Рішення № 18827141, 26.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.11 р. Справа № 17/123

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" м. Київ

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м. Донецьк

про зобовязання виконати певні дії

Суддя Матюхін В.І.

Представники:

позивача: ОСОБА_1. за дов.

відповідача: Ігнатова Н.О. пров. юр., Петренко О.Г.- пров. юр., Михайлюк В.Ю. нач. від.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Перша вантажна компанія в Україні” звернулося до господарського суду з позовом про зобовязання Державного підприємства “Донецька залізниця” внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" шляхом відображення в ньому збільшення грошової суми на 83579,16грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що:

- за здійснені протягом періоду з 29.12.10р. по 15.01.11р. перевезення порожніх (з-під вивантаження камяного вугілля) вагонів, що перевозяться на своїх осях, залізницею без належної правової підстави було відображено надмірне зменшення на особовому рахунку грошової суми на 83579,16грн.;

- при визначенні вартості перевезень порожніх вагонів залізниця повинна була застосувати коефіцієнт 0,412, встановлений п.8 таблиці Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.

Залізниця позов не визнала з посиланням на те, що листом від 26.02.2010р. № ЦМ-8/129 Укрзалізниця розяснила, що коефіцієнт 0,412 встановлений для вагонів, які були вивантажені, застосовується лише у разі, якщо порожній вагон слідує з-під вивантаження вантажу під наступне навантаження.

Відповідачем подана заява про застосування до позовних вимог скороченого строку позовної давності, встановленого ст.136 Статуту залізниць України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

28.12.2010р. між сторонами був укладений договір № Е080131 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги” (надалі - “Договір”).

Згідно з пунктом 1.1 предметом цього договору є проведення позивачем розрахунків із відповідачем за надані нею послуги з перевезення вантажів, порожніх власних та орендованих вагонів та інші послуги надані Вантажовідправникам/Вантажоодержувачам.

За пунктом 3.2 Договору у міру виконання перевезень та надання послуг Вантажовідправникам відповідач відображає в особистому рахунку відповідача використання коштів на підставі відповідних документів.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.07.2011р. по справі № 17/109 встановлено:

·у січні 2011р. залізницею було здійснено перевезення власних порожніх (з-під вивантаження кам'яного вугілля) залізничних вагонів, що перевозяться на власних вісях) на адресу різних вантажоодержувачів;

·позивач щодо цих вагонів був експедитором та платником залізничного тарифу згідно умов Договору;

·за здійснення зазначених перевезень Ясинуватським розрахунковим підрозділом Донецької залізниці в особистому рахунку позивача було відображено відповідне використання коштів за перевезення у розмірі 1421518,60 грн.

За перевезення порожніх вагонів відповідачем був застосований коефіцієнт 1,000, встановлений п.8 таблиці Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.

Позивач наполягає на тому, що залізницею мав би застосовуватись коефіцієнт 0,412 і, як наслідок, нею без належної правової підстави було відображено надмірне зменшення на його особовому рахунку грошової суми на 83579,16грн.

За таких обставин і зважаючи на те, що:

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”Міністерством транспорту та звязків України затверджений наказ від 26 березня 2009р. №317“Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги”. Наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009р. за №340/16356.

Пунктом 2 цього наказу затверджені коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів.

Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, встановлені в залежності від виду вантажу. Зокрема, для перевезення порожніх власних вагонів встановлені наступні коефіцієнти:

- 0,412 - з-під вивантаження вантажів 1 тарифного класу, щебеню та баласту (щебеню) для доріг, перліту, піску, гранвідсіву, шлаків, золи;

- 0,624 - з-під вивантаження вантажів 2 тарифного класу, енергетичних газів, рефрижераторні вагони та криті, переобладнані з рефрижераторних вагонів, фітингові платформи, вагони для перевезення легкових автомобілів;

- 1,000 - з-під вивантаження вантажів 3 тарифного класу та при переміщенні вагонів у разі зміни власника, з провідниками, в (із) ремонт(у) та в інших випадках.

Виходячи з даних залізничних накладних приватні вагони були спрямовані на адресу одержувачів з-під вивантаження кам'яного вугілля, який, виходячи з приписів п.1 таблиці коефіцієнтів до Збірника тарифів відноситься до 1-го тарифного класу. Відтак, при нарахуванні вартості перевезення цих вагонів залізниця мала застосувати коефіцієнт 0,412.

У звязку з не застосуванням цього коефіцієнту в особистому рахунку позивача розрахунковим підрозділом відповідача була помилково відображена як використана сума 83 579,16грн., у тому числі за перевезення вагонів у міжнародному сполученні за правилами УВМЗС 55 658,52грн., за перевезення у внутрішньому сполученні 27 920,64грн.

