Рішення № 18825152, 14.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.09.11 р. Справа № 6/178пд

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Котенко Т.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ, Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” м.Донецьк

про визнання договору недійсним

за участю

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - представник по довіреності № 17/639 від 29.04.2011 р.

від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ, Донецької області, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” м.Донецьк про визнання недійсним договору поставки № 15/7916 від 23.11.2009 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що згідно акту перевірки від 14.07.2010 р. № 1554/23-3-00210602 ТОВ „Енерго Інвест Холдінг” визначене ДПІ м. Краматорська як контрагент, діяльність якого повязана з використанням схем мінімізації податкових зобовязань та відповідно до п. 3.5 вищезазначеного акту відповідач має стан «23» - місцезнаходження не встановлено.

Позивач стверджує, що вказані обставини можуть суттєво вплинути на використання позивачем прав, передбачених податковим законодавством та автоматично призвести до їх порушення, оскільки з урахуванням спірного договору позивачем формувалася податкова звітність. До того ж позивач зазначає, що не має наміру продовжувати господарські відносини з відповідачем, оскільки є ризик пасивної участі позивача у схемі ухилення від сплати податків, а невиконання в подальшому спірного договору не може породжувати ті правові наслідки, на котрі розраховував позивач під час їх укладання.

На думку позивача, використання ПАТ «Енергомашпецсталь» для створення тіньового сектору протидіє інтересам позивача та впливає на права позивача стосовно здійснення стабільної, прибуткової діяльності. Позивач вважає, що виконання спірного договору у подальшому ущемляє його майнові права. Спірний договір породжує не ті правові наслідки, на котрі розраховував позивач під час його укладення. Вказані обставини позивач відносить до тих, що замовчувались, та котрі мають істотне значення для угод, що укладаються, тому вважає їх підставою недійсності договору. Позивач також зауважує, що сумнівна діяльність відповідача може вплинути на репутацію позивача, що значно вплине на відносини з його контрагентами, оскільки, визначені на основі ретельного аналізу центри мінімізації та субєкти підприємництва, які є складовими ланками ланцюгів виведення коштів в тіньовий обіг, підлягають одночасним перевіркам та комплексному відпрацьовуванню оперативно-розшуковими заходами по всій території України. Керуючись ч. 3 ст. 215 Цивільного Кодексу України, позивач має намір визнати договір поставки недійсним у судовому порядку.

14 вересня 2011р. відповідач у засідання суду не зявився, відзив на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала про порушення справи від 17.08.2011р. була направлена відповідачу 18.08.2011р. рекомендованим листом з повідомленням. Дана ухвала була направлена відповідачу за адресою вказаною у позові, договорі поставки № 15/7916 від 23.11.2009 р., про що свідчить штамп канцелярії господарського суду. Поштовий конверт з повідомленням про вручення рекомендованого листа відповідачу був повернутий з поштового відділення за закінченням терміну зберігання. Відповідно роз”яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Так як, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :

23 листопада 2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” був укладений договір поставки № 15/7916, згідно умов якого відповідач (далі по тексту - постачальник) взяв на себе зобовязання передати у встановлений строк товар у власність позивачу, а останній (далі по тексту покупець) зобовязався у відповідності з умовами даного договору прийняти цей товар та оплатити його.

До вказаного договору сторонами підписані ряд специфікацій, в яких визначено найменування продукції, кількість, одиниця виміру, ціна, загальна сума, умови та строк її поставки.

Відповідно до вимог та положень Закону України “Про акціонерні товариства“ №514-VI від 17.09.2008р., Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» перейменоване у Публічне акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”.

У звязку з цим, Приватним акціонерним товариством „Енергомашспецсталь” до правоустановчих документів були внесені відповідні зміни.

Таким чином, позивач по справі є правонаступником покупця за договором.

Згідно умовам укладеного договору, найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, його ціна, вказуються в специфікаціях, які є невідємними частинами договору; оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що строки та умови поставки товару вказуються в специфікаціях.

