Рішення № 18820826, 17.10.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р.

Справа № 5004/1918/11 за позовом публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької районної філії ПАТ "Волиньобленерго", м. Луцьк

до відповідача: підприємця ОСОБА_1, с. Гірка Полонка Луцького району

про стягнення 1004 грн. 18 коп.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 юрисконсульт Луцької районної філії ПАТ «Волиньобленерго»(дов. №19/26-1152 від 04.04.2011р.)

від відповідача: не зявились

Суть спору: публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго" в особі Луцької районної філії ПАТ «Волиньобленерго» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_1 1004,18 грн., в тому числі 719,78 грн. заборгованості по оплаті поставленої у відповідності до укладеного між сторонами договору №528-0562-000 від 06.12.2007р. у період з 01.05.2009р. по 30.06.2009р. електричної енергії, 111,83 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобовязань та непроведення у належні строки розрахунків по оплаті спожитої активної електричної енергії (за період з 21.09.2010р. по 31.08.2011р.), 124,18 грн. суми інфляційних нарахувань та 48,39 грн. трьох процентів річних, нарахованих за період з 01.06.2009р. по 31.08.2011р. згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 30.09.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні заявила клопотання (а.с. 53-54) про уточнення позовних вимог з новими розрахунками ціни позову в якому посилаючись на допущені при підготовці позовної заяви та поданні її до господарського суду помилки просить суд стягнути з підприємця ОСОБА_1 967,19 грн., в тому числі 719,78 грн. основної заборгованості, 124,18 грн. суми інфляційних нарахувань, 48,39 грн. трьох процентів річних, а також зменшену суму пені 74,84 грн. за період прострочки платежів з 01.06.2009р. по 30.11.2009р.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у звязку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 967,19 грн.

При цьому суд виходив також і з того, що зменшення позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно пункту 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обовязково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 30.09.2011р. про порушення провадження у справі не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, в судове засідання підприємець ОСОБА_1 особисто не зявився, свого повноважного представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи в суді повідомлявся належним чином (зазначена ухвала направлялась на адресу відповідача: АДРЕСА_1, та була вручена останньому 04.10.2011р. про що свідчить відповідне поштове повідомлення а.с. 52) .

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу предявленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача з приводу розгляду справи за відсутності підприємця ОСОБА_1 чи його представника не заперечив.

Розглянувши матеріали справи та додатково представлені документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, оцінюючи подані стороною докази за своїм переконанням, що ґрунтується на обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність предявленого позивачем до відповідача позову та необхідність задоволення останнього в повному обємі.

Викладена позиція суду повязана з наступними обставинами:

06 грудня 2007 року між Луцькою районною філією відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" (на даний час публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго"), м. Луцьк та підприємцем ОСОБА_1, с. Гірка Полонка Луцького району було укладено договір про постачання електричної енергії за №528-0562-000 з додатками.

Згідно умов зазначеного договору Луцькою районною філією ПАТ "Волиньобленерго" було взято на себе зобовязання щодо продажу електричної енергії підприємцю ОСОБА_1, а останнім, відповідно, зобовязання щодо оплати використаної (купленої) електричної енергії та здійснення інших, повязаних з виконанням цієї угоди, платежів.

Відповідно до додатків №2 "Порядок розрахунків" та №3 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії" до договору №528-0562-000 від 06.12.2007р., покази засобів обліку відповідно до переліку обєктів і точок комерційного обліку Споживача фіксуються Споживачем 25 числа (при 31 календарному дні в місяці), 26 числа (при 30 календарних дні в місяці), 23 числа (при 28 календарних дні в місяці), кожного місяця о 16:00 год. та вибірково контролюються (знімаються) Постачальником електричної енергії. Споживач за 15 днів до початку календарного місяця здійснює платіж на наступний календарний місяць у сумі 100% вартості очікуваного обсягу постачання електричної енергії.

Пунктом 8.5 договору № 528-0562-000 від 06.12.2007р. було визначено, що остаточний розрахунок по всім платежам згідно цього договору проводиться протягом трьох операційних (банківських) днів з дня отримання рахунків.

На виконання умов вказаного договору продаж електричної енергії Луцькою районною філією ПАТ "Волиньобленерго" підприємцю ОСОБА_1 здійснювався впродовж періоду з 01.05.2009р. по 30.06.2009р.

У відповідності до представлених господарському суду документів відповідачу у період з 01.05.2009р. по 30.06.2011р. було відпущено, а останнім отримано та використано електричної енергії на суму 764,65 грн.

Викладене підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи особовими рахунками за активну електричну енергію за звітний період (а.с. 31-32).

Підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору №528-0562-000 від 06.12.2007р. з додатками зобовязання, зокрема, в частині проведення з позивачем повних розрахунків по оплаті відпущеної останнім електричної енергії (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, її вартість не оплатив.

У звязку з викладеним у відповідача виникла заборгованість, котра на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді склала 719,78 грн., що включає в себе загальну вартість проданої у звітний період активної електроенергії 764,65 грн. за мінусом здійснених відповідачем в попередні місяці оплат 44,87 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про постачання електричної енергії з додатками предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, постачання позивачем відповідачу електричної енергії, отримання останньої і її споживання підприємцем ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність предявленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 719,78 грн.

Сума заборгованості 719,98 грн. в повному обємі підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Крім того, відповідачу у відповідності до п. 4.2.1 договору №528-0562-000 від 06.12.2007р., ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за прострочку здійснення належних розрахунків по оплаті спожитої активної електричної енергії було нараховано пеню, котра у відповідності до представлених господарському суду розрахунків склала 74,84 грн. (за період прострочки платежів з 01.06.2009р. по 30.11.2009р.)

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми пені суд вважає, що останні підставні, штрафні санкції нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства, положень укладеного між сторонами договору, фактичних обставин справи і підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

При цьому суд виходив з того, що пунктом 4.2.1. договору від 06.12.2007р. сторонами було визначено, що за несвоєчасне внесення платежів Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання. Статтями 230, 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання. Законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку сторони у п. 4.2.1. договору від 06.12.2007р. встановили, що у разі порушення строків оплати електричної енергії відповідач сплачує позивачу відповідну пеню. Договір від 06.12.2007р. недійсним чи зміненим, зокрема, в частині пункту 4.2.1., не визнавався. Відповідач зобовязання щодо своєчасної оплати електричної енергії не виконав, тому сплата пені є його договірним зобовязанням.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 124,18 грн. суми збитків від інфляції та 48,39 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.06.2009р. по 31.08.2011р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум збитків від інфляції та трьох процентів річних суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням положень чинного законодавства України, відповідають фактичним обставинам справи та підлягають до повного задоволення.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому згідно із ст. 49 ГПК України за рахунок підприємця ОСОБА_1 (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 550, 599, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької районної філії ПАТ «Волиньобленерго» (м. Луцьк, вул. Львівська, 150, код ЄДРПОУ 00131512, р/р 260383021456 в філії Волинське обласне управління ВАТ "Ощадбанк", МФО 303398) 719,78 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

3. Стягнути з підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької районної філії ПАТ «Волиньобленерго» (м. Луцьк, вул. Львівська, 150, код ЄДРПОУ 00131512, р/р 260063011456 в філії Волинське обласне управління ВАТ "Ощадбанк", МФО 303398) 74,84 грн. пені, 124,18 грн. збитків від інфляції та 48,39 грн. трьох процентів річних, а всього 247,41 грн., 98,24 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 227,31 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

17.10.11