОСОБА_3- представник (довіреність №01/02 від 04.02.2011р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 09.06.2011р. у справі №5015/2171/11 (суддя Гоменюк З.) позов ДП «Контракти-медіа»ТзОВ «УРА «Галицькі контракти»задоволено повністю, стягнуто з ПП «РА «Конто»46995,00 грн. безпідставно одержаних коштів, 496,95 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. вартості інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем набуто 46995,00 грн. без достатньої правової підстави, тобто вказана сума є безпідставно набутим майном.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з неповним зясуванням всіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема, зазначає про те, що позивач приховав факт укладення між сторонами договору про надання послуг №444-М/2007 від 08.08.2007р. та додаткової угоди від 01.10.2007р. до цього договору. ПП «РА «Конто»з метою виконання замовлення позивача уклало договори з ПП «Мосфет ЛВ». Замовлення за договорами було виконано в повному обсязі, а надані ПП «Мосфет ЛВ»прийняті у відповідності до акту наданих послуг та оплачені. Однак, в порушення норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції не дослідив вказані обставини справи, не визначив підстави виникнення спірних правовідносин, не вжив заходів до всебічного та обєктивного дослідження доказів, які б підтверджували

підставність позовних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідач не представив жодних доказів, котрі б спростовували доводи позивача про стягнення з ПП «РА «Конто»46995,00 грн. Просить, оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2011р. введено в склад колегії суддів по розгляду апеляційної скарги ПП «РА «Конто»у справі № 5015/2171/11 замість судді Юрченко Я.О. суддю Хабіб М.І.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Львівської області від 09.06.2011р. у справі №5015/2171/11 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, платіжним дорученням № 1966 від 11.06.2008р. ДП «Контракти-медіа»ТзОВ «УРА «Галицькі контракти»перерахувало ПП «РА «Конто»46995,00 грн. за розміщення реклами згідно рахунку-фактури № СФ-000052 від 11.06.2008р. (а.с.7-8).

Підставою звернення ДП «Контракти-медіа»ТзОВ «УРА «Галицькі контракти»до суду з даним позовом слугувало ненадання відповідачем жодних рекламних послуг та неповернення грошових коштів в сумі 46995,00 грн.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним:

Відповідно до ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( ч. 2 ст. 202 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Колегія суддів констатує, що платіжним дорученням № 1966 від 11.06.2008р. підтверджується факт перерахування позивачем та отримання відповідачем суми 46995,00 грн. за розміщення реклами.

Як видно з матеріалів справи, на момент винесення оскаржуваного рішення суду не було надано доказів виконання відповідачем свого зобовязання по розміщенню реклами чи доказів повернення ПП «РА «Конто»отриманих від позивача грошових коштів в розмірі 46995,00 грн.

З аналізу вищевказаного, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач безпідставно набув 46995,00 грн.

В силу вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

Посилання апелянта на приховування позивачем факту укладення між сторонами договору про надання послуг № 444-М/2007 від 08.08.2007р. та Додаткової угоди від 01.10.2007р. до вказаного договору не приймається апеляційним господарським судом до уваги з таких підстав:

Під час слухання справи в суді першої інстанції відповідач не надав суду доказів щодо укладення між ним та позивачем даного договору та доказів про те, що цей договір та додаткова угода до нього є підставою для проведення розрахунків.

Зі змісту платіжного доручення № 1966 від 11.06.2008р. вбачається, що позивач оплатив ПП «Рекламне агентство «Конто»грошові кошти в сумі 46995,00 грн. за розміщення реклами згідно рахунку 52 від 11.06.08. Ксерокопію рахунку додано до позовної заяви. В цих документах відсутнє посилання на договір про надання послуг № 444-М/2007 від 08.08.2007р. та додаткову угоду від 01.10.2007р., про які наголошує апелянт у своїй скарзі (а.с.7,8).

Як видно з матеріалів справи, відповідачу було відомо про дату, час і місце розгляду справи в суді першої інстанції (а.с.27), однак він не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, не скористався своїм правом, передбаченим ст.ст.22, 36, 59 ГПК України, не подав письмового відзиву на позов та доказів, на які посилається в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апелянт жодним чином не обґрунтував причин неподання місцевому господарському суду доказів про укладення між сторонами договору про надання послуг № 444-М/2007 від 08.08.2007р. та додаткової угоди від 01.10.2007р. до вказаного договору та не довів належними і допустимими доказами, що додані до апеляційної скарги ксерокопії вказаного договору та додаткової угоди є підставою для проведення розрахунків і стосуються предмету спору у даній справі.

З огляду на вищевказане, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Рішення господарського суду Львівської області від 09.06.2011р. у даній справі прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Львівської області від 09.06.2011р. у справі №5015/2171/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий суддяЗварич О.В.

судді Якімець Г.Г.

Хабіб М.І.