Як вбачається з наданих суду документів умови вказаного договору були виконані сторонами, що підтверджується видатковими накладними №1341 від 30.04.2010р., №1340 від 30.04.2010р., №920 від 31.03.2010р., №225 від 22.01.2010р., №60 від 06.01.2010р., №6 від 24.11.2009р., №1642 від 31.05.2010р., №1648 від 31.05.2010р., №919 від 31.03.2010р., №510 від 15.02.2010р. (поставка товару).

Також відповідачем на кожну поставку видавалась відповідна податкова накладна, копії яких додані до матеріалів справи.

Усього по договору поставки № 15/7916 від 23.11.2009 р. та специфікаціям до нього поставлено товар позивачу на суму 20447 555грн. 34коп., який як пояснив останній, повністю ним сплачений.

Таким чином, сторони виконали свої зобов”язання за вказаним договором.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, а саме :

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків,

що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним спірного правочину з мотивів вчинення його внаслідок введення в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Стаття 230 Цивільного кодексу України передбачає, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають Істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Частина 1 ст. 229 Цивільного кодексу України визначає, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правому може бути визнаний судом недійсним.

Положеннями п.п. 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частин 1, 3, 4 статті 213 Цивільного кодексу України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

При тлумаченні правочину суд вважає за необхідне зазначити, що умови та вислови, які застосовуються в договорі, повинні тлумачитись у світлі всього договору, тобто як його невідокремлювана частка.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони досягли згоди з істотних умов щодо передачі, прийняття та оплати за товар.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки, так як і за договором купівлі-продажу, продавець (постачальник) передає у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Також ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування-це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача

Разом з тим, суд зазначає, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Умови, викладені в спірному договорі були визначені та погоджені сторонами. Вказаний договір містить умови про предмет, ціну та строк його дії (умови, що є обов'язковими згідно ст. 180 ГК України), та інші умови, жодна з яких не суперечить ані чинному законодавству, ані моральним засадам суспільства.

Письмова форма договору, яка встановлена для договорів між юридичними особами, сторонами дотримана.

Як встановлено судом, спірний договір складено згідно вимог Цивільного кодексу Україну, Господарського кодексу України, підписано уповноваженими представниками юридичних осіб, мають двосторонній зобовязуючий характер, їх умови не суперечать вимогам чинного законодавства та цілям господарської діяльності позивача та відповідача.

Крім того, суд відмічає, що сторони виконали свої зобовязання за вказаним договором. Первинні документи, що були оформлені сторонами у процесі виконання договору були оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення Міністерства Фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Господарський суд зауважує, що матеріали справи свідчать про те, що фактичне здійснення господарських операцій за оскаржуваною позивачем угодою, підтверджується первинними документами. Поставка товару, здійснювалась в рамках договору поставки, що підтверджується належним чином підписаними видатковими накладними, факт часткової оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи, а тому, враховуючи вищевикладені обставини, суд не вбачає в оспорюваному правочині ознак обману.

За таких підстав, спірний договір поставки повністю відповідає вимогам чинного законодавства та направлений на настання реальних наслідків, що полягають в отриманні доходів від здійснення господарської діяльності.

Представлені позивачем до суду матеріали, свідчать, що договір поставки був підписаний сторонами за вільним волевиявленням учасників договору у відповідності до ст. 627 Цивільного кодексу України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов договору, тому правочин є дійсним по суті.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не наведено жодної обставини, за якої спірний договір може бути визнаний недійсним.

Таким чином, судом не встановлено підстав, з наявністю яких законодавство України повязує недійсність договору (в даному випадку договору поставки № 15/7916 від 23.11.2009 р.), а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” про визнання недійсним договору № 15/7916 від 23.11.2009 р. не підлягають задоволенню.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позовних вимогах Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” м. Краматорськ, Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енерго Інвест Холдінг” м. Донецьк про визнання недійсним договору № 15/7916 від 23.11.2009 р., відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.09.2011 р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2011 р.

Суддя Подколзіна Л.Д.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >