Рішення № 18828861, 13.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/21613.10.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Пятидні» До Аграрного фонду

Про стягнення 720250,00 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № б/н від 05.10.2011

Від відповідача ОСОБА_2 по дов. № 182 від 21.07.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пятидні»про стягнення з Аграрного фонду 720250,00 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору складського зберігання зерна № 17 від 04.06.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 порушено провадження у справі № 3/216 та призначено її до розгляду на 11.10.2011.

Позивачем в судовому засіданні 11.10.2011 подано письмові пояснення щодо настання строку виконання зобовязання по оплаті у відповідача.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 11.10.2011 відзиві проти позову заперечує з огляду на наступне. Позивач в позовній заяві зазначає, що зберігач (позивач) згідно п. 2 додаткового договору № 1 до договору складського зберігання зерна пшениці № 17 від 04.06.2008 здійснив переміщення та відвантаження пшениці 3 класу в кількості 1700,0 тонн та пшениці 4 класу в кількості 5000,0 тонн, а отже підприємство вчинило перевезення. Тому вважає, що до даних правовідносин необхідно застосовувати позовну давність строком в один рік. Враховуючи дату укладання додаткового договору (24.06.2009), строк подачі позовної заяви вже скінчився. Згідно статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Окрім цього, вважає, що позивачем порушено досудовий порядок врегулювання спору, передбачений нормами статті 6 Господарського процесуального кодексу України, а саме підприємство не звернулося до Аграрного фонду з письмовою претензією щодо порушених інтересів, у строки встановлені статтею 315 Господарського кодексу України.

В судовому засіданні 11.10.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 13.10.2011.

Позивачем в судовому засіданні 13.10.2011 подано письмові заперечення на відзив відповідача та вказує на те, що додатковий договір за своїми ознаками є змішаним, а тому строк позовної давності має загальний характер 3 роки.

В судовому засіданні 13.10.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивач і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

04.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пятидні»(зерновий склад) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 17 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобовязується передати на зберігання зерновому складу зерно продовольчого жита (обєкт державного цінового регулювання), якість якого відповідає ДСТУ 3768-2004 - (далі - зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку відповідача і засвідчується відповідними складськими документами, а позивач зобовязується прийняти таке зерно для зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його відповідачу або особі, зазначеній ним як одержувач у стані, передбаченому цим договором та законодавством України.

Умовами п.п. 1 п. 8 договору передбачено, що обовязок за власний рахунок забезпечити доставку зерна було покладено на відповідача.

24.06.2009 сторонами було укладено додатковий договір на відвантаження, приймання та додаткові послуги по зберіганню № 1 (далі додатковий договір).

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг з відвантаження, переміщення та приймання зерна пшениці, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на день звернення до суду становить 720250,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно умов п. 6 та п. 8 договору зерновий склад зобовязаний прийняти від поклажодавця зерно, забезпечити його належне зберігання, в свою чергу поклажодавець зобовязаний своєчасно розраховуватись за надані послуги з приймання, зберігання, відвантаження, а також додаткові послуги.

Згідно п. 1 додаткового договору позивач зобовязався за завданням відповідача надати за плату відвантаження, приймання та додаткові послуги по зберіганню, а відповідач зобовязався оплатити надані додаткові послуги на підставі акту виконаних робіт.

Як вбачається з умов договору № 17 від 04.06.2008, з урахуванням укладеного до нього додаткового договору, він за своєю правовою природою є договором зберігання з наданням послуг, тобто змішаним договором, що не заборонено чинним законодавством України, а тому є помилковим твердження відповідача про те, що додатковий договір № 1 є договором перевезення.

Пунктом 2 додаткового договору визначено, що позивач зобовязаний надати відповідачу додаткові послуги переміщення, відвантаження та приймання на підставі дозволів на відвантаження та переміщення зерна з ТОВ «Пятидні»пшениці 3 класу в кількості 1700 тонн, пшениці 4 класу в кількості 5000 тонн врожаю 2008 року.

Пунктом 3 додаткового договору сторони домовились про те, що розмір плати (тариф) за надання додаткових послуг переміщення, відвантаження та приймання складає 107,50 грн./тонну з урахуванням ПДВ.

Згідно п. 4 загальна вартість додаткових послуг переміщення, відвантаження та приймання разом з ПДВ складає 720250,00 грн.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Матеріали справи свідчать, що послуги з відвантаження, переміщення та приймання зерна пшениці вартістю 720250,00 грн. були надані позивачем відповідачу у повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт до договору та додаткового договору від 02.10.2009, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, та довіреністю відповідача № 189 від 14.07.2009 на отримання від позивача пшениці.

Відповідно до п. 5 додаткового договору послуги, що надаються позивачем, оплачуються відповідачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 банківських днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обовязок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обовязковою підставою для здійснення замовником свого обовязку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг з відвантаження, переміщення та приймання зерна пшениці відповідачу, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 720250,00 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пятидні»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пятидні»(Волинська область, с. Пятидні, вул. Незалежності, 56, код ЄДРПОУ 03735104) 720 250 (сімсот двадцять тисяч двісті пятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 7202 (сім тисяч двісті дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 19.10.2011.