Рішення № 18821723, 19.10.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2011 р.

Справа № 5004/1677/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІСМАК, ЛТД", м.Черкаси

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг", смт. Торчин, Луцького району

про стягнення 207 240 грн.95 коп. та про визнання правочину недійсним

Суддя: Гончар М. М.

за участю представників сторін: <Текст >

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 10.08.2011р.)

від відповідача: ОСОБА_2. (довіреність від 18.04.2011р. №1/3/2011)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Представником позивача заявлено клопотання від 22.09.2011р. про здійснення технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Бісмак, ЛТД»звернулося з позовом до приватного акціонерного товариства «Волиньхолдінг»про стягнення 207240 грн. 95 коп. Позовні вимоги ТзОВ «Бісмак, ЛТД»обґрунтовує тим, що відповідно до договору поставки №10/85 від 06.12.2010р. укладеного між сторонами, відповідач не оплатив товар на суму 203986, 81 грн. Відповідно до п. 9.1. даного договору за не оплату товару відповідачу нарахована пеня у сумі 2703, 87 грн. та відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 550, 27 грн.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.10.2011 року у відповідності до ч.2 ст. 58 ГПК України справу №5004/1677/11 обєднано зі справою №5004/2020/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бісмак, ЛТД»до приватного акціонерного товариства «Волиньхолдінг»про визнання недійсним правочину про зарахування однорідних зустрічних вимогу сумі 206303, 23 грн. між ПрАТ «Волиньхолдінг»та ТзОВ «Бісмак»з присвоєнням останній №5004/1677/11.

В письмових поясненнях від 06.10.2011р. ПАТ «Волиньхолдінг»відхиляє вимоги позивача з наступних підстав:

- товариством направлено позивачу вимогу від 09.09.2011р. про відшкодування збитків в розмірі 227 771 грн., термін виконання якої настав 19.09.2011р.;

- після настання терміну виконання вищезазначеної вимоги відповідачем надіслана позивачу заява від 20.09.2011 р. про зарахування однорідних зустрічних вимог; заява позивачем не оспорена, в звязку з чим у ПАТ «Волиньхолдінг»є підстави вважати що борг ПАТ «Волиньхолдінг»перед ТзОВ «Бісмак, ЛТД»відсутній.

В позовній заяві від 07.10.2011р. ТзОВ «Бісмак, ЛТД»просить визнати недійсним правочин про зарахування однорідних зустрічних вимог у сумі 206303, 23 грн. між приватним акціонерним товариством «Волиньхолдінг», код 20134889 та товариством з обмеженою відповідальністю «Бісмак,ЛТД», код 34118300, який був вчинений приватним акціонерним товариством «Волиньхолдінг», код 20134889 у заяві від 20.09.2011р. №419/01-12,обґрунтовуючи наступним:

- правочин про зарахування однорідних зустрічних вимог у сумі 206303, 23 грн., який був вчинений відповідачем у заяві від 20.09.2011р. №419/01-12 суперечить законодавству: в заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог відповідач вказує, що він є кредитором за вимогою про відшкодування збитків від 09.09.2011р. №403/01-12 у сумі 206303, 23 грн.; у вимозі про відшкодування збитків від 09.09.2011р. №403/01-12 відповідач стверджує, що договір №133 від 10.12.2010р.є нікчемним, у звязку з чим відповідач поніс збитки у сумі 227771 грн., які йому повинен відшкодувати позивач;

- вимога відповідача є незаконною, а у позивача відсутні зобовязання по відшкодуванню збитків:відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним; стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину; договір №133 від 10.12.2010р. був укладений з дотриманням вимог законодавства уповноваженими представниками, за вільним волевиявленням, за цим договором позивач проводив поставки ароматизаторів, а відповідач оплачував поставки протягом 2010 року на загальну суму 1115106, 37 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків;

- акт податкової перевірки не є актом індивідуальної дії і не породжує прав та обовязків;

- вимога про відшкодування збитків від 09.09.2011р. №403/01-12 у сумі 206303, 23 грн. була відправлена відповідачем -12.09.2011р. та була вручена позивачу 15.09.2011р., що підтверджується поштовим штемпелем та відміткою на конверті. Моментом предявлення вимоги є момент вручення вимоги, так як до цього моменту відповідач не знав про існування вимоги. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України строк виконання зобовязання про відшкодування збитків настав 23.09.2011 року, а правочин про зарахування однорідних зустрічних вимог був вчинений відповідачем 20.09.2011р., тобто, відповідач намагався провести зарахування зобовязання строк якого не настав, що суперечить ч. 1 ст.601 ЦК України.

