Рішення № 18825572, 20.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.11 р. Справа № 41/100пн

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Прокурора Ворошиловського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кураж”, м. Донецьк

про зобовязання привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку та повернути її за належністю Донецькій міській раді шляхом знесення споруд

При участі представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 16.06.2011 №01/13-3400

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 20.09.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Ворошиловського району м. Донецька звернувся до господарського суду Донецької області з позовом в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кураж” про зобовязання привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0046 га із земель житлової та громадської забудови під розміщення літнього майданчику (металева конструкція) біля кафе (вбудоване приміщення) по пр. Гурова, 1 у Ворошиловському районі м. Донецька та повернути її за належністю Донецькій міській раді шляхом знесення споруд.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на факт самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки, без одержання правовстановлюючих документів на неї та їх державної реєстрації, без встановлення її меж у натурі (на місцевості), що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Позивачем позов прокурора підтримано.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що металева конструкція, розташована на спірній земельній ділянці, є малою архітектурною формою, її зведення не вимагає будь-яких узгоджень з органами місцевого самоврядування. Відповідач стверджує, що, оскільки металеву конструкцію зведено ще в 2006 році, позивачем пропущено строк позовної давності.

Також, з посиланням на ст. 12 ГПК України, ст. 17 КАС України, відповідач стверджує, що, оскільки відповідач є субєктом владних повноважень, даний спір підлягає розгляду в адміністративному суді.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Старшим державним інспектором відділу державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області 27.05.2010 року проведено перевірку відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства, результати якої викладені в акті перевірки від 27.05.2010 року.

Перевіркою встановлено та в акті перевірки зафіксовано, що на час перевірки відповідачем самовільно зайнята та використовується земельна ділянка площею 0,0046 га із земель житлової та громадської забудови під розміщення літнього майданчику (металева конструкція) біля кафе (вбудоване приміщення) по пр. Гурова, 1 у Ворошиловському районі м. Донецька без правовстановлюючих документів та їх державної реєстрації, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

За результатами перевірки Управлінням Держкомзему у м. Донецьку Донецької області 27.05.2010 року відповідачу видано припис № 000111, яким відповідачу приписано усунути порушення вимог земельного законодавства.

Постановою головного державного інспектора відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області про накладення адміністративного стягнення від 08.06.2010 року № 37-07 дирктора відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

16.08.2010 року здійснено повторну перевірку відповідача з питання дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено невиконання відповідачем вимог припису від 27.05.2010 року № 000111. За результатами перевірки 16.08.2010 року відповідачу видано припис № 000261, яким приписано усунути порушення земельного законодавства.

Постановою державного інспектора відділу Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Управління Держкомзему у м. Донецьку про накладення адміністративного стягнення від 17.08.2010 року директора відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Перевіркою, проведеною 18.10.2010 року державним інспектором відділу державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області, результати якої оформлено відповідним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, встановлено, що на час перевірки відповідачем не виконано вимоги приписів від 27.05.2010 року № 000111 та від 16.08.2010 року № 000261, порушення земельного законодавства не усунено.

Листом від 31.08.2011 року № 1716 Упралінням земельних ресурсів Донецької міської ради повідомлено суд про те, що між позивачем та відповідачем відсутні орендні відносини щодо спірної земельної ділянки.

Господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України "Про землеустрій", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про місцеве самоврядування" та іншими законами, також Земельним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 25.10.2001 року, який набув чинності з 01.01.2002 року.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Статтею 2 Земельного Кодексу України передбачено, що земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

На підставі рішень сільських, селищних, міських рад, а в окремих випадках районних і обласних рад, земельні ділянки передаються у власність громадян і юридичних осіб із земель комунальної власності шляхом відведення їх в натурі (на місцевості) та оформлення відповідних правовстановлюючих документів.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок встановлений статтею 123 Земельного кодексу України. Так, згідно ч. 1 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором , укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Визначення терміну „самовільне зайняття земельних ділянок” наведене в ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”. За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Виходячи з матеріалів справи, рішення позивача про передачу відповідачу у власність спірної земельної ділянки або надання її у користування (оренду), відсутнє, в матеріалах справи відсутні вчинені відповідачем правочини щодо спірної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем самовільно, з порушенням земельного законодавства, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.05.2010 року, від 16.08.2010 року та від 18.10.2010 року.

Тобто, матеріалами справи підтверджується самовільне заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, що здійснюється без наявності відповідного рішення та/або вчинення правочину щодо спірної земельної ділянки.

Відповідачем не надано суду документів, що підтверджують право відповідача на користування земельною ділянкою площею 0,0046 га із земель житлової та громадської забудови по пр. Гурова, 1 у Ворошиловському районі м. Донецька, що використовується під розміщення літнього майданчику (металева конструкція) біля кафе (вбудоване приміщення).

Заходів щодо усунення порушень земельного законодавства відповідачем не вжито, самостійно земельну ділянку відповідачем не звільнено.

Згідно статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Підприємства, установи, організації та громадяни, винні у самовільному зайнятті земель, зобов'язані самостійно (за власний рахунок) привести ділянку до стану, придатного для використання, відновити порушені межові знаки, знести самовільно зведені будівлі.

Відповідно до ч.3 ст.212 цього Кодексу повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд спростовує твердження відповідача про підвідомчість даного спору адміністративному суду з огляду на наступне.

Імперативні приписи норм статей 13-14 Конституції України, статей 177, 181 Цивільного кодексу України та статей 1, 6-17 Земельного кодексу України прямо визначають, що земля та її надра, які знаходяться в межах території України - є об'єктами права власності Українського народу. При цьому, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Означені норми вказують не тільки те, що земля є об'єктом цивільного права з усіма необхідними ознаками нерухомої речі, але й те, що реалізація визначених частиною 1 статті 319 ЦК України повноважень власника цієї нерухомої речі здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування, на підставі відповідних законів, причому суб'єкти прав є рівними у праві на користування природними об'єктами права власності Українського народу.

Тобто, у даному випадку Донецька міська рада виступає як власник спірної земельної ділянки, який в силу свого статусу та наданих повноважень має право розпоряджатись нею у встановленому порядку.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень, а виступає як субєкт господарських відносин. Отже, даний спір має розглядатись у порядку господарського судочинства.

Як зазначалось, відповідач стверджує, що при поданні позову пропущено строк позовної давності, оскільки металеву конструкцію на спірній земельній ділянці зведено ще в 2006 році.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 цього ж кодексу визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення відповідачем вимог земельного законодавства щодо самовільного зайняття спірної земельної ділянки було встановлено внаслідок проведення 27.05.2010 року відділом державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Управління Держкомзему у м. Донецьку Донецької області перевірки відповідача відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” з питання дотримання вимог земельного законодавства.

Лише після складання уповноваженим на те органом 27.05.2010 року акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства, в якому зафіксовано факт самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, її власник міг довідатись про порушення свого права, а також про особу, яка таке право порушила.

З матеріалів справи не вбачається, та жодною особою не заявлено про те, що уповноваженим на те державою органом проводились будь які інші попередні перевірки щодо дотримання вимог земельного законодавства на спірній земельній ділянці.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними твердження відповідача про порушення у даному випадку строків позовної давності.

Судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 6-17 116, 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, ст.ст. 177, 181, 319 Цивільного кодексу України ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” ст.ст.1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Прокурора Ворошиловського району м. Донецька в інтересах держави в особі Донецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кураж” про зобовязання привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0046 га із земель житлової та громадської забудови під розміщення літнього майданчику (металева конструкція) біля кафе (вбудоване приміщення) по пр. Гурова, 1 у Ворошиловському районі м. Донецька та повернути її за належністю Донецькій міській раді шляхом знесення споруд задовольнити.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю „Кураж” (83055, м. Донецьк, пр. Гурова, 1, ЄДРПОУ 25112198) привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0046 га із земель житлової та громадської забудови під розміщення літнього майданчику (металева конструкція) біля кафе (вбудоване приміщення) по пр. Гурова, 1 у Ворошиловському районі м. Донецька та повернути її за належністю Донецькій міській раді шляхом знесення споруд.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кураж” (83055, м. Донецьк, пр. Гурова, 1, ЄДРПОУ 25112198) на користь Державного бюджету України державне мито в розмірі 85грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кураж” (83055, м. Донецьк, пр. Гурова, 1, ЄДРПОУ 25112198) на користь Державного бюджету України (р/р 31210264700006 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 34687001, Отримувач: УДК у Київському районі м. Донецька, код бюджетної класифікації 22050003) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00 грн.

Суддя Гончаров С.А.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >