Рішення № 18823685, 13.09.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.09.11 р.                     Справа № 40/152пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний код НОМЕР_1

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, м. Київ, ідентифікаційний код 34832663

про: визнання договору фінансового лізингу №ЄЛ/кив-0105/ДЛ від 07.12.2007р. недійсним

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з’явився;

від Відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю № б/н від 15.07.2011 р.);

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 28.07.2011р. на 13.09.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, м. Донецьк (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, м. Київ (далі – Відповідач) про визнання договору фінансового лізингу №ЄЛ/кив-0105/ДЛ від 07.12.2007р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що договір фінансового лізингу №ЄЛ/кив-0105/ДЛ від 07.12.2007р. не відповідає вимогам ст. 6 Закону України „Про фінансовий лізинг”, оскільки містить положення відносно зв’язку між лізинговими платежами та курсом іноземної валюти за відсутністю належних підстав для її використання у розрахунках між сторонами.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір фінансового лізингу №ЄЛ/кив-0105/ДЛ від 07.12.2007р., правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував посиланням на ст.ст. 1, 6 - 8, 11, 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст 806 Цивільного кодексу України, 292 Господарського кодексу України.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 25.07.2011р. у зв’язку із обранням судді Підченко Ю.О. на посаду судді апеляційного господарського суду Донецької області, справу передано, за повторним автоматичним розподілом, на розгляд судді Попкова Д.О.

Відповідач надав відзив №б/н від 28.07.2011р. (а.с.а.с.23-24), яким проти позову заперечив, посилаючись на правомірність вираження грошового зобов’язання у гривнях за еквівалентом іноземної валюти за відповідним курсом та встановлення сторонами лізингових платежів як вільних цін, що змінюються в перебігу дії договору згідно його умов.

Крім того, Відповідачем надано клопотання від 13.09.2011р.(а.с.52) про застосування строків позовної давності та надав додаткові документи як витребувані судом, так й на підтвердження своєї позиції для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 32-51).

Позивач у судове засідання 13.09.2011р. без пояснення причин не з’явився, хоча його обізнаність про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали (а.с.19) та задоволеним судом у попередньому засіданні клопотанням про його відкладання (а.с.20).

Відповідач у судовому засіданні 13.09.2011р. наполягав на відмові у задоволені позовних вимог з підстав пропущення строку позовної давності.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а повторна неявка належним чином повідомленого Позивача у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України, істотним чином не вливають на таку кваліфікацію, тим більше, що подальше зволікання із вирішенням цієї справи призвело б до порушення встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строків її розгляду.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

07.12.2007р. між Відповідачем (Лізингодавець) та Позивачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №ЄЛ/кив-0105/ДЛ (а.с.9), згідно умов п.п. 3, 4 якого Лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов’язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування предмет лізингу, найменування, модель, рік випуску, кількість якого наведені в специфікації (додаток №2 – а.с. 46) і умовах даного договору і Правил (додаток №1 до договору – а.с.а.с.41-45), на загальну суму 105686,86 доларів США, що є еквівалентом 533718,74грн., в т.ч. ПДВ), а Лізингоодержувач зобов’язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Розділом 5 договору фінансового лізингу №ЄЛ/кив-0105/ДЛ передбачено:

- ціна договору формується і вказується в національній валюті України – гривні з указанням відповідного еквіваленту у доларах США по курсу НБУ на день підписання договору (п.5.1.);

- загальна сума договору в розмірі 105686,86дол. США, що є еквівалентом 533718,74грн. разом з ПДВ, у тому числі - лізингові платежі в розмірі 104950,23дол.США, що є еквівалентом 529998,74грн. разом з ПДВ(п.5.2.1); комісія за передачу предмету лізингу в розмірі 736,63дол.США, що є еквівалентом 7720грн. разом з ПДВ (п.5.2.2);

- викупна вартість 1 одиниці Предмета лізингу на момент закінчення договору лізингу в розмірі 50,00дол.США, що є еквівалентом 252,50грн. разом з ПДВ (п.5.3);

- Лізингодавець не стягує комісію за передачу предмету лізингу у власність в разі, якщо Лізингоотримувач не припускався протягом строку дії даного договору порушень з оплати лізингових платежів в розмірі 400,00дол.США, що є еквівалентом 2020,00грн. разом з ПДВ (п.5.4);

- комісія за внесення змін до даного договору за ініціативою Лізингоотримувача, в т.ч. із причин: зміни страхової компанії, зміни забезпечення даного договору, зміни Графіка лізингових платежів, передачі предмету Лізингу у користування третім особам, зміни Лізингоотримувача та інших причин в розмірі 100,00дол.США. що є еквівалентом 505,00грн. разом з ПДВ (п.5.5);

- всі платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України – гривні з відповідним перерахуванням сум в гривнях, згідно до еквівалента (долара США) по курсу Національного банку України на дату здійснення платежу (п.5.6).

Положеннями п.3.1.6 Загальних правил фінансового лізингу (а.с.а.с. 42-45) встановлений обов’язок Лізингоодержувача, вчасно, відповідно до графіка лізингових платежів (Додаток №3-а.с.48), сплачувати лізингові платежі. За змістом означеного графіку грошові зобов’язання Лізингоодержувача визначались як в гривнях та і доларах США.