ПрАТ «Волиньхолдінг»в поясненнях від 19.10.2011 року відхиляє вимоги позивача про визнання правочину недійним, з наступних підстав:

- доводи позивача з посиланнями на ст. 203, 204 ЦК України є безпідставними, оскільки згідно ч.2 с. 215 ЦКУ визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним;

- відповідач у вимозі про відшкодування шкоди не стверджував про нікчемність правочину, а зазначав саме про ті висновки ДПІ Шполянського району здійснені під час перевірки позивача, внаслідок неналежного здійснення позивачем господарської діяльності. Позивачем оскарження дій чи висновків ДПІ Шполянського району щодо протиправності дій податкової інспекції здійснено не було;

- внаслідок протиправної поведінки позивача щодо здійснення ним господарської діяльності, факти якої встановлені ДПІ Шполянського району та не оспорені позивачем, відповідачу було спричинено шкоду, що вилилася у прийнятті Луцькою ОДПІ податкових повідомлень-рішень у відношенні відповідача на загальну суму грошових зобовязань та штрафних санкцій в розмірі 227771, 00 грн.;

- відповідач здійснив дії по зарахуванню у повній відповідності до вимог законодавства, адже строк виконання вимоги відраховується з моменту її предявлення, а не з моменту отримання її іншою стороною. Зміст вчиненого відповідачем правочину не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Клопотання позивача про стягнення з відповідача пені та три відсотки річних від простроченої на день прийняття рішення суми відхилене судом, так як до нього не долучений розрахунок цих сум на 19.10.2011р. та не доплачено державне мито.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд Волинської області,-

ВСТАНОВИВ:

06.12.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Бісмак, ЛТД»та приватним акціонерним товариством «Волиньхолдінг»був укладений договір поставки №10/85.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобовязується систематично постачати і передавати у власність покупцю визначений даним договором товар, а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

П.1.3. Договору поставка товару здійснюється по партійно, на підставі замовлень покупця.

Відповідно до п.3.1. Договору загальна вартість договору складається з вартості окремих партій товару, що постачаються Постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, але не може перевищувати 1100000 грн., враховуючи ПДВ 20%.

Відповідно до договору поставки №10/85 від 06.12.2010 р. та видаткових накладних №36 від 01.07.2011р. на суму 117592, 09 грн., №38 від 04.07.2011р. на суму 65399, 52 грн., №39 від 06.07.2011р. на суму 3499, 20 грн., №42 від 13.07.2011р. на суму 17496 грн. відповідачу були поставлені ароматизатори на загальну суму 203986, 81 грн.

Відповідно до п.8.1. договору поставки №10/85 від 06.12.2010р. оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дати поставки на склад покупця і підписання сторонами видаткових накладних на товар.

ТзОВ «Бісмак, ЛТД»належним чином виконало покладені на нього зобов?язання згідно із вищевказаним договором. Станом на момент подачі позовної заяви відповідач порушив умови договору та вартість отриманого товару позивачу не оплатив.

Відповідно до п. 9.1. договору за неоплату товару відповідачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми вартості неоплаченого товару, що складає 2703, 87 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачу нараховані 3% річних на суму боргу, що складає 550, 27 грн.

09.09.2011р. ПрАТ «Волиньхолдінг»надіслало ТзОВ «Бісмак, ЛТД»вимогу №403/01-12 про відшкодування збитків в сумі 227771 грн., які останній поніс в звязку зі сплатою грошових зобовязань перед податковою та штрафних санкцій по встановлених повідомленнях-рішеннях Луцької ОДПІ за наслідками перевірки ПрАТ «Волиньхолдінг»та на підставі висновків, викладених ДПІ Шполянського району Черкаської області в акті перевірки ТзОВ «Бісмак, ЛТД»№286/23/34118300 від 10.05.2011р. про встановлення нікчемності договору №133 від 10.12.2010р., укладеного між ТзОВ «Бісмак, ЛТД» та ПрАТ «Волиньхолдінг».

У вищезазначеній заяві від 09.09.2011р. ПрАТ «Волиньхоллдінг»вимагав від ТзОВ «Бісмак, ЛТД»відшкодувати збитки у семиденний строк від дня предявлення вимоги на підставі ст. 530 ЦК України.

На адресу позивача відповідачем було направлено заяву від 20.09.2011р. № 419/01-12 про зарахування однорідних зустрічних вимог у сумі 206303, 23 грн.

У заяві про зарахування однорідних зустрічних вимог відповідач вказує, що він є кредитором за вимогою про відшкодування збитків від 09.092011р. №403/01-12 у сумі 206303, 23 грн.

У вимозі про відшкодування збитків від 09.09.2011р. №403/01-12 відповідач стверджує, що договір №133 від 10.12.2010р. є нікчемним, у звязку з чим останній поніс збитки у сумі 227771 грн., які йому повинен відшкодувати позивач.

Відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Договір №133 від 10.12.2010 р. був укладений з дотриманням вимог законодавства, уповноваженими представниками, за вільним волевиявленням, за договором №133 від 10.12.2010р. позивач проводив поставки ароматизаторів, а відповідач оплачував поставки протягом 2010 року, на загальну суму 1115106, 37 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків.

Дослідивши документи справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бісмак, ЛТД».

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлені підстави виникнення цивільних прав та обовязків до яких, зокрема, відносяться договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати: безпосередньо із закону або з акту управління господарською діяльністю;з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Отже, після укладення договору №10/85 від 06.12.2010р. між ТзОВ «Бісмак, ЛТД»та ВАТ «Волиньхолдінг», правонаступником якого є ПрАТ «Волиньхолдінг» виникли зобовязання, які регулюються як загальним положенням про зобовязання, так і окремим видом зобовязання, поставка.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов?язання повинно виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з умовами договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З цими нормами кореспондуються і приписи статті 193 Господарського кодексу України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов?язань. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов?язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов?язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов?язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов?язується прийняти товар сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов?язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимогу про зарахування однорідних зустрічних вимог в сумі 206303, 23 грн., викладену в заяві від 20.09.2011р. №419/01-12, чим підтвердив отримання та неоплату отриманого від позивача товару по договору поставки №10/85 від 06.12.2010р.

Відповідно до п. 9.1. договору поставки №10/85 від 06.12.2010р. з відповідача стягується пеня в сумі 2703, 87 грн.

Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом і відповідно підлягають стягненню з відповідача 3% річних, що складає 550, 27 грн.

Згідно з частиною третьою ст. 203 ГК України господарське зобовязання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобовязань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобовязання (наприклад, за відсутністю зобовязання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частиною четвертою , пятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобовязання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом (п.31 Інформаційного листа ВГС України від 07.04.2008р. №01-8/211).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Не погоджуючись з заявою ПрАТ «Волиньхолдінг»про зарахування зустрічної однорідної вимоги ТзОВ «Бісмак, ЛТД»звернулося в суд з позовом про визнання цього правочину недійсним.

Правочин про зарахування однорідних зустрічних вимог у сумі 206303, 23 грн., який був вчинений відповідачем у заяві від 20.09.2011р. №419/01-12 не може бути визнаний таким з підстав, зазначених в цій заяві: нікчемності договору №133 від 10.12.2010р. , сплата грошових зобовязань на підставі акту перевірки ОДПІ та настання строку виконання вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійним.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Договір №133 від 10.12.2010р. містить всі вимоги зазначені в п.п. 1, 2, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України: зміст договору не суперечить ЦК України, Господарському кодексу України ні іншим актам цивільного законодавства; цей договір містить в собі всі істотні умови господарського договору, передбачені ст.. 180 ГК України; підписаний договір уповноваженими на це особами; договір спрямований на реальне настання правових наслідків, поставку та отримання ароматизаторів.

Отже, недійсність договору № 133 від 10.12.2010р. законом не встановлена.

Судом договір №133 від 10.12.2010р. недійсним не визнавався.

У п. 6.2. розяснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 встановлено, що акти документальних перевірок, дії службових осіб вчинені у процесі чи за результатами перевірок не мають обовязкового характеру.

На підставі викладеного, договір №133 від 10.12.2010р. є чинним та відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 601 ЦК України, зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визнаний моментом предявлення вимоги.

У позивача відсутнє зобовязання, припинення зобовязання відповідача зарахуванням зустрічних вимог суперечить ч.1 ст. 601 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимога про відшкодування збитків від 09.09.2011р. №403/01-12 в сумі 206303, 23 грн. (згідно штемпеля на конверті, а.с. 67) відправлена відповідачем 12.09.2011р., надійшла в м.Черкаси 14.09.2011р., вручена позивачу 15.09.2011р.

Строк виконання зобовязання про відшкодування збитків настав 23.09.2011р., а правочин про зарахування однорідних зустрічних вимог був вчинений відповідачем 20.09.2011р., тобто відповідач намагався провести зарахування зобовязання, строк якого не настав, що суперечить ч. 1 ст. 601 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 11, 15, 203, 204, 525, 526, 530, 601, п.2 ст. 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України господарський суд Волинської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Волиньхолдінг»(смт. Торчин, Луцького району, Волинської області, код 20134889) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бісмак, ЛТД»(м.Шпола, Черкаської області, вул. Лебединська, 4, код 34118300) 203986, 81 грн. основного боргу, 2 703, 87 грн. пені, 550, 27 грн. 3 % річних, 2072, 41 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Визнати недійсним правочин про зарахування однорідних зустрічних вимог у сумі 206303, 23 грн. між приватним акціонерним товариством «Волиньхолдінг», код 20134889 та товариством з обмеженою відповідальністю «Бісмак, ЛТД», код 34118300, який був вчинений приватним акціонерним товариством «Волиньхолдінг», код 20134889 у заяві від 20.09.2011р. №419/01-12.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Волиньхолдінг»(смт. Торчин, Луцького району, Волинської області, код 20134889) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бісмак, ЛТД»(м.Шпола, Черкаської області, вул. Лебединська, 4, код 34118300) 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя М. М. Гончар

Повний текст рішення

складено та підписано

24.10.11