Рішення № 18824720, 15.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.09.11 р. Справа № 13/127

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Харькіної К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче обєднання „Спецметалпром” м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Електротехмаш”, м. Горлівка

про: стягнення 24595грн.99коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю від 12.07.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю № 225 від 15.09.2011р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Наукововиробниче обєднання „Спецметалпром” м. Донецьк (далі позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Електротехмаш”, м. Горлівка (далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 22941грн.39 коп., пені у сумі 907грн.56коп., 3% річних у розмірі 173грн.50коп., інфляційних у розмірі 573грн.54коп.,всього 24595грн.99коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної та повної оплати поставленого за договором купівлі продажу № 8/11ГФ від 03.02.2011р. товару.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: купівлі продажу № 8/11ГФ від 03.02.2011р., накладних № 3755 від 12.04.2011р., № 3755/5 від 12.04.2011р., № 3755/6 від 12.04.2011р., № 3755/7 від 12.04.2011р., № 3755/3 від 12.04.2011р., № 3755/4 від 12.04.2011р., № 3755/2 від 12.04.2011р., № 3755/1 від 12.04.2011р., гарантійний лист № 88 від 12.04.2011р., рахунок фактуру № 3862 від 12.04.2011р.

Клопотанням б/н від 08.08.2011р. позивач надав для долучення до матеріалів справи податкову накладну до видаткової, односторонній акт звірки взаємних розрахунку за період з 01.04.2011р. по 31.07.2011р. з доказами направлення відповідачу.

Клопотанням б/н від 14.09.2011р. позивач надав претензію № 119 від 14.06.2011р. з доказами відправки відповідачу.

Відповідач під час судового засідання 15.09.2011р. надав відзив на позовну заяву, яким визнав заявлену суму основного боргу в розмірі 22941грн.39коп., просив суд зменшити суму боргу за вирахуванням 3% річних, індексу інфляції, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В судовому засіданні 15.09.2011р. позивач підтримав позовні вимоги, відповідач факт отримання товару підтвердив та наявність заявленої позивачем суми боргу.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши в судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

03.02.2011р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір купівлі продажу № 8/11ГФ, згідно з яким продавець зобовязується передати в власність товар, а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити за нього визначену даним договором грошову суму.

Відповідно п.1 .2 договору кількість, якість, асортимент, ціна та інші характеристики товару, який передається покупцю, визначаються в кожному конкретному випадку продажі в рахунку фактурі.

Згідно п. 2.1 договору покупець оплачує поставлений товар по цінам попередньо погодженим сторонами, згідно рахунку фактури, оплата рахунку фактури вважається згодою покупця з ціною товару.

Відповідно п. 7.1 договору покупець здійснює з продавцем розрахунок за поставляємо продукцію протягом 2 банківських днів з моменту (дати) виписки рахунку фактури, шляхом перерахування 100% вартості товару на поточний рахунок продавця.

Пунктом 8.1 договору сторони встановили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними № 3755 від 12.04.2011р., № 3755/5 від 12.04.2011р., № 3755/6 від 12.04.2011р., № 3755/7 від 12.04.2011р., № 3755/3 від 12.04.2011р., № 3755/4 від 12.04.2011р., № 3755/2 від 12.04.2011р., № 3755/1 від 12.04.2011р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 22941грн.38коп.

Одночасно з поставкою товару, позивачем був виставлений рахунок-фактура № 3862 від 12.04.2011р. на оплату відповідачем вартості отриманого товару.

Станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання за договором, внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 22941грн.38коп. не погашена, що підтверджується наданим позивачем актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2011р. по 31.07.2011р., згідно з ким кінцеве сальдо на користь позивача становить 22941грн.39коп.

Претензією № 119 від 14.07.2011р. позивач просив відповідача погасити виниклу суму заборгованості в розмірі 22941грн.39коп.

Однак, станом на день прийняття рішення відповідач не направив жодної відповіді на вимогу позивача, не вчинив жодних дій, спрямований на врегулювання виниклого між сторонами спору.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 22941грн.39коп. у звязку з неналежним виконанням умов договору купівлі - продажу № 8/11 ГФ від 03.02.2011р., що стало підставою для нарахування 3% річних в сумі 173грн.50коп., пені в розмірі 907грн.56коп., інфляційних витрат в сумі 573грн.54коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 8/11 ГФ від 03.02.2011р. у позивача виник обовязок передати товар, а у покупця прийняти та оплатити його.

Як зазначалось, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковими накладними № 3755 від 12.04.2011р., № 3755/5 від 12.04.2011р., № 3755/6 від 12.04.2011р., № 3755/7 від 12.04.2011р., № 3755/3 від 12.04.2011р., № 3755/4 від 12.04.2011р., № 3755/2 від 12.04.2011р., № 3755/1 від 12.04.2011р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 22941грн.38коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаною накладною підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи міститься довіреність № 52 від 12.04.2011р., якою відповідач уповноважував відповідальних осіб на отримання товару від позивача. Факт отримання товару підтверджений представником відповідача.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається із умов договору, сторони повязали настання строку оплати з датою виписки рахунку фактури, виклавши п. 7.1 договору в наступній редакції: покупець здійснює з продавцем розрахунок за поставлену продукцію протягом 2 банківських днів з моменту (дати) виписки рахунку фактури.

Дослідивши рахунок фактуру № 3862 від 12.04.2011р., з урахуванням п. 7.1 договору щодо строків оплати, строк оплати вартості товару у розмірі 22941грн.38коп. наступив 14.04.2011р., а вже з 15.04.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобовязання зі сплати отриманого товару.

У суду відсутні сумніви щодо виставлення позивачем зазначеного рахунку саме за договором № 8/11ГФ від 03.02.2011р., оскільки вид товару, його істотні характеристики та загальна вартість товару, вказані в рахунку фактурі № 3862, повністю співпадають з товаром, поставленим за спірними видатковими накладними.

Доказів погашення боргу в сумі 22941грн.38коп. суду не представлені, у звязку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобовязання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 22941грн.38коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач наданим відзивом визнав суму основного боргу в повному розмірі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобовязання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 10.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 907грн.56коп., яка заявлена до стягнення за період з 15.04.2011р. по 15.07.2011р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу по кожній накладній окремо за кожний день прострочення платежу. Зазначений період обраний позивачем, керуючись п. 7.1 договору. Оскільки заявлений період не суперечить моменту настання права вимоги виконання зобовязання 15.04.2011р., остільки суд розглядає вимоги позивача в рамках заявленого періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Нарахування позивачем пені здійснюється з врахуванням граничного строку та розміру пені, що передбачено ст. 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, однак суд перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені, вважає, що заявлена сума перевищує розмір пені, який може бути нарахований за обумовлений період.

Суд, зробивши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату пені за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво” вважає обґрунтованою та такою, підлягає задоволенню сума пені в розмірі 896грн.29коп., у звязку з чим відмовляє в частині стягнення пені у сумі 11грн.27коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 173грн.50коп. та інфляційні витрати в розмірі 573грн.54коп. за період з 15.04.2011р. по 15.07.2011р. на суму боргу по кожній накладній окремо.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат та 3% річних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за період з 15.04.2011р. по 15.07.2011р. включно, встановив, що заявлені позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 573грн.54коп. та 3% річних у розмірі 173грн.50коп, не перевищують розмір, який може бути нарахований за заявлений період, отже, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд відзначає, що відповідно до ст. 83 ГПК України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках тільки розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання. Отже, клопотання відповідача про зменшення суми боргу за вирахуванням 3% річних, індексу інфляції, державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі основного боргу в розмірі 22941грн.39коп., пені в сумі 896грн.29коп., інфляційних нарахувань у розмірі 573грн.54коп. та 3% річних у розмірі 173грн.50коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче обєднання „Спецметалпром” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Електротехмаш”, м. Горлівка про стягнення заборгованості у розмірі 22941грн.39 коп., пені у сумі 907грн.56коп., 3% річних у розмірі 173грн.50коп., суми індексу інфляції у розмірі 573грн.54коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод Електротехмаш” (юридична адреса: 84630, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Шашуріна, будинок 2Б, код ЄДРПОУ 32782092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково виробниче обєднання „Спецметалпром” (юридична адреса: 83045, м. Донецьк, вул. Куйбишева, будинок 36, код ЄДРПОУ 23985228) суму основного боргу в розмірі 22941грн.39коп., інфляційних нарахувань у розмірі 573грн.54коп., пені у розмірі 896грн.29коп. та 3% річних у розмірі 173грн.50коп., витрати на оплату державного мита в сумі 245грн.85коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 235грн.89коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 11грн.27коп.

У судовому засіданні 15.09.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

< Список ><Довідник >

< Список ><Довідник >

< Текст >