Рішення № 18824854, 15.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.09.11 р. Справа № 9/114

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Спільної компанії „ДАХ”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільсько господарське підприємство „Агро Прогрес Україна ”, м.Донецьк

про стягненнязаборгованості у розмірі 35 210грн.29коп.

за участю уповноважених представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник (за довіреністю №1 від 21.01.2011р.);

ОСОБА_2 - представник (за довіреністю №1 від03.01.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_3 представник (за довіреністю б/н від 09.06.2011р.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Спільна компанія „ДАХ”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільсько господарське підприємство „Агро Прогрес Україна”, м.Донецьк про стягненнязаборгованості у розмірі 35210грн.29коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 22079грн.02коп., пені в розмірі 3630грн.94коп., інфляційних витрат в розмірі 7705грн.58коп. та 3% річних в розмірі 1794грн.75коп.

Ухвалою від 09.06.2011р. судом (суддя Марченко О.А.) порушено провадження по справі, сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

Розпорядженням голови господарського суду від 19.07.2011р. справа № 9/114 передана на розгляд судді Макарової Ю.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором купівлі продажу № 1208-Дт/4 від 12.08.2008р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла сума заборгованості в розмірі 22079грн.02коп., що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження своєї позиції позивачем надані договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № 1208-Дт/4 від 12.08.2008р., акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 15.08.2008р. до наведеного договору, лист №78/1 від 01.11.2008р.

Клопотанням б/н від 21.07.2011р. позивач просив суд долучити до матеріалів справи лист Державного підприємства „Донецький експертно технічний цент Держгірпромнагляду України” № 1976/14 від 19.07.2011р., згідно з яким вбачається, що спірне майно трактор Т-150, 1992 року випуску, номер двигуна 144430, кузов № 549870, технічне свідоцтво ДО№021160 від 27.12.2006р., зняте з обліку 28.08.2008р. задля реалізації.

11.08.2011р. на виконання вимог ухвали суду від 04.07.2011р. Інспекція Державного технічного нагляду Донецької обласної державної адміністрації надіслала лист, яким повідомила суд, що спірне майно в інспекції не реєструвалося, по державному номеру та технічному паспорту дана реєстрація проводилась Держгірпромнагляду України.

Через канцелярію суду 11.08.2011р. позивач звернувся з заявою б/н від 10.08.2011р., про зменшення позовних вимог, відмовившись від пені, остаточно просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 1972грн.59коп. та інфляційні нарахування в розмірі 8456грн.26коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 01.07.2011р. заперечив проти задоволення позовних вимог, вважає, що позивач не виконав належним чином свого зобов”язання з передачі техніки, оскільки не передав йому свідоцтво про реєстрацію машин з відміткою компетентного органу про зняття техніки, що продається, з обліку, технічної документації на техніку; не направив податкову накладну. При цьому посилається на ч.3 ст.538 ЦК України. На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що правомірно зупинив виконання свого зустрічного зобовязання по оплаті товару, у звязку з чим просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Звернувся з письмовою заявою про застосування строку позовної давності відносно пені. Крім цього, звертає увагу суду на те, що арифметичний розрахунок 3% річних здійснений позивачем арифметично вірно. На підтвердження своєї позиції відповідач надав суду розгорнутий помісячний розрахунок інфляційних.

Письмовими поясненнями б/н від 22.07.2011р., наданими через канцелярію суду 25.07.2011р. надав лист - відповідь за підписом директора, згідно з яким повідомив позивача, що немає правових підстав для підписання направлених актів звірки взаємних розрахунків, оскільки нарахування за договором в бухгалтерському обліку не відображалась з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Письмовими поясненнями від 14.08.2011р., які надійшли через канцелярію суду 26.08.2011р. відповідач зазначив про вірність нарахування відповідачем 3% річних у заві про зменшення розміру позовних вимог та не погодився з сумою інфляційних нарахувань.

Під час судових засідань представники сторін підтримали позиції, викладені письмово.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви № б/н від 10.08.2011р.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом, 12.08.2008р. між Спільною компанією „ДАХ”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сільсько господарське підприємство „Агро Прогрес Україна”, м.Донецьк був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №1208-Дт/4, згідно з умовами якого позивач зобовязався передати у власність відповідача, а відповідач взяв на себе зобовязання прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку, яка належить позивачу на праві власності, а саме трактор, реєстраційний номер Т1867 ДО, марка Т-150, рік випуску 1992, номер двигуна 144430, кузов № 549870, технічний паспорт серії ДО № 021160, виданий 27.12.2006р.

Відповідно п. 1.2 договору право власності на сільськогосподарську техніку, а також ризик випадкового пошкодження або втрати такої сільськогосподарської техніки переходить від позивача до відповідача в момент передачі техніки, за актом прийому-передачі позивачем відповідачу, крім сільськогосподарської техніки, яка не буде прийнята відповідачем.

Згідно пункту 3.7 укладеного договору приймання-передача сільськогосподарської техніки оформлюється актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін.

Згідно п. 4.1 договору загальна сума даного договору складає 22079грн.02коп., в тому числі ПДВ - 20%

Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що покупець оплачує прийняту в власність сільськогосподарську техніку протягом 3 банківських днів з моменту оформлення сторонами акту приймання передачі.

Відповідно п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, строк дії припиняється 31.12.2008р. (п. 8.2 договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору передав відповідачу сільськогосподарську техніку, погоджену сторонами в п. 1.1 договору, за актом приймання передачі від 15.08.2008р. до договору № 1208-Дт/4 від 12.08.2008р.

Однак, відповідач отримавши товар, належним чином не виконав взяті на себе зобовязання по оплаті вартості товару.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором поставки № 1208-Дт/4 від 12.08.2008р. (повністю та своєчасно не оплатив поставлену продукцію за актом приймання - передачі), звернувся до суду за захистом порушеного права яке полягає в тому числі у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а саме, просить суд такожстягнути з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 8456грн.26коп., 3% річних у розмірі 1972грн.59коп.

Однак, відповідач позовні вимоги не визнав, оскільки вважає, що позивач не виконав належним чином свого зобовязання з передачі техніки, оскільки не передав йому свідоцтво про реєстрацію машин з відміткою компетентного органу про зняття техніки, що продається, з обліку, технічної документації на техніку; не направив податкову накладну. На підставі вищевикладеного, відповідач зазначив, що, керуючись ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України, правомірно зупинив виконання свого зустрічного зобовязання по оплаті товару.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши надані докази та пояснення сторін, суд не приймає до уваги заперечення відповідача у звязку з наступним:

Дійсно, умовами п. 2.1.1 договору передбачено обовязок продавця передати покупцю сільськогосподарську техніку, яка була попередньо знята з обліку в органах Державного технічного нагляду. При цьому в свідоцтвах про реєстрацію машин повинна бути відповідна відмітка компетентного органу про зняття машин з обліку.

Відповідно п. 3.3 договору кожна одиниця сільськогосподарської техніки передається продавцем покупцю з транзитними номерами, свідоцтвами про реєстрацію машин з відміткою компетентного органу про зняття продаваємої сільськогосподарської техніки з обліку, талонами про проходження технічного огляду.

Однак, у п. 4.4 договору сторонами встановлений конкретний строк оплати товару, отже, зазначений пункт не повязує момент оплати товару з наданням разом з товаром товаросупроводжувальних документів, тобто обовязок з оплати не покладається у залежність від надання таких документів.

Як вбачається із акту приймання передачі продукції від 15.08.2008р. до договору № 1208-Дт/4 від 12.08.2008р., який підписаний з боку відповідача та скріплений його печаткою.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні трактору не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки техніки.

Оскільки відповідач не надав суду будь-яких доказів вчинення з його боку дій, що свідчать про повідомлення позивача про встановлені обставини, доказів у підтвердження звернень до відповідача про порушення з його боку умов договору №1208-Дт/4, вчинення дій, направлених на повернення отриманої техніки, відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання продавець виконав у відповідності з умовами спірного договору.

За переконанням суду ненадання визначених п. 3.2 договору документів не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 зазначеного Кодексу, тому наявність чи відсутність цих документів не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар, який був ним отриманий, що було встановлено судом та не заперечувалось відповідачем.

