Рішення № 18799460, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/22712.10.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» ДоВідкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Провідшкодування матеріальної шкоди 4785,19 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача Коневалик А.В.

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Страхова компанія “Універсальна”звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія “Оранта” про відшкодування матеріальної шкоди 4785,19 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. порушено провадження у справі № 58/227, розгляд справи призначено на 29.07.2011 р.

У судове засідання 29.07.2011 року представники позивача та відповідача з'явились.

28.07.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшло повідомлення про відсутність спору між тими ж сторонами про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Представник відповідача на часткове виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Представник позивача надав усні пояснення по справі.

Представник позивача на часткове виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Представник позивача надав усні пояснення по справі.

Суд зобовязав сторони виконати вимоги попередньої ухвали суду в повному обсязі.

В звязку з необхідністю витребування документів по справі та необхідністю вивчення судом поданих документів, відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 31.08.2011 року на 14:50.

Розпорядженням від 31.08.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у звязку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу 58/227 передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2011 року розгляд справи було призначено на 12.10.2011 року.

Розпорядженням від 14.09.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва, Джарти В.В. у звязку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків справу 58/227 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2011 року справу прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є., розгляд справи призначено на 12.10.2011 року.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 12.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08 квітня 2008 року між ВАТ «Страхова компанія «Універсальна»та ОСОБА_1 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 32-31/09/0611, предметом якого є страхування транспортного засобу “Ніссан Мікра”, державний номер НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ, 16 жовтня 2008 року о 18 год. 15 хв. у м. Києві по вул. