Рішення № 18830217, 20.10.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2011 р. Справа № 5016/2801/2011(17/109)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Кондратовій О.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача, представник не з‘явився

від відповідача, Шамрай В.Я., довіреність б/№ від 20.10.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/2801/2011(17/109)

За позовом: ДП «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 54029, м.Миколаїв, вул. Галини Петрової,2А

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРПРОМ», 54017, м. Миколаїв, вул. Декабристів,23-А, кв.79

про: визнання недійсним договору поставки № 16-5/10/08 від 16.10.2008р.,-

В С Т А Н О В И В:

ДП «Миколаївський облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРПРОМ»про визнання недійсним договору поставки № 16-5/10/08 від 16.10.2008р.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі положень ст.ст. 4, 173-175, ч. 1 ст. 193, ч. 4 ст. 64, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 95, 203, ч. 1 ст. 241, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 217 Цивільного кодексу України, п.п. 3.1 Положення про філію Варварівська ДЕД” ДП “Миколаївський облавтодор”та мотивовані тим, що особа яка вчинила оспорюваний правочин не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. На момент укладання спірного договору керівник філії не мав довіреності та повноважень на укладання договору у сумі вказаній у договорі. ДП “Миколаївський облавтодор”не було вчинено жодних дій, які могли б свідчити про схвалення правочину, в даному випадку укладання договору поставки, а відповідно правочин не створює цивільних прав та обов’язків.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог посилаючись на норми ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 203, ч. 3 ст. 92, ст. 241 Цивільного кодексу України та мотивуючи наступним:

відповідно до п. 3.3 Положення філії “Варварівська ДЕД” дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Державної акціонерної компанії “Автомобільні дороги України”, затвердженого директором ДП “Миколаївський облавтодор”, філія може від імені і за дорученням директора підприємства укладати договори відповідно до предмета діяльності філії.

Договір поставки № 16-5/10/08 від 16.10.2008 р. був підписаний зі сторони позивача начальником філії “Варварівська ДЕД” Дорошенко Б.П. на підставі довіреності № 01/1836-19 від 15.10.2008 р. та положення. Довіреність пред'являлася при підписанні договору поставки, але її копія у відповідача не збереглася. Таким чином, посилання позивача на відсутність повноважень керівника філії на укладання вказаного, договору поставки є безпідставними. Крім того, сторонами на виконання договору було здійснено низку операцій по постачанню товарів та по їх оплаті, які відображалися в бухгалтерському та податковому обліку. Такі відомості свідчать про прийняття договору до виконання відповідно до ст. 241 ЦК України.

11.10.11 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 20.10.11 року.

Позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що:

16 жовтня 2008р. між ДП “Миколаївський облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України”в особі начальника філії “Варварівська ДЕД” та ТОВ “Дорпром” було укладено договір поставки № 16-5/10/08.

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, найменування, марка і кількість якого вказується в додатках, які є невід’ємними частинами договору, на умовах що викладені в цьому договорі. Товаром за даним договором можуть вважатись: бензин -76 (А-80), паливо пічне.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціна на товар, який поставляється за цим договором, встановлюється в гривнях для кожної партії окремо і вказується в додатках до договору.

За умовами пункту 2.2 договору, загальна вартість договору визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма додатковими угодами до договору на загальну суму 800 000,00 грн., в тому числі ПДВ.

Пунктом 3.3. договору сторони передбачили, що постачальник зобов’язаний надати покупцеві на товар, що постачається наступні документи: рахунок –фактуру, товаротранспортну накладну, видаткову накладну, податкову накладну, паспорт якості товару (копія), сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання (копія, належним чином завірену постачальником).

Згідно п. 3.4 договору датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем, та одночасного надання постачальником покупцю документів, що вказані в п. 3.3 цього договору, що підтверджується актом прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до умов розділу 6 договору постачальник протягом 10-ти робочих днів із дати поставки товару, але не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяцем, надає покупцю товарну накладну на цей товар і податкову накладну, копії паспорту якості товару, товаротранспортну накладну. Покупець, при виконанні постачальником пункту 6.1 цього договору, здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника. Порядок і термін оплати за постачений за договором товар обговорюються для кожної партії окремо і вказуються в додатку. Датою оплати вважається дата отримання коштів банком постачальника. Остаточні фінансові взаєморозрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається і підписується сторонами протягом дії цього договору.

Господарюючі суб’єкти дійшли згоди, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 11.2 договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання договору поставки № 16-5/10/08 від 16.10.2008р. недійсним, позивач зазначає, що відповідно до п.п. 3.1 Положення про Філію “Варварівська ДЕД”, вона є відокремленим підрозділом ДП “Миколаївський облавтодор” та не має статусу юридичної особи.

Позивач посилається на п. 4. ст. 95 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі і в межах виданих ним довіреностей та зазначає, що на момент укладання спірного договору керівник філії не мав довіреності та повноважень на укладання договору в сумі, вказаній у договорі.

Крім того, позивач зазначає, що ним не було вчинено жодних дій, які могли б свідчити про схвалення правочину –укладання договору поставку.

Дослідивши всі обставини справи та оцінивши надані сторонами докази у відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу, проаналізувавши норми діючого законодавства які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного:

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до умов ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Майново-господарські зобов'язання, у відповідності до ст.179 Господарського кодексу України, які виникають на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 179 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ст.ст.627, 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними при укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При розгляді даної справи судом встановлено, що спірний договір поставки було підписано без протоколу розбіжностей, заперечень про невідповідності умов договору не наведено, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін, що свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до вказаних частин статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до п. 3.3, п. 5.8 та п. 6.1 Положення філії “ Варварівська ДЕД” дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” Державної акціонерної компанії “Автомобільні дороги України”, філія може від імені і за дорученням директора підприємства, зокрема, укладати договори відповідно до предмета діяльності філії. Відносини філії з іншими суб’єктами підприємницької діяльності будуються на підставі договорів, що укладаються підприємством, і доручень підприємства. Управління філією здійснює начальник, призначений на посаду директором підприємства.

Договір поставки № 16-5/10/08 від 16.10.2008 р., з боку позивача був підписаний начальником філії “Варварівська ДЕД” Дорошенко Б.П. на підставі довіреності № 01/1836-19 від 15.10.2008 р. та положення.

За нормами ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом та скріплюється печаткою цією юридичної особи.

Відповідач стверджує, що довіреність пред'являлася позивачем при підписанні договору поставки, але її копія у відповідача не збереглася .

Отже, встановити факт, що відповідач укладаючи спірну угоду діяв в межах наданих йому повноважень не є можливим.

Водночас, відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює , припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Матеріали даної справи свідчать, що на виконання умов пунктів 3.3 та 3.4 договору поставки, сторонами протягом 2008-2010 років було здійснено ряд дій по виконанню своїх зобов'язань щодо поставок бензину -76 (А-80), палива пічного.

Цей факт підтверджується наданими відповідачем первинними документами: специфікаціями на постачання товару, видатковими накладними, довіреностями, товаро-транспортними накладними, актами прийому-передачі документів за договором.

Про прийняття до виконання позивачем договору поставки № 16-5/10/08 від 16.10.2008 р. також свідчать дані довідки ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 1066/23-300/33730050 від 06.07.10 р. “Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ “Дорпром” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ДП “Миколаївський облавтодор”за квітень 2010 року”.

Отже, договір поставки, який виступає підставою даного спору, виконувався сторонами та вважається схваленим.

У відповідності до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач не довів суду підстав за якими оспорюваний правочин повинен бути визнаний недійсним, в зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України , суд –

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 25.10.2011 року.