Рішення № 18821852, 27.10.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2011 р.

Справа № 5004/1882/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавексрембуд"

про стягнення 74 128,43грн.

Суддя Слободян П. Р.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., юрисконсульт (довіреність №19/26-57 від 04.01.2011р.)

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача було розяснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було розяснено його процесуальні права та обовязки. Заяв та клопотань від останнього на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Луцької філії звернувся в господарський суд Волинської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Мавексрембуд” 74128,43грн. в т.ч. 55021,03грн. заборгованості за використану та неоплачену електроенергію за період з 1 лютого 2009р. по 1 січня 2010р., 4229,14грн. пені, 11306,07грн. - інфляційних втрат та 3572,19грн.- 3% річних.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позові.

Повторно відповідач в судове засідання не з'явився, ухвали суду від 26.09.2011р. та від 11.10.2011р., направлені на адресу відповідача зазначену у позовній заяві (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Трункіна, буд. 12) повернулись з відміткою пошти «За даною адресою не значиться»та «За закінченням терміну зберігання».

У разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подані, справу може бути розглянуто за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представника позивача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

23 березня 2005 року між Луцькою міською філією ВАТ "Волиньобленерго" та товариством з обмеженою відповідальністю “Мавексрембуд” ЛТД укладено договір про постачання електричної енергії за №529-1140000 з відповідними додатками.

Укладена між сторонами угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у звязку з чим в суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

У відповідності до умов вказаної угоди позивачем було взято на себе зобовязання щодо поставки відповідачу електричної енергії згідно з визначеними угодою умовами та величинами, а відповідачем в свою чергу взято зобовязання проводити своєчасно оплату використаної електроенергії та інших нарахувань.

Пунктами 8.1, 8.3 угоди встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки електропостачальної організації. За дату оплати приймається дата списання коштів з розрахунку споживача або внесення споживачем готівки в касу банка.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до п. 2.1. угоди позивач відпустив електроенергію за період з 1 лютого 2009 року по 1 січня 2010 року, по тарифу, який доводиться ПАТ «Волиньобленерго»Національною комісією з питань регулювання електроенергетики помісячно та відображається в рахунках на оплату за електроенергію та актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії на суму 55021,03грн. (розрахунки є в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, відповідачем договірні зобовязання в частині проведення з позивачем повних розрахунків у відповідності до договору та графіку оплат, в повному обсязі виконані не були.

У зв'язку з прострочкою платежів, відповідачу відповідно до ст. 526, 546, 549 ЦК України, п. 4.2.1 договору за неналежне виконання договірних зобов'язань та несвоєчасне проведення обов'язкових платежів позивачем було нараховано пеню, яка у відповідності до представленого суду розрахунку склала 4229,14грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не надав доказів по оплаті використаної електричної енергії у періоди, обсяги та в розмірах, визначених договором, в повному обсязі

У звязку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, у звязку з неналежним виконанням зобовязань.

Обовязок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На цій підставі позивачем правомірно заявлено до стягнення 11306,07грн. - інфляційних нарахувань та 3572,19грн. - 3% річних у відповідності до представленого розрахунку.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Мавексрембуд” (43010, м. Луцьк, вул. Трункіна, 12, код ЄДРПОУ 23250704) на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької філії (м.Луцьк, вул.. Залізнична, 1, р/р 260033011457 філія ВОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, код ЄДРПОУ 00131512); 74128,43грн. в т.ч., 55021,03грн. заборгованості за використану та неоплачену електроенергію за період з 1 лютого 2009р. по 1 січня 2010р., 4229,14грн. пені, 11306,07грн. - інфляційних втрат, 3572,19грн.- 3% річних., 741, 28 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу.

Суддя П. Р. Слободян

Повний текст рішення

складено та підписано

27.10.11