Рішення № 18799607, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/25412.10.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "МІГ-95"

простягнення 2517863,17 грн.

Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Івченко А.М.

Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача:Павлічко О.О.

від відповідача:Кізік А.М. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" (надалі ТОВ "Лізингова компанія "Універсальна") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ-95" (надалі ТОВ "МІГ-95") про стягнення 2917025,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договорів оперативного лізингу №83/0807/23-МІГ від 13.08.2007 р., №96/0907/23-МІГ від 13.09.2007 р., №102/1007/23-МІГ від 15.10.2007 р., №128/0208/23-МІГ від 11.02.2008 р. та №134/0208/23-МІГ від 20.02.2008 р. позивач передав у користування відповідачу предмети лізингу, а відповідач належним чином грошове зобовязання по сплаті лізингових платежів не виконав, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 2289886,51 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 627138,59 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.07.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. розгляд справи відкладено до 03.08.2011 р. у звязку із заявленим відповідачем клопотанням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2011 р. розгляд справи відкладено до 05.09.2011 р. у звязку із неявкою відповідача та невиконанням ним вимог ухвал суду.

В судове засідання представник позивача зявився, вимоги ухвали суду виконав, подав заяву про часткову зміну позовних вимог №1789 від 02.09.2011 р., в які просив стягнути з відповідача заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 2109148,95 грн., інфляційні нарахування у розмірі 311232,41 грн. та 3% річних у розмірі 97481,79 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. вирішено здійснювати розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), Івченко А.М., Спичак О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. розгляд справи призначено на 28.09.2011 р.

В судовому засіданні 28.09.2011 р. оголошено перерву до 12.10.2011 р.

Представник позивача в судове засідання зявився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги з урахуванням заяви про часткову зміну позовних вимог №1789 від 02.09.2011 р. підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Суд відзначає, що за своєю суттю вказане уточнення позовних вимог є зміною предмету позову (змінено вимогу про стягнення пені на стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань), а з огляду на відсутність заперечень інших учасників судового процесу щодо такої зміни, призначення колегіального розгляду даної справи (після якого розгляд справи по суті не розпочинався) та положення ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, таке уточнення приймається судом до розгляду.

В судове засідання представник відповідача зявилася, на виконання вимог ухвал суду надала документи, проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 13.08.2007 р. по 20.02.2008 р. між ТОВ "Лізингова компанія "Універсальна" (лізингодавець) та ТОВ "МІГ-95" (лізингоодержувач) укладено договори оперативного лізингу №83/0807/23-МІГ від 13.08.2007 р., №96/0907/23-МІГ від 13.09.2007 р., №102/1007/23-МІГ від 15.10.2007 р., №128/0208/23-МІГ від 11.02.2008 р. та №134/0208/23-МІГ від 20.02.2008 р. (надалі "Договори").

Відповідно до п. 1.1 Договорів лізингодавець зобовязується передати на умовах оперативного лізингу лізингоодержувач майно, вказане у специфікації (додаток №1 до договору) у виключне платне користування терміном на пять років з дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу (додаток №3 до договору).

Пунктом 3.1 Договорів визначено, що предмет лізингу передається лізингодавцем і приймається в лізинг лізингоодержувачем на умовах сплати лізингоодержувачем лізингодавцеві лізингових платежів за користування предмету лізингу.

Згідно з п. 3.2 Договорів лізингоодержувач зобовязаний сплачувати лізингові платежі лізингодавцю на рахунок, вказаний у цьому договорі, в розмірі і строки згідно графіку лізингових платежів (додаток №2 до цього договору).

Відповідно до п. 7.1.3 Договорів лізингодавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, якщо прострочення сплати лізинг одержувачем будь-якого лізингового платежу становить більше 30-ти днів.

На виконання умов Договорів у період з 23.08.2007 р. по 21.04.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмети лізингу, що підтверджується підписаними повноважними представниками та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі від 23.08.2007 р., 09.10.2007 р., 25.12.2007 р., 19.02.2008 р. та 21.04.2008 р.

29.08.2010 р. між сторонами було укладено додаткові угоди до Договорів, відповідно до умов яких сторони погодилися розірвати Договори у звязку із простроченням сплати лізингових платежів більше 30-ти днів.

Спір у справі виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобовязання по сплаті лізингових платежів, у звязку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 2109148,95 грн.

Договори є договорами оперативного лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України та ст. 292 Господарського кодексу України.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи (акти приймання-передачі та акт звірки розрахунків) підтверджується факт передачі позивачем майна у лізинг, користування ним відповідачем, часткова сплата відповідачем лізингових платежів та існування заборгованості відповідача перед позивачем, станом на 19.08.2010 р., у розмірі 2 361 972,82 грн., а також пені, нарахованої за прострочення виконання грошового зобовязання, у розмірі 333 790,41 грн.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті лізингових платежів, нарахована за визначений в позові період, становить 2109148,95 грн., а з урахуванням положень ч. 1 ст. 530, ст. 762 Цивільного кодексу України та Графіків лізингових платежів зобовязання по її сплаті на момент подачі позову до суду настало.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Вказана заборгованість визнана відповідачем, що підтверджується актом звірки розрахунків від 19.08.2010 р. та листом №07/10-2011-2 від 07.10.2011 р.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Посилання відповідача на неправомірне визначення черговості зарахування платежів судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Пунктом 3.7 Договорів сторони передбачили, що платежі по договору лізингу, що сплачуються лізингоодержувачем зараховуються у такій черговості:

- штрафи і пені, як відповідальність лізингоодержувач за цим договором (п. 3.7.1);

- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням цього договору (п. 3.7.2);

- основна сума заборгованості за лізинговими платежами (п. 3.7.3).

Таким чином, передбачена Договорами черговість зарахування лізингових платежів відповідає вимогам чинного законодавства.

ТОВ "МІГ-95" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Лізингова компанія "Універсальна" про стягнення з ТОВ "МІГ-95" основного боргу у розмірі 2109148,95 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у розмірі 311232,41 грн. та 3% річних у розмірі 97481,79 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобовязання у період з серпня 2009 року по червень 2011 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому при перерахунку інфляційних нарахувань судом враховувалися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Суд перевірив (в т.ч. з урахуванням від'ємних індексів інфляції) та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційні нарахування у розмірі 311232,41 грн. та 3% річних у розмірі 97481,79 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІГ-95" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; ідентифікаційний код 22960829) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Універсальна" (79013, м. Львів, вул. Єфремова, 32-А; ідентифікаційний код 33951781) основний борг у розмірі 2109148 (два мільйони сто дев'ять тисяч сто сорок вісім) грн. 95коп., інфляційні нарахування у розмірі 311232 (триста одинадцять тисяч двісті тридцять дві)грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 97 481 (девяносто сім тисяч чотириста вісімдесят одна)грн. 79коп., державне мито у розмірі 25 178 (двадцять пять тисяч сто сімдесят вісім) грн. 63 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: А.М. Івченко

О.М. Спичак

Дата підписання повного тексту рішення 17.10.2011 р.