Виходячи з п. 2.1. “Правил розрахунків за перевезення вантажів”, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000р. за №864/5085(далі “Правила розрахунків”) розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг. Пунктом 2.3. Правил розрахунків встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору. Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

За п.2.5. Правил розрахунків платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг (ч.1 п.2.6 Правил розрахунків).

Аналізуючи зазначені норми Правил розрахунків, суд дійшов висновку, що згадані “…особисті рахунки…”відправників, одержувачів, експедиторів не є рахунками, тотожними рахункам, які відкриваються установами банків чи інших фінансових установ. Адже: по-перше, ні залізниця, ані її розрахунковий підрозділ не є банківською установою; по-друге, кошти у вигляді попередньої оплати від згаданих осіб надходять на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу відповідної залізниці, відкритому у банківській установі. Цей рахунок, по суті, є одним з рахунків саме залізниці.

Відтак, зазначені кошти попередньої оплати, після надходження та зарахування установою банку на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу залізниці, стають власністю саме цієї залізниці. Повернути їх платнику можливо лише за умови помилкового перерахування платником, або у разі закінчення дії відповідного договору, на підставі якого було здійснено відповідне перерахування..

“…Особисті ж рахунки…”, про які йдеться у Правилах розрахунків та Договорі, є “віртуальними” рахунками, необхідними лише для зручності обліку розрахунковим підрозділом залізниці використання нею коштів відповідного платника.

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.

Звертаючись з позовом позивач наполягає на порушенні відповідачем умов договору.

Наслідки неправильного (помилкового) відображення відповідачем руху коштів на відкритому ним особистому рахунку позивача та порядок відновлення відповідно порушених прав позивача у такому випадку визначено сторонами у п. 4.1 Договору.

Пунктом 4.1 Договору обумовлений обовязок залізниці у такому разі внести відповідні зміни у цей особовий рахунок.

Господарський суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Заява залізниці про застосування позовної давності судом не задовольняється, оскільки позивачем позовна давність не пропущена.

Відповідач наполягає на тому, що до спірних правовідносин відповідно до ч.2 ст.9, ч.1 ст.258 Цивільного кодексу України (ЦК), ч.5 ст.307 Господарського кодексу України (ГК) і ч.3 ст.26 Закону “Про залізничний транспорт” повинен застосовуватись 6-ти місячний строк позовної давності, встановлений ст.136 Статуту залізниць України, який позивачем пропущений.

Така позиція не відповідає чинному законодавству, оскільки:

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. ст.261 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України (далі ГК України), норми якого у регулюванні майнових відносин субєктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.

Частиною першою ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч.1-4 ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Претензію позивач в установлений ч.2 ст.315 ГК України 6-ти місячний строк від дня відображення відповідачем руху коштів на особистому рахунку позивача заявив (претензія № Д-153 від 31.01.11р.). Залізниця відповідь на неї дала 18.04.11р.

Ч.4 ст.315 ГК України передбачене право позивача протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді, звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, тобто у другій половині квітня 2011р. позивач мав право звернутись до суду з відповідним позовом і з цього часу починається перебіг позовної давності.

Позов позивачем подано до суду 31.08.11р., тобто 6-ти місячний строк, встановлений ст.315 ГК України, позивачем не пропущений.

Посилання позивача на ст.ст.134, 136 Статуту залізниць України щодо визначення строку позовної давності і початок його перебігу є безпідставним, оскільки Статут залізниць України є підзаконним нормативним актом, а не законом, а тому незважаючи на те, що він відноситься до нормативних актів спеціального законодавства, до спірних правовідносин згідно ст. 258 і ч. 2 ст. 9 ЦК України зазначені норми цього підзаконного нормативного акту не можуть бути застосовані.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст.1, 193, ч.1-4 ст.315 Господарського кодексу України, ст.16, ч.2 ст.9, ст.253, ст.266, ч.ч.3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України і керуючись ст.ст.49, 8284, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити.

Зобовязати Державне підприємство “Донецька залізниця” внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми 83579,16грн.

Стягнути Державного підприємства “Донецька залізниця” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, п/р № 2600101511508 у Донецькій філії Укрексімбанку, МФО 334817, п/р 260390600019 у Донецькій філії АБ “Експрес-банк”, МФО 335838, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" (04050, м. Київ, вул. Артема, б.72, літера А, п/р 26001010067884 в ПАТ “ВТБ Банк”, МФО 321767, код ЄДРПОУ 35839738) 835,79грн. на відшкодування витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті послуг iнформацiйно-технiчного забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом 10 днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Суддя Матюхін В.І.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Надруковано примірників:

1 до справи;

1 позивачу;

1 відповідачу.

Вик

Тел.381-91-18