Рішення № 18821234, 17.10.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р.

Справа № 5004/1952/11 за позовом Підприємця ОСОБА_1, Турійський район, смт. Турійськ

до відповідача: Підприємця ОСОБА_2, Турійський район, с. Дольськ

про стягнення 23045,21 грн. боргу, майнової і моральної шкоди

Суддя Суряк О.Г.

Представники :

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність від 01.10.2011р.

від відповідача: ОСОБА_4 - довіреність від 28.01.2011р.

Сторонам розяснено права та обовязки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

У судовому засіданні 17.10.2011р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача підприємця ОСОБА_2 23045,21 грн., з них 15000грн. боргу за невиконане зобовязання згідно договору оренди від 27.08.2006р. та розписки від 26.12.2007р., 5519,31грн. інфляційних втрат та 1350,00грн. 3 % річних відповідно до ст.625 ЦК України, 80,90грн. майнових витрат та 1095,00грн. моральної шкоди.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову, зазначивши, що між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу від 13.12.2007р., за яким позивачем було відчужено на користь відповідача приміщення торгового павільйону площею 24,2 кв.м., а тому між сторонами відсутні орендні правовідносини. Також позивачем була написана розписка від 26.12.2007р., в якій позивач забов'язувався оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки, що знаходиться під торговим павільйоном. Представник відповідача стверджує, що відповідно до розписки від 26.12.2007р. відповідач зобовязувався виплатити 15000грн. саме за земельну ділянку, що знаходиться під торговим павільйоном, а не за орендну плату та за проданий кіоск. Просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

27.08.2006р. між підприємцем ОСОБА_1 (Орендодавець) та підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди приміщення торгового павільйону по АДРЕСА_1 Турійського району, торгового обладнання, інвентаря, товарно-матеріальних цінностей. 01.04.2007р. договір оренди було поновлено.

Відповідно до п.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування торговий павільйон, відповідаючий технічному паспорту на об'єкт нерухомого майна, вартістю 25000грн.; дерев'яну брусчату альтанку, площею 12 кв.м, вартістю 5000грн.; земельну ділянку площею 230кв.м, оціночною вартістю 2300грн.; обладнання, інвентар, залишок товарної маси, товарно-матеріальні цінності.

Згідно п.7 договору орендна плата визначається за домовленістю сторін в розмірі 50 грн. на місяць, яку орендар зобов'язується проводити готівкою і своєчасно щомісячно до 20-го числа поточного місяця.

Відповідно до п.18 договору від 01.04.2007 року термін оренди встановлювався з 01.04.2007р. по 31.12.2007р.

Судом зясовано, що 13.12.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивачем було відчужено на користь відповідача приміщення торгового павільйону площею 24,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

26.12.2007р. між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди та спільно підписано розписку про зобовязання відповідача виплатити позивачу 15000грн. заборгованої суми за проданий товар і оренду приміщення павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.

Згідно частин 1 та 2 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Розпискою від 26.12.2007р. сторони узгодили суму заборгованості за проданий товар і оренду приміщення павільйону в розмірі 15000грн. та встановили строк виконання зобовязання до 01.10.2008р.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилання відповідача на сплив позовної давності щодо звернення позивача з вимогою до суду є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.1 та ч.5 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач звернувся до суду з позовом 03.10.2011р. (вх.№ 01-32/1905/11), тобто в межах встановленого законом строку.

В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

На момент розгляду спору по суті заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 15000грн. не погашена, а тому підлягає до стягнення.

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

З нарахованих позивачем інфляційних втрат згідно розрахунку в сумі 5519,31грн. підставні та підлягають до стягнення інфляційні втрати в сумі 5190грн. за період з 02.10.2008р. по 01.10.2011р.

В стягненні інфляційних втрат на суму 329,31грн. слід відмовити у звязку із помилкою в розрахунку.

Отже, з відповідача слід стягнути 5190грн. інфляційних втрат та 1350грн. 3% річних.

Крім того позивач за спричинений йому нервовий стрес та душевні страждання просить стягнути з відповідача 1095грн. моральної шкоди.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди»також визначено: під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження завдання йому саме моральної шкоди, отже в даному разі відсутні передбачені законом підстави для стягнення моральної шкоди.

Також позивач просить суд стягнути на його користь 80,90грн. завданих йому майнових витрат (збитків), повязаних з листуванням, отриманням довідок та зверненням до суду.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Враховуючи, що порушення відповідачем зобовязання щодо сплати позивачу 15000грн. згідно розписки від 26.12.2007р, спричинило звернення позивача до суду з позовом та здійснення при цьому додаткових витрат в розмірі 80,90грн. на отримання відповідних довідок, надсилання листів, що підтверджується квитанціями, доданими до матеріалів справи, з відповідача на користь позивача слід стягнути 80,90грн. збитків.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач оплатив витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу лише в розмірі 118грн., а не 236грн., що підлягають сплаті, з нього необхідно стягнути ще 118грн.

Керуючись, ст.ст. 179, 193, 224 Господарського кодексу України, ст.ст.202, 254, 257, 261, 530, 625, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 21620грн. 90коп. (з них: 15000грн. боргу, 5190грн. інфляційних втрат, 1350грн. 3 % річних, 80грн. 90коп. збитків), а також 216грн. 20коп. витрат по сплаті державного мита та 221грн. 41коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь УДК у м.Луцьку (р/р 31212264700002 ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014, код ЄДРПОУ 21741605) 118 грн. недоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Суддя О. Г. Сур'як

Повне рішення складено 20.10.2011р.