Рішення № 18826547, 20.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.11 р. Справа № 41/127пн

Господарський суд Донецької області у складі суддіГончарова С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Приватного підприємства „Фірма „Фармацея”, м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м.Донецька, м. Донецьк

про визнання права власності; зобовязання КП БТІ м. Донецька здійснити державну реєстрацію права власності

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність від 26.08.2011 року

від відповідача: не зявились

від третьої особи: не зявились

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Фірма „Фармацея”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності на обєкт нерухомості капітального будівництва будівлю аптеки, що раніше була торговим павільйоном по реалізації медикаментів, по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ; зобовязання КП БТІ м. Донецька здійснити державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомості капітального будівництва будівлю аптеки, що раніше була торговим павільйоном по реалізації медикаментів, по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ.

Ухвалою суду від 07.09.2011 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м.Донецька, м. Донецьк.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем, в оренді якого перебуває належне позивачу спірне майно, не визнає право власності позивача на таке майно, з посиланням на його неоформлення у встановленому законом порядку. Проте, як стверджує позивач спірний обєкт нерухомості є його власністю, оскільки побудований позивачем на земельній ділянці, яка знаходиться в його користуванні згідно договору оренди земельної ділянки від 20.02.2002 року.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву, проти задоволення позовних вимог не заперечив. Відповідачем надано суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, в 2001 році Головним управлінням містобудування та архітектури позивачу видано паспорт на обєкт обслуговування населення павільйон для реалізації медикаментів, розташований у Ворошиловському районі м. Донецька по пр. Богдана Хмельницького, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ.

16.02.2007 року між виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та Приватним підприємством „Фірма „Фармацея” (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 47 кв.м. для експлуатації існуючого павільйону, яка знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька по пр. Богдана Хмельницького.

Договір укладено до 02.10.2010 року (п. 7 договору).

З пункту 14 цього договору вбачається, що наведена земельна ділянка була раніше надана Приватному підприємству „Фірма „Фармацея”.

Зазначених договір зареєстрований у Донецькій регіональній філії Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру” при Держкомземі України, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 11.04.2007 року за №040714600043.

Таким чином, позивачем у встановленому законом порядку набуто право користування земельною ділянкою площею 47 кв.м., яка знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька по пр. Богдана Хмельницького.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено реконструкцію павільйону, розташованому по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м.Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ, на земельній ділянці, користувачем якої є позивач. При цьому, з метою дотримання вимог з енергозбереження будівництво павільйону було здійснено з наступних будівельних матеріалів: фундамент павільйону з залізобетону шириною 400мм, зовнішні стіни з невеликих бетонних блоків на цементно-пісчаному бетоні товщиною 200 мм та облицьовано їх фасадними системами з мінераловатним утеплювачем та вітробарєрною плівкою; перекриття з металевих балок з стальних профілів; дах з метало черепиці.

Внаслідок здійсненої реконструкції утворився нерухомий обєкт капітального будівництва будівля аптеки по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ.

01.07.2011 року між Приватним підприємством „Фірма „Фармацея” (орендодавцем) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) було укладено договір оренди № 01/07, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування будівлю павільйону-аптеки площею 26,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, Ворошиловський район, пр. Б. Хмельницього, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ.

Згідно п. 3.1., 3.3. цього договору орендна плата за користування майном складає 1400,00 грн. за повний місяць оренди, орендна плата сплачується орендарем один раз на місяць до пятого числа місяця, наступним за розрахунковим.

Будівля павільйону-аптеки, щодо якої укладено договір оренди від 01.07.2011 року, було передано позивачем відповідачу за актом приймання-передачі від 01.07.2011 року.

Відповіддю від 16.08.2011 року на претензію від 09.08.2011 року відповідач відмовився сплачувати орендну плату за договором № 01/07 від 01.07.2011 року, з посиланням на те, що позивач не є власником нерухомого майна - павільйону-аптеки площею 26,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, Ворошиловський район, пр. Б. Хмельницього, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ, і право власності на це нерухоме майно не оформлене згідно чинного законодавства.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на обєкт нерухомості капітального будівництва будівлю аптеки, що раніше була торговим павільйоном по реалізації медикаментів, по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не повязаних з позбавленням володіння.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Оскільки роботи з будівництва нерухомого майна будівлі аптеки по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ, були проведені позивачем без додержання приписів чинного законодавства щодо отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйовані обєкти нерухомого майна вважаються такими, що побудовані самочинно, тобто без достатніх правових підстав. Правовідносини, повязані з самочинним будівництвом обєктів нерухомого майна регулюються в Україні зокрема статтею 376 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належне затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинне збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту положень ст.376 Цивільного кодексу України, загальне правило ч.2 ст. 376 вказаного Кодексу України встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

За приписами ч.5 вказаної статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Тобто, законодавчо передбачена можливість легалізації самочинно збудованого нерухомого майна шляхом визнання права власності на нього в судовому порядку.

При цьому, для визнання права власності на самочинно збудоване майно, необхідно зясувати ряд обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: встановити особу, яка є фактичним власником спірного майна, відсутність порушень прав третіх осіб, відповідність самочинно збудованих обєктів приписам основних державних будівельних норм та питання щодо можливості їх подальшого безпечного використання, наявність наданої у передбаченому законом порядку у користування земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивач є законним користувачем земельної ділянки площею 47 кв.м., яка знаходиться на території Ворошиловського району м. Донецька по пр. Богдана Хмельницького, на якій розташовано спірний обєкт нерухомості. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про припинення права користування позивача вказаною земельною ділянкою.