Крім того суд зазначає, що договором не передбачено порядку складення будь-якого документу в підтвердження передачі вказаних у п.3.3 договору документів.

Суд звертає увагу, що як свідчить наявний в матеріалах справи лист Державного підприємства „Донецький експертно технічний цент Держгірпромнагляду України” № 1976/14 від 19.07.2011р. спірне майно трактор Т-150, 1992 року випуску, номер двигуна 144430, кузов № 549870, технічне свідоцтво ДО№021160 від 27.12.2006р., зняте з обліку 28.08.2008р. задля реалізації, однак станом на 18.07.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільсько господарське підприємство „Агро Прогрес Україна ”, м.Донецьк не здійснило реєстрації вищезазначеної техніки.; надав свідоцтво про реєстрацію, згідно з яким зазначений трактор знятий з обліку.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 22079грн.02коп. у звязку з неналежним виконанням умов договору купівлі продажу № 1208-Дт/4 від 12.08.2008р., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 1972грн.59коп., інфляційних витрат в сумі 8456грн.26коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 1208-Дт/4 від 12.08.2008р., у позивача виник обовязок передати товар, а у відповідача прийняти та оплатити його вартість.

Як зазначалось, позивач на виконання умов договору передав за актом приймання передачі від 15.08.2008р. сільськогосподарську техніку.

Факт отримання відповідачем товару за вказаним актом підтверджується підписом директора відповідача та відбитком печатки в графі „Отримав”.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 2.2.1 договору покупець зобовязаний прийняти та оплатити сільськогосподарську техніку, в порядку, передбаченому даним договором.

Так, у п. 4.4 договору сторони передбачили, що оплата техніки здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту оформлення сторонами акту приймання передачі.

Оскільки акт приймання передачі сільськогосподарської техніки відповідно ст. 3.7 договору вважається оформленим з моменту його підписання сторонами та скріплення відбитками печаток сторін, що відбулося 15.08.2008р., то з урахуванням п. 4.3 договору щодо строків оплати, строк оплати вартості товару у розмірі 22079грн.02коп. наступив 20.08.2008р., а вже з 21.08.2008р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

Доказів погашення боргу в сумі 22079грн.02коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 5.1 договору просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 1972грн.59коп., та індекс інфляції у сумі 8456грн.26коп., нараховані за період з 19.08.2008р. по 10.08.2011р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, з 21.08.2008р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару, однак позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних та індексу інфляції невірно був визначений момент виникнення права вимагати виконання від відповідача зобовязання по оплаті товару, у звязку з чим суд зазначає, що позивач має всі правові підстави нараховувати 3% річних та інфляційні витрати за період з 21.08.2008р. по 10.08.2011р. (в межах заявленого періоду).

Суд, зробивши власний арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 21.08.2008р. по 10.08.2011р., за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство” з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 1968грн.31коп., інфляційних нарахувань у розмірі 8060грн.81коп.

Суд відмовляє в задоволенні вимог позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 4грн.28коп. та індексу інфляції у сумі 395грн.45коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Спільної компанії „ДАХ”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільсько господарське підприємство Агро Прогрес Україна ”, м.Донецьк про стягненнязаборгованості у розмірі основного боргу в розмірі 22079грн.02коп., 3% річних у сумі 1972грн.59коп. та індексу інфляції у сумі 8456грн.26коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільсько господарське підприємство Агро Прогрес Україна” (юридична адреса: 86181, Донецька обл., м. Макіївка, смт. Ясинівка, Маслоцех, код ЄДРПОУ 35730766) на користь Спільної компанії „ДАХ” (юридична адреса: 83017, м. Донецьк, Калінінський район, Пров. Вятський,1, код ЄДРПОУ 24457342) суму основного боргу в розмірі 22079грн.02коп., 3% річних у сумі 1968грн.31коп., індексу інфляції у сумі 8060грн.81коп., витрати на оплату державного мита в сумі 347грн.77коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 233грн.09коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 4грн.28коп. та індексу інфляції 395грн.45коп.

У судовому засіданні 15.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >