Рішення № 18827873, 07.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.09.11 р. Справа № 24/147

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання СмірновійЮ.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства «Гарант Авто» м Київ в особі Донецької філії ПАТ «УСК»Гарант Авто» м. Донецьк

до відповідача Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» м. Донецьк

про стягнення 970,83 грн.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 за дов №1831-1/14

від відповідача не з*явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Гарант Авто» м Київ в особі Донецької філії ПАТ «УСК»Гарант Авто» м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» м. Донецьк про стягнення в порядку регресу 970,83 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.03.2009р. в м. Донецьку сталась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля «Рута» державний номер НОМЕР_2 та автомобіля «ДЕУ Ланос» державний номер НОМЕР_1 через порушення водієм приваил дорожнього руху, матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП у розмірі 1288,83 грн., договір страхування транспортного засобу поліс 19G-0159624, настання страхового випадку, виплату страхового відшкодування у сумі 970,83 грн.

На підтвердження таких обставин позивач надав договір страхування транспортного засобу поліс 19G-0159624, копію страхового акту №75355 від 22.06.2009р., копії платіжних доручень, копії калькуляцій, заяву страхувальника про виплату страхового відшкодування від 30.03.2009р.

Позивачу у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи, що ухвала суду від 11.08.2011р. направлялась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням, за адресою, вказаною у позові, тому суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, але правом на участь у розгляді справи не скористався, у звязку з чим справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

29.04.2008р. між позивачем та власником авто «ДЕУ Ланос» - ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу поліс №19G-0159624 (а.с.14) за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - легкового автомобіля «Деу Ланос» , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі автомобіль потерпілого). За цим договором позивач (страхувалльник) зобов*яався здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, яким є факт збитків, а саме пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно довідки автомобільно технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 28.03.2009р. о 18.00 у Будьонівському районі м. Донецька відбулося ДТП за участі автомобілів «Деу Ланос» номерний знак НОМЕР_1 , що належить водію ОСОБА_2 та автомобілем «Рута» номерний знак НОМЕР_2, що належить водію ОСОБА_3. В результаті цього ДТП було пошкоджено автомобіль потерпілого.

Даний факт підтверджено довідкою від 29.04.2009р. №2539 автомобільно технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області. (а.с.11)

Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 06.05.2009р. по справі № 3-936/09 ОСОБА_3, який керував автомобілем „Рута”, державний номер НОМЕР_2, визнаний особою, винною в ДТП, та був притягнений до адміністративної відповідальності на підставі ст.124 КпАП України за порушення п.10.1 Правил дорожнього руху України.

У звязку з настанням страхової події „пошкодження або знищення транспортного засобу або його частини внаслідок ДТП”, на виконання умов договору страхування, на підставі заяви про страховий випадок від 30.03.2009р. за договором добровільного страхування транспортного засобу від 29.04.008р.(а.с.15), ремонтної калькуляції №5210/3 від 23.04.2009р. (а.с.18) було зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування зазначеного у страховому акті №75355 від 22.06.2009р. у розмірі 970,83 грн (а.с.19).

Відповідно до ремонтної калькуляції № 5210/3 від 23.04.2009р. (а.с.18) вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого склала 1288 грн.

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що загальна сума понесених фактичних витрат позивачем складає 970,83 грн. (вартість відновлюваного ремонту авто за відрахуванням франшизи, передбаченої умовами договору). Ця сума була відшкодована потерпілому відповідно до платіжного доручення № 3584 від 02.11.2009р. (а.с.17).

За твердженням позивача між ОСОБА_3.- водієм авто «Рута» державний номер НОМЕР_2 та Національною акціонерною страховою компанією «Оранта» м. Донецьк було укладено договір обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс №ВС/4372226 від 20.05.2008р. За умовами цього договору шкода завдана третім особам під час ДТП за участю транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність, якої застрахована за договором, відшкодовується страховиком відповідно до лімітів відповідальності за договором.

Предметом спору у цій справі є стягнення в порядку регресу фактично понесених витрат позивача на страхове відшкодування в розмірі 970,83 грн. (страхове відшкодування за вирахуванням суми франшизи 318 грн.)

Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пункт 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

За приписами статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Аналогічне положення встановлено ст. 27 Закону України “Про страхування”. Так, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таке ж положення містить ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Порядок виплати страхового відшкодування визначений статтею 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно пункту 37.4 якої страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Статтею 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладенні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту. За приписами ст.10 Закону України «Про страхування» франшиза це частина збитків, яка не відшкодовується страховиком згідно договору страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично понесені позивачем витрати підтверджені матеріалами справи, а саме: копією платіжного доручення про сплату страхового відшкодування від 02.11.2009р. №3584, копією страхового акту від 22.06.2009р. та копією остаточної калькуляції від 23.04.2009р.

Отже, з огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку про те, що у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі 970 грн.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, відповідач не спростував належними доказами доводів позивача, тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Гарант Авто» м Київ в особі Донецької філії ПАТ «УСК»Гарант Авто» м. Донецьк до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» м. Донецьк про стягнення в порядку регресу страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 970,83 грн. задовольнити.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (83086 м. Донецьк, вул. Кобозева,№12 ЄДРПОУ 33546329 МФО 334011, р/р 26502150643241 ДОФ АКБ «Укрсоцбанк») на користь Публічного акціонерного товариства «Гарант Авто» м Київ в особі Донецької філії ПАТ «УСК»Гарант Авто» (83086, ЄДРПОУ 24812547, МФО 334817, р/р 2650601518338 у Донецькій філії ВАТ «УкрЕксімБанку» - 970 грн. вииплаченого страхового відшкодування., держмито в сумі 102 грн.витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили через десять днів з моменту проголошення (підписання) і може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Величко Н.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

У судовому засіданні 07.09.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 12.09.2011р.