Постанова № 18832070, 11.10.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.11 Справа № 5015/1974/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Желік М. Б.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача – Вальчук О. М. –представник; Дячук О. І. –представник

від відповідача 1 (апелянта) –не з’явився

від відповідача 2 –не з’явився

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Екотехінжиніринг»м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2011 р.

у справі № 5015/1974/11

за позовом Приватного підприємства «Сімат», м. Львів

до відповідача 1 ТОВ «Екотехінжиніринг»м. Запоріжжя

до відповідача 2 Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент», м. Миколаїв, Львівська область

про стягнення 270 491, 03 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 24.05.2011 р. у справі № 5015/1974/11 частково задоволено позов приватного підприємства «Сімат», м. Львів, з ТОВ «Екотехінжиніринг»м. Запоріжжя стягнуто на користь позивача 235 645, 52 грн. основного боргу, 2 304, 81 грн. 3 % річних, 11 075, 34 грн. інфляційних втрат, 11 908, 17 грн. пені, а також 2 623, 78 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 228, 92 грн. –витрат по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач в порушення договірних зобов’язань, не здійснив оплату по договору, укладеного між сторонами, в результаті чого у нього перед позивачем виникла заборгованість, на суму якої нараховані 3 % річних, пеня та інфляційні втрати.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати, а апеляційну скаргу задоволити, посилаючись на те, що судом порушено принцип територіальної підсудності розгляду справ. Також апелянт у своїй апеляційній скарзі вказує на помилку в розрахунках пені. На думку апелянта, сума пені, яка підлягає стягненню становить 8 405, 77 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що господарським судом Львівської області не було порушено правил підсудності розгляду даної справи з огляду на ч. 3 ст. 15 та ч. 3 ст. 17 ГПК України.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.11.2010 р. між ПП «Сімат»(підрядник) та ТОВ «Екотехінжиніринг»(замовник) укладено договір № 1511/10, відповідно до п. 1.1 якого відповідач 1 доручив, а позивач зобов’язався виконати власними та залученими силами і засобами (все з матеріалів позивача) комплексні роботи по впровадженню «Автоматизованої системи збору та обробки даних»(АС ЗОД) для «Стаціонарної систем безперервного емісійного і технологічного моніторингу відхідних пилегазових потоків цементних печей №№ 2, 4, 5 ВАТ «Миколаївцемент».

Відповідно до п. 1.3 договору, відповідач 1 зобов’язався прийняти поставлене обладнання та виконані роботи та оплатити їх.

В п.2.1 договору передбачено, що вартість даного договору згідно узгодженої договірної ціни (протокол узгодження договірної ціни) становить: 436 380, 60 грн., ПДВ (20 %) становить 87 276, 12 грн., а загальна сума даного договору становить 523 656, 72 грн.

У п.п. 4.1 –4.5 договору передбачено, що оплата за договором здійснюється шляхом перерахування відповідачем 1 грошових коштів на рахунок позивача наступним чином:

- попередню оплату в розмірі 35 % від загальної вартості цього договору, відповідач 1 перераховує на рахунок позивача протягом 2 банківських днів з моменту підписання сторонами даного договору;

- наступний платіж 45 % від загальної вартості договору здійснюється відповідачем 1 протягом 14 календарних днів з дати поставки обладнання відповідачу 1.

На виконання умов договору відповідачем 1 перераховано на рахунок позивача 16.11.2010 р. передоплату у сумі 183 279, 85 грн.

На виконання п. 5.1 договору 22.12.2010 р. позивачем поставлено відповідачу 1 обладнання на загальну суму 455 703, 48 грн. (в тому числі ПДВ 75 950, 58 грн.), що підтверджується видатковою накладною № PH-0000489 від 22.12.2010 р., скріпленою підписами та відтиском печаток сторін.

Відповідно до узгоджених сторонами умов договору (п.п. 4.3), платіж, що становить 45 % від загальної вартості договору –235 645, 52 грн., проводиться відповідачем 1 до 06.12.2010 р. включно. Однак на момент подання позову оплату не здійснено, доказів сплати боргу повністю чи частково відповідачі не подали.

Існування вказаної заборгованості відповідача 1 перед позивачем підтверджується, зокрема, наявним у матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.02.2011 р., який підписано позивачем та відповідачем 1 і скріплено їхніми печатками.

За таких обставин, судом встановлено, що борг відповідача 1 перед позивачем за договором № 1511/10 від 15.11.2010 р. становить 235 645, 52 грн.

Відповідно до п. 8.1.3 договору, при порушенні з вини відповідача 1 термінів оплати за поставлене обладнання та виконані роботи, відповідач 1 сплачує позивачу пеню в розмірі 1 % ціни предмета договору, вказаного в п. 2, за кожен день прострочення.

Згідно ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи наведене, а також встановлений судом факт порушення відповідачем 1 грошового зобов’язання перед позивачем у розмірі 235 645, 52 грн. та факт несплати боргу у вказаному розмірі станом на момент розгляду справи, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо стягнення з відповідача 1 суми основного боргу в розмірі 235 645, 52 грн.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідач 1 свої обов’язки не виконав у повному обсязі, чим порушив свої обов’язки за договором.

Згідно ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

У відповідності до вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши правильність розрахунку пені, беручи до уваги положення ч. 6 ст. 232 ГК України, дійшов висновку, що позивачем вірно нараховано пеню за період з 07.01 по 05.05.2011 р., розмір якої становить 11 908, 17 грн. (а. с. 100).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, суд вважає, що позивачем також вірно здійснено розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних за період з 07.01 по 05.05.2011 р., тому з відповідача 1 підлягають стягненню 11 075, 34 грн. інфляційних втрат та 2 304, 81 грн. 3 % річних (а. с. 100).

Щодо заперечень апелянта про порушення принципу територіальної підсудності, то згідно ч. 3 ст. 15 ГПК України, справи у спорах за участю декількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Відповідач 2 знаходиться за адресою м. Миколаїв, Львівська область. Отже дана справа підсудна господарському суду Львівської області.

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 24.05.2011 р. у справі № 5015/1974/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Екотехінжиніринг»м. Запоріжжя без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Желік М. Б.

Повний текст постанови виготовлений 13.10.2011 р.