Рішення № 18828942, 18.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/21618.10.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-

інвестиційний банк"

до публічного акціонерного товариства «Коровай»

про звернення стягнення на заставлене майно

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 09-32/525 від 11.09.2009 року;

від відповідача: не зявились.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до публічного акціонерного товариства «Коровай»про звернення стягнення на заставне майно.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.07.2007 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (банк за договором) та відкритим акціонерним товариством «Коровай»(позичальник за договором) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № І-48/07, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 20 000 000,00 грн., а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти та комісії, передбачені договором.

В порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, своїх зобов'язань по поверненню кредиту відповідач не виконав, в звязку з чим в останнього станом на 18.03.2011 року виникла заборгованість в розмірі 21978883,081 грн., в тому числі: 17300000,00 грн. по кредиту, 3239942,46 грн. по відсоткам, 1337076,71 грн. пеня за прострочення сплати кредиту та 101864,64 грн. пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

В забезпечення виконання кредитного договору, 12.03.2009 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (заставодержатель за договором) та відкритим акціонерним товариством «Коровай»(заставодавець за договором) укладено договір застави акцій № ХІ-01/09 ,згідно з яким заставодавець передав в заставу заставодержателю, належні йому на праві власності цінні папери, а саме: акції прості у кількості 8989133 штук вартістю 4626600,00 грн. емітента відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин».

Відповідно п. 3.1.1. договору застави, заставодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання в строк умов кредитного договору звернути стягнення на майно.

У відповідності до положень п. 5.1. договору застави, заставодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізацію, якщо у момент настання строку виконання заставодавцем зобовязань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при частковому неповерненні у встановлені відповідно до п. 2.2 кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів за користування кредитом; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки, що передбачені кредитним договором.

Таким чином, внаслідок порушення публічним акціонерним товариством «Коровай»зобов'язань за кредитним договором, у банка виникло право стягнути всю суму заборгованості, з урахуванням пені, за рахунок заставленого майна.

Відповідно до вищевикладеного, публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»звернулися до суду, з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості публічним акціонерним товариством «Коровай»за кредитним договором відкриття кредитної лінії № І-48/07 від 23.07.2007 року в розмірі 21978883,081 грн., в тому числі: 17300000,00 грн. по кредиту, 3239942,46 грн. по відсоткам, 1337076,71 грн. пеня за прострочення сплати кредиту та 101864,64 грн. пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.09.2011 року порушено провадження у справі № 33/216, розгляд справи призначено на 27.09.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.09.2011 року розгляд справи відкладено на 10.10.2011 року, у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні від 10.10.2011 року оголошено перерву до 18.10.2011 року.

В судове засідання 18.10.2011 року зявився представник позивача та надав додаткові пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд звернути стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості публічним акціонерним товариством «Коровай»за кредитним договором відкриття кредитної лінії № І-48/07 від 23.07.2007 року в розмірі 21978883,081 грн., в тому числі: 17300000,00 грн. по кредиту, 3239942,46 грн. по відсоткам, 1337076,71 грн. пеня за прострочення сплати кредиту та 101864,64 грн. пеня за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, а також стягнути з публічного акціонерного товариства «Коровай»25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.07.2007 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (банк за договором) та відкритим акціонерним товариством «Коровай»(позичальник за договором) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № І-48/07, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит, шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії в сумі, яка не може перевищувати 20 000 000,00 грн., а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти та комісії, передбачені договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в новій редакції, затвердженого загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»23.04.2010 року (протокол № 28), публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»є правонаступником прав та обовязків акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства).

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Коровай»в новій редакції, затвердженого загальними зборами акціонерів публічного акціонерного товариства «Коровай»12.04.2011 року (протокол № 18), у звязку з приведенням статуту у відповідність із Законом України «Про акціонерні товариства»№ 514-VI від 17.09.2008 року, змінено найменування підприємства з відкритого акціонерного товариства «Коровай»(ідентифікаційний код 00381350) на публічне акціонерне товариство «Коровай»(ідентифікаційний код 00381350).

Між сторонами підписані договори про внесення змін до кредитного договору № І-48/07 про відкриття кредитної лінії від 23.07.2007 року, а саме: № ІІ-44/08 від 29.05.2008 року, № ІІ-50/08 від 22.07.2008 року, № ІІ-75/08 від 24.12.2008 року, № ІІ-11/09 від 12.03.2009 року, № ІІ-36/09 від 01.10.2009 року, № ІІ-50/09 від 31.12.2009 року, № ІІ-01/10 від 30.04.2010 року.

Відповідно до п.3.1. договору, кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах суми, визначеної умовами договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20623301233723, відкритого банком в філії «Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Києві».

На виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії № І-48/07 від 23.07.2007 року, банк оплатив розрахункові документи позичальника на суму 20000000,00 грн., про що підтверджується платіжними дорученнями № 3030 від 24.07.2007 року на суму 6000000,00 грн., № 3035 від 25.07.2007 року на суму 7000000,00 грн., № 3077 від 27.07.2007 року на суму 2000000,00 грн. та № 3059 від 26.07.2007 року на суму 5000000,00 грн.

У відповідності до положень п. 2.2. договору у редакції договору про внесення змін № ІІ-11/09 від 12.03.2009 року, кінцевий термін повернення кредиту не пізніше 30.11.2009 року.

Умовами договору про внесення змін № ІІ-01/10 від 30.04.2010 року сторонами встановлено технічну пролонгацію заборгованості по кредиту позичальника на період з 30.04.2010 року по 01.06.2010 року включно, шляхом перенесення суми кредиту в розмірі 17300000,00 грн. з рахунку простроченої кредитної заборгованості на рахунок поточної кредитної заборгованості.

Згідно п.п. 3.2. кредитного договору із змінами та доповненнями, проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 16 % річних, з 29.05.2008 року в розмірі 18 % річних, з 22.07.2008 року 20% річних, з листопада 2008 року по 05.02.2009 року в розмірі 26 % річних, з 12.03.2009 року в розмірі 23 % річних, з 01.10.2009 року в розмірі 25 % річних, з 31.12.2009 року в розмірі 27,5 % річних.

Відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день звітного місяця, за з першого по останній календарний день звітного місяця, а також наступного дня кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного в п.2.2 даного договору. Відсотки сплачуються позичальником в останній робочий день поточного місяця.

Положеннями п.п. 4.2.1. та 4.2.2. договору встановлено, що позичальник зобовязався надавати у банк платіжні документи для отримання кредиту та використати кредит за цільовим призначенням у встановлений згідно п. 2.2. договору строк остаточно повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту, а також своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом та проценти за неправомірне користування кредитом та комісійну винагороду на умовах і в порядку, передбачених даним договором.

Судом встановлено, що в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в звязку з чим станом на 18.03.2011 року в останнього виникла заборгованість по кредиту в розмірі 17300000,00 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 3239942,46 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 18.03.2011 року факт наявності заборгованість за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № І-48/07 від 23.07.2007 року по кредиту в розмірі 17300000,00 грн. та по відсоткам за користування кредитом в розмірі 3239942,46 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У звязку з неналежним виконання грошових зобовязань за кредитним договором банк нарахував позичальнику пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 1337076,71 грн. та пеню за прострочення сплати відсотків в розмірі 101864,64 грн.

Відповідно до п. 5.1. кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобовязань винна сторона сплачує іншій особі неустойку, передбачену даним договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою особою.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями 5.3. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту та/або плати за кредит, та /або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості по кредиту в розмірі 17300000,00 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 3239942,46 грн. суд погоджується з розрахунком пені за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1337076,71 грн. та пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом в розмірі 101864,64 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

12.03.2009 року між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (заставодержатель за договором) та відкритим акціонерним товариством «Коровай»(заставодавець за договором) укладено договір застави акцій № ХІ-01/09, відповідно до умов даний договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № І-48/07 від 03.07.2007 року (а також усіх договорів про внесення змін до нього), укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого останній зобовязаний повернути заставодержателю до 30.11.2009 року залишок заборгованості по кредиту в розмірі 18874100,00 грн. за погашенням кредиту у відповідності з графіком: серпень 2009 року - 874080,00 грн., вересень-листопад 2009 року - по 6 000000,00 грн. щомісячно, відсотки за користування ним у розмірі 23% річних, спрямування до 01.04.2009 року грошових потоків заставодавця на відкриті в Промінвестбанку рахунки в обсязі не менше частки кредитів, а в разі невиконання цієї умови сплатити кошти за користування кредитом виходячи із процентної ставки в розмірі 26% річних, а також відшкодувати заставодержателю всі збитки понесені ним внаслідок невиконання заставодавцем умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

У випадку продовження строків виконання заставодавцем зобов'язань за кредитним договором (шляхом укладення окремого договору про внесення змін до нього), дія застави, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Відповідно до положень п. 1.2.1 договору застави, на забезпечення виконання основного зобовязання заставодавець заставляє належні застоводавцю на праві власності цінні папери, а саме: акції прості у кількості 8 989 133 штук вартістю 4 626600,00 грн. емітента відкритого акціонерного товариства "Луганськмлин".

Згідно п. 4.1. договору застави, сторони оцінили предмет застави в 4626600,00 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).

Згідно статті 1 Закону України «Про заставу»застава це спосіб забезпечення зобовязань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 11 Закону України «Про заставу»передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно положенням ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.1.1. договору застави, заставодержатель має право у випадку невиконання або неналежного виконання в строк умов кредитного договору звернути стягнення на майно.

У відповідності до положень п. 5.1. договору застави, заставодержатель набуває право звернення стягнення на майно та його реалізацію, якщо у момент настання строку виконання заставодавцем зобовязань за кредитним договором вони не будуть виконані повністю, а саме: при частковому неповерненні у встановлені відповідно до п. 2.2 кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів за користування кредитом; та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум неустойки, що передбачені кредитним договором.

3вернення стягнення на майно може відбуватися відповідно до умов чинного законодавства: в позасудовому порядку; звернення стягнення на майно на підставі рішення господарського суду (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 3 ч. 2 статті 592 ЦК України у випадках встановлених договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.

Згідно статті 19 ЗУ «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Положеннями ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу»передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Нормами ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

У відповідності умовам ч. 7 ст. 20 ЗУ «Про заставу», реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 25 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї із процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у відповідача заборгованості за кредитом в 17300000,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 3239942,46 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в розмірі 1337076,71 грн. та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за відсоткам за користування кредитом в розмірі 101864,64 грн., належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договору про відкриття кредитної лінії № І-48/07 від 23.07.2007 року між сторонами укладено договір застави акцій № ХІ-01/09 від 12.03.2009 року, тому позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на заставлене майно, шляхом продажу на прилюдних торгах.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави акцій № ХІ-01/09 від 12.03.2009 року, укладеним між закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та відкритим акціонерним товариством «Коровай», предметом якого є акції прості у кількості 8 989133 (вісім мільйонів девятсот вісімдесят девять тисяч сто тридцять три) штук вартістю 4 626600 (чотири мільйони шістсот двадцять шість тисяч шістсот) грн. 00 коп. емітента відкритого акціонерного товариства "Луганськмлин" (код ЄДРПОУ 00952737) для задоволення грошових вимог публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00038002) за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № І-48/07 від 23.07.2007 року, укладеним з публічним акціонерним товариством «Коровай»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, ідентифікаційний код 00381350) в сумі 17300000 (сімнадцять мільйонів триста тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 3239942 (три мільйони двісті тридцять девять тисяч девятсот сорок дві) грн. 46 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 1337 076 (один мільйон триста тридцять сім тисяч сімдесят шість) грн. 71 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 101 864 (сто одна тисяча вісімсот шістдесят чотири) грн. 64 коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків.

Встановити спосіб реалізації предмета застави шляхом продажу на публічних торгах.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Коровай»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, ідентифікаційний код 00381350) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код 00038002) 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 20.10.2011 року.