Відповідно до умов п.п.2.3. і 3.1.1 Загальних правил фінансового лізингу предмет лізингу був переданий Відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт передання-приймання предмету лізингу від 13.03.2008р. (а.с.47).

Означене майно було придбано Відповідачем у ТОВ „Донбасавтотрансагентство” на підставі договору поставки автотранспортних засобі №ЭЛ/0105/КП від 11.12.2007р. (а.с.а.с.33, 34) за ціною 371629,5грн. разом із ПДВ, оплаченої платіжним дорученням №1443 від 12.12.2007р. (а.с.40). При цьому із змісту означеного договору та інших наявних у справі документів не вбачається, що для придбання предмету лізингу, яке відбулося навіть до моменту виникнення лізингових правовідносин, Лізингодавцем залучалися кредитні кошти в доларах США.

Загальний розмір та дача вчинення здійснених Лізингоодержувачем платежів за спірним договором відображені в банківський довідки від 12.09.2011р. №3086/100-02-2 (а.с.32) і становить 183961,96грн., з яких 3719,98грн. – комісія за передачу предмета лізингу в лізинг; 130200 – авансовий платіж, а решта – поточні лізингові платежі за період з квітня по вересень 2008р.

04.02.2009р. сторонами складений акт приймання-передачі (а.с.а.с.50, 51), яким вони за взаємною згодою припинили лізингові правовідносини за спірним договором, засвідчили факт повернення предмету лізингу та його вартість, а також – визначили обсяг грошових зобов’язань Лізингоодержувача.

Не погоджуючись з порядком нарахування лізингових платежів Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві №б/н від 28.07.2011р. (а.с.а.с.23, 24) та заявою від 13.09.2011р. (а.с.52) просив застосувати наслідки пропуску строку позовної давності.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків. При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема – Законом України „Про фінансовий лізинг” та Цивільним кодексом України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Кодексу є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, через суперечність його змісту вимогам законодавства, оскільки: визначений порядок встановлення розміру лізингових платежів із прив’язкою до коливання курсу гривні до долару США суперечить ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Аналіз означених підстав позову вказує на те, що порушення захищуваних Позивачем прав ототожнюється ним саме із фактом укладання договору в наявній редакції, яка містить умов про визначення розміру лізингових платежів в гривнях виходячи із еквівалента встановленої суми в доларах США за курсом НБУ на дату здійснення платежу.

Дійсно, безпосередньо з моменту укладання спірного договору з його змісту Позивач жодною мірою не був позбавлений можливості визначитися із відповідністю встановленого в договорів і графіку лізингових платежів порядку їх здійснення за еквівалентом до суми в доларах США приписам встановленої ч. 2 ст. 16 Закону України „про фінансовий лізинг” структури лізингових платежів. Так, положення вказаної статті не передбачають можливості зміни розміру вартості предмету лізингу після його передання в користування через валютні коливання, та не передбачає запровадження додаткової до визначеної в графіках чіткими сумами комісії (винагороди) за не надані послуги, не залучений валютний кредит і не понесені витрати, існування якої також обумовлюється виключно валютними коливаннями, що є несумісним із визначеними діючим законодавством наслідками лізингових правовідносин з точки зору його відплатності в контексті приписів ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України.

Заперечення Відповідача проти існування самого факту порушення, приведені у відзиві від 28.07.2011р. (а.са.с.23, 24), судом відхиляються, оскільки застосування еквіваленту в іноземній валюті при визначені платежу в гривнях само по собі дійсно не суперечить ст. 533 Цивільного кодексу України, проте наслідок такого застосування не може змінювати імперативно визначену ч. 2 ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” структуру лізингових платежів шляхом їх доповнення складовими, залежними від чинників, що жодною мірою не пов’язані із правовідносинами сторін та призводять до безпідставного збагачення однієї сторони за рахунок іншої при коливанні курсу валюти.

Так само судом відхиляються міркування відносно недотримання територіальної підсудності, адже у відповідності до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України цей позов розглядається за місцем знаходження Позивача, як зобов’язаної особи за змістом акту приймання-передачі від 04.02.2009р.

Таким чином, з урахуванням позиції Верховного Суду України, приведеній в п.28 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, момент дізнання про порушення прав в даному випадку співпадає з моментом укладання спірного договору та визначає початок відліку позовної давності в порядку ст. 261 Цивільного кодексу України.Враховуючи приписи ст. 257 Цивільного кодексу України відносно загального строку позовної давності, такий строк відносно розглядуваних вимог Позивача добіг кінця 107.12.2010р. Отже, беручи до уваги заяву Відповідача від 13.09.2011р. (а.с.52) про застосування позовної давності, відсутність доказів існування обставин для переривання або зупинення перебігу позовної давності, а також – клопотання про поновлення строку позовної давності із обґрунтуванням існування поважних причин, які б завадили своєчасному зверненню до суду, суд згідно ч.ч.3-4 ст. 267 Цивільного кодексу України відмовляє у задоволені вимоги Позивача про визнання спірного договору недійсним.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на рахунок Позивача у повному обсягу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Елемент Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 34832663) про визнання договору фінансового лізингу №ЄЛ/кив-0105/ДЛ від 07.12.2007р. недійсним.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.09.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2011р.

Суддя Попков Д.О.           

< Список >                    <Довідник >

< Список >                    <Довідник >

< Текст >