Рішення № 18826489, 08.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.11 р. Справа № 24/104

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», м. Макіївка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агенство «Азов Персонал Сервіс», м. Маріуполь

про стягнення 4907561,39 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 за дов. від 27.04.11р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадрове агенство «Азов Персонал Сервіс» 4907561,39 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяв на себе зобовязання по перерахуванню належної грошової компенсації за невикористанні відпустки працівникам, які звільняються за переведенням, на рахунки позивача. Відповідач у порушення ст.116 КЗпП та ст.83 КЗпП не здійснив перерахування зазначених коштів на рахунок позивача. Позивач також зазначив, що у звязку з неможливістю перерахування цих коштів одночасно з переведенням працівників, відповідачем було 13.05.2011р. за №1403 надано гарантійний лист про сплату на рахунок позивача сум грошової компенсації за невикористанні відпустки працівникам до 08.06.2011р. Позивач посилається на те, що до теперішнього часу грошова компенсація за невикористані відпустки переведених на підприємство позивача працівників у розмірі 4907561,39 грн. відповідачем не сплачено, тому позивач просить на підставі ст.1212 ЦК України стягнути з відповідача зазначений борг, який утворився внаслідок безпідставного придбання та збереження майна (грошових коштів) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант».

На підтвердження таких обставин позивач надав лист №1/1 від 12.04.2011р. про переведення працівників з реєстром таких працівників, лист-відповідь №1306/1 від 13.04.2011р. стосовно переведення працівників, №1403 від 13.05.2011р. щодо строку перерахування компенсації з реєстром працівників, реєстри сум компенсацій відпусток робітникам відповідача та інш.

Відповідач проти позову заперечив, просить в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що правові підстави для виплати відпускних на користь позивача відсутні. На думку відповідача, листи з яких начебто випливає обовязок відповідача перерахувати грошові компенсації, на які посилається позивач, не відносяться до категорії угод, оскільки для відповідача вони встановлюють обовязок з перерахування саме компенсації відпусток переведеним працівникам, на рахунок позивача і ці листи не спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків сторін.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні, що відбулось 08.09.2011р., позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не зявився, до канцелярії суду надав клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату через зайнятість представника відповідача у іншому судовому процесі.

Суд залишає це клопотання без задоволення з огляду на те, що за приписами статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Отже, відповідач не був позбавлений можливості вирішити питання щодо призначення іншого представника для представництва інтересів відповідача у господарському суді та надати такому представнику відповідну довіреність.

Господарський суд вважає, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті, отже справа розглядається без участі відповідача за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач є підприємством,яке надає послуги по наданню обслуговуючого персоналу. З метою виконання укладених ним господарських договорів з замовниками, позивач 12.04.2011р. спрямував на адресу відповідача лист №1/1 щодо погодження процедури переведення до штату позивача працівників відповідача відповідної кваліфікації за переліком згідно додатку до цього листа. (Т.1 а.с.13)

13.04.2011р. від відповідача надійшла відповідь №1306/1 (Т.1 а.с.99) відповідно якої відповідач не заперечував проти переведення зазначених працівників та взяв на себе зобовязання перерахувати належну грошову компенсацію за невикористані відпустки працівникам, які звільняються за переведенням до позивача, на підставі їх особистих заяв на рахунки позивача.

13.05.2011р. від відповідача на адресу позивача надійшов лист №1403 (Т.1 а.с.100) в додаток до листа від 13.04.2011р №1306/1.,в якому відповідач зазначив, що з метою виконання зобовязань по переведенню працівників підприємства до ТОВ « Ейч Ар Гарант» направляє позивачу перелік працівників, які направили заяви на перерахування суми компенсації за відпустки , розраховані станом на день їх звільнення та які згідно ст.116 КЗпП України будуть сплачені позивачу до 08.06.2011р.

Разом з цим листом відповідач направив на адресу позивача реєстри працівників, які надали заяви в порядку ст.83 КЗпП України на перерахування грошових коштів за невикористані планові відпустки на рахунок позивача. Також до цієї заяви відповідач надав розрахунок сум компенсацій невикористаних відпусток працівникам, які підлягають переведенню до ТОВ «Єйч Ар Гарант» (Т.1 а.с.101-103). Цей реєстр підписано директором відповідача О.А. Лукяненко.

Матеріали справи містять також заяви працівників відповідача про звільнення у звязку з переведенням на інше підприємство - ТОВ «Ейч Ар Гарант» та про перерахування компенсації за невикористанні дні відпустки на рахунок саме ТОВ «Ейч Ар Гарант».

Згідно реєстру сум компенсацій відпустки працівникам ТОВ «КА «Азов Персонал Сервіс», загальна сума коштів, що підлягають перерахуванню на рахунок позивача за невикористані відпустки працівників, переведених на підприємство позивача становить 5836566,13 грн.

Платіжними дорученням від 06.05.2011р № 7521, від 10.05.2011р. №7527, від 12.05.2011р. №7621 та №7814 від 16.05.2011р. відповідач перерахував на користь позивача загальну суму 1005406,23 грн. компенсації за невикористані відпустки згідно особистих заяв працівників (Т.3. а.с.130-133).

Таким чином не перерахована відповідачем позивачу сума компенсації за невикористані відпустки працівників, переведених на підприємство позивача становить 4907561,39 грн.

Предметом спору у цій справі є розрахунки між субєктами господарювання - роботодавцями ,які використовують найманих працівників, у звязку перерахуванням компенсації за невикористану відпустку при звільненні працівників в порядку переведення.

Згідно приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ч.1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.2 п.1).

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (п.1 ст.181 Господарського кодексу України).

Правочин між субєктами господарювання щодо врегулювання порядку переведення працівників та перерахунку коштів компенсації за невикористані ними відпустки на рахунок підприємства,куди вони переведені не суперечить діючому законодавству.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем мають місце зобовязальні (договірні) відносини, які виникли шляхом обміну листами.

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 83 Кодексу Законів про Працю, у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Матеріали справи свідчать, що обов'язок відповідача по сплаті грошової компенсації за невикористані відпустки працівникам, що звільняються за переведенням на підставі їх особистих заяв на рахунок підприємства, куди перейшов працівник, прямо передбачений трудовим законодавством. Відповідач, згідно наявного у справі листа № №1403 від 13.05.2011р. (Т.1 а.с.100), підтвердив такий обов'язок та зобов'язався здійснити перерахування компенсації працівникам за невикористану відпустку до 08.06.2011р і частково перерахував суми такої компенсації на рахунок позивача.

Отже, матеріали справи свідчать, що позивач набув право вимагати від відповідача виконання прийнятого на себе обовязку з перерахування грошової компенсації за невикористані переведеними працівниками дні щорічних відпусток .

Матеріали справи не містять доказів перерахування грошових коштів у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що правові підстави для виплати відпускних на користь позивача відсутні, а також, що листи з яких випливає обовязок відповідача перерахувати грошові компенсації, на які посилається позивач не відносяться до категорії угод, оскільки для відповідача вони встановлюють обовязок з перерахування грошових коштів компенсації відпусток переведеним працівникам, на рахунок позивача, а також твердження про те, що ці листи не спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, суд до уваги не приймає, оскільки такі твердження суперечать нормам чинного законодавства, зокрема приписам статей 38, 116 Кодексу законів про працю, та матеріалам справи.

З огляду на матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Відповідач доводів позивача належними доказами не спростував, тому суд задовольняє вимоги позивача в повному обсязі як обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального Кодексу України.

Ухвалою суду від 25.07.2011р. клопотання позивача про забезпечення позову було задоволено шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовних вимог. (Т.3 а.с.135)

Згідно із статтею 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Суд вважає, що підстави, які зумовили винесення ухвали про забезпечення позову від 25.07.2011р. відпали, тому суд скасовує заходи забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант», м. Маріуполь, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кадрове агенство «Азов Персонал Сервіс», м. Маріуполь, про стягнення 4907561,39 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кадрове агенство «Азов Персонал Сервіс» (87503 м. Маріуполь, вул Київська,53, кв 49, код ЄДРПОУ 35455697, р/р 26005360233000 у ПАТ «Донгорбанк» м. Донецьк, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейч Ар Гарант» м. Маріуполь, пров. Банний,2 код ЄДРПОУ 37598904 р/р 26001962485530 у ПАТ «ПУМБ» МФО 334851) 4907561,39 грн. компенсації за невикористанні відпустки працівникам, які звільнені за переведенням, витрати на сплату держмита у сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову у формі накладення арешту на грошові кошти ТОВ „Кадрове агентство „Азов Персонал Сервіс” м. Маріуполь, в межах позовних вимог в сумі 4907561,39 грн., які знаходяться на поточному рахунку 26005360233000 у ПАТ „Донгорбанк” м. Донецьк, МФО 334970, що були накладені ухвалою господарського суду від 25.07.2011р.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Величко Н.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2011р.

Вик.: Герасименко Ю.В.

тел. 381-91-20

Надруковано 3 примірника:

1 у справу

2 сторонам