Рішення № 18827147, 06.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.09.11 р. Справа № 24/134

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

При секретарі Смірновій Ю.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-6» м. Шахтарськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс” м. Донецьк

про стягнення 434607,39 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Просоленко О.М. директор, особисто

від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 01.09.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-б» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс” 381057 грн. боргу за поставлену продукцію за договором поставки № 01/10-10 від 04.10.2010р., пені у розмірі 27399,56 грн., 3% річних у сумі 1001,07 грн., інфляційних збитків у сумі 25149,76 грн.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду договір поставки № 01/10-10 від 04.10.2010р., специфікацію до договору, рахунок-фактуру № 1 від 14.10.2010р., акт прийому-передачі продукції від 14.10.2010р., видаткову накладну від 14.10.2010р., претензію від 22.06.2011р.

Відповідач у судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору та зазначив, що позовні вимоги визнає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

04.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Шахта 1-б» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Комплекс” (покупець) укладено договір поставки матеріалів, устаткування, вугільної продукції (товар) (а.с.10), за умовами якого постачальник зобовязався поставити у власність покупцю, а останній прийняти та оплатити товар згідно з договором.

Пунктом 2.2 договору сторони встановили, що постачальник зобовязується забезпечити кожну поставляємо партію товару такими документами: - акт приймання-передачі, рахунок, видаткова накладна. Товар вважається поставленим лише після надання постачальником документів, вказаних у п.2.2.

За приписами п.3.2 договору оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 10 робочих днів після надання документів, вказаних у п.2.2 цього договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що у разі прострочення платежу покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочки.

Договір набирає силу з дати його підписання та діє до 31.12.2010р. (п.7.1 договору)

Специфікацією №1 (а.с.11) сторонами визначено найменування, кількість та ціну товару, що поставляється.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав у власність відповідачу товар, визначений специфікацією на загальну суму 381057 грн., що підтверджується наявними у справі видатковою накладною від 14.10.2010р.(а.с.14), актом прийому-передачі товару від 14.10.2010р. (а.с.13)

Позивач направляв відповідачу претензію від 22.06.2011р. з вимогою сплатити отриманий товар з урахуванням пені та штрафних санкцій. (а.с.16).

Відповідач на вказану претензію надіслав відповідь у якій зазначив, що суму боргу визнає у повному обсязі, але сплатити заборгованість підприємство не має можливості через скрутне фінансове становище. (а.с.19)

Відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару у повному обсязі.

Предметом спору у цій справі є стягнення з ТОВ „Комплекс” 381057 грн. заборгованості за поставлений товар, пені у розмірі 27399,56 грн., 3% річних у сумі 1001,07 грн., та інфляційних витрат в сумі 25149,76 грн.

Огляд чинного законодавства свідчить про наступне.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів виконання належним чином грошових зобовязань за договором поставки та визнаються відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення боргу у розмірі 381057 грн. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 216218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що у разі прострочення платежу покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочки.

Судом здійснено перерахунок пені за допомогою програмного комплексу „Діловодство суду”, за результатами якого суд дійшов висновку, що пеня у сумі 27399,56 грн. нарахована позивачем з урахуванням приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, цей розрахунок є арифметично вірним.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

На підставі зазначеної норми позивач нарахував 3% річних у сумі 1001,07 грн. та інфляційні 25149,76 грн. Оскільки розрахунки цих сум є арифметично вірними, то вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню як обґрунтовані та доведені матеріалами справи.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Шахта 1-б” про стягнення з відповідача 381057 грн. боргу за поставлену продукцію за договором поставки, пені - 27399,56 грн., 3% річних - 1001,07 грн. та інфляційних збитків - 25149,76 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-6” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс» м. Шахтарськ про стягнення 381057 грн. боргу за поставлену продукцію за договором поставки № 01/10-10 від 04.10.2010р., пені у розмірі 27399,56 грн., 3% річних у сумі 1001,07 грн., інфляційних збитків у сумі 25149,76 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Комплекс” (86204, м. Шахтарськ, вул. Подгорная, шахтоучасток 1-6 шахти «Шахтарська», ЗКПО 30261443, р/р 26007010471 в ДФ ПАТ «ЕБРФ», МФО 394589) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта 1-6» (86200, м Шахтарськ, вул. Подгорна, шахтоучасток 1-6 шахти «Шахтарська», р/р 26007010471 в ДФ ПАТ «ЕБРФ» м Донецьк, ЗКПО 33136533, МФО 394589) - 381057 грн. боргу, 27 399,56 грн. пені, 3% річних у сумі 1001,07 грн., інфляційних збитків - 25149,76 грн., державне мито в сумі 4346,07 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після проголошення (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Величко Н.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складений та підписаний 12.09.2011р.