Одночасно, згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Чинне законодавство передбачає декілька шляхів набуття права власності на обєкти нерухомого майна. Положення Цивільного кодексу України щодо регулювання правових наслідків самочинного будівництва передбачають в якості способу набуття права власності на нього лише його визнання в судовому порядку. Обовязок власника чи іншої зацікавленої особи, а також сама необхідність прийняття в експлуатацію обєктів самочинного будівництва не передбачена в чинному законодавстві, а порядок прийняття в експлуатацію обєктів самочинного будівництва не врегульовано жодним нормативним актом.

До моменту розгляду справи орган місцевого самоврядування, до компетенції якого відносяться повноваження щодо розпорядження землями в межах території міста, та його виконавчі органи, до повноважень яких належить здійснення контролю за дотриманням місцевих правил забудови, та зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих обєктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, не здійснювали жодних дій та не приймали жодних рішень, спрямованих на ліквідацію вказаного обєкту самочинного будівництва, та не інформували його власників щодо неможливості подальшого існування спірного майна.

Згідно з наданим до матеріалів справи висновком, складеним ТОВ „Регіональна будівельна спілка”, за наслідками технічного обстеження стану несучих конструкції торгового павільйону по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ, було встановлено, що технічний стан будівлі знаходиться в задовільному стані; обстежуваний обєкт відповідає вимогам діючої нормативно-технічної документації в галузі архітектурного проектування та може експлуатуватись за своїм функціональним призначенням.

Згідно цього висновку, торговий павільйон по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ відноситься до ІІІ групи капітальності зі строком життя 100 років.

Зазначені висновки з урахуванням статей 32, 34, 43 ГПК України, можуть свідчити про відсутність порушень основних державних будівельних норм та можливість подальшого безпечного користування спірною будівлею за її функціональним призначенням.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд робить висновок про те, що існування обєкту нерухомого майна будівлі аптеки по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ, не порушує нічиї права. Документів, які б підтверджували, що спірне майно порушує права інших осіб, до матеріалів справи не надано.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п.2 ст.3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як визначено положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. В даному випадку, набуття права власності на самочинно збудоване та самочинно реконструйоване майно можливе лише в судовому порядку за умови додержання низки умов.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Статтею 320 Цивільного кодексу України передбачено право власника використовувати своє майно для підприємницької діяльності. Наразі, ст.321 Цивільного кодексу України гарантує, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена в його здійсненні лише в випадках, прямо передбачених законом.

Відсутність альтернативної можливості вирішити подальшу долю обєктів самочинного будівництва та належним чином оформити правовстановлюючі документи на належне позивачу майно, заважає йому вільно володіти та користуватись зазначеним обєктом нерухомості та унеможливлює розпорядження їм. Чинне законодавство України передбачає необхідність вирішення подальшої долі самочинно збудованого нерухомого майна саме в судовому порядку на підставі статті 376 ЦК України.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання за Приватним підприємством „Фірма „Фармацея” права власності на обєкт нерухомості капітального будівництва будівлю аптеки, що раніше була торговим павільйоном по реалізації медикаментів, по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до суду вимогу про зобовязання КП БТІ м. Донецька здійснити державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомості капітального будівництва будівлю аптеки, що раніше була торговим павільйоном по реалізації медикаментів, по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ.

Відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Проте, позовна заява, яка містить позовну вимогу про зобовязання КП БТІ м. Донецька вчинити певні дії, заявлена до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, а особа, від якої вимагається вчинення відповідних дій, а саме, КП БТІ м. Донецька, не є відповідачем у даній справі.

З огляду на таке, позовні вимоги про зобовязання КП БТІ м. Донецька, здійснити державну реєстрацію права власності не підлягають задоволенню, оскільки предявлені до особи, яка не є відповідачем у справи.

Також, згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Тобто, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав, а право на позов у особи виникає після порушення або невизнання відповідачем цих прав.

З матеріалів справи не вбачається та позивачем жодними доказами не доведено, що КП БТІ м. Донецька було відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності на спірне майно, а також не вбачається, що позивач взагалі звертався до КП Бюро технічної інвентаризації м. Донецька з відповідною заявою про державну реєстрацію права власності.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що права позивача щодо реєстрації права власності на спірне майно, Комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації м. Донецька жодним чином не обмежувалось та не порушувалось, та, з огляду на таке, у позивача не було правових підстав звертатися до суду за захистом свого права з вимогою про зобовязання КП БТІ м. Донецька здійснити державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомості капітального будівництва будівлю аптеки, що раніше була торговим павільйоном по реалізації медикаментів, по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Приватного підприємства „Фірма „Фармацея” до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про визнання права власності на обєкт нерухомості капітального будівництва будівлю аптеки, що раніше була торговим павільйоном по реалізації медикаментів, по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ; зобовязання КП БТІ м. Донецька здійснити державну реєстрацію права власності на обєкт нерухомості капітального будівництва будівлю аптеки, що раніше була торговим павільйоном по реалізації медикаментів, по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ задовольнити частково.

Визнати за Приватним підприємством „Фірма „Фармацея” (83076, м. Донецьк, просп. Ватутіна, 33а, ЄДРПОУ 20358175) право власності на обєкт нерухомості капітального будівництва будівлю аптеки, що раніше була торговим павільйоном по реалізації медикаментів, по пр. Б. Хмельницього у Ворошиловському районі м. Донецька, південніше корпусу НОМЕР_1 ДонНТУ.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Суддя Гончаров С.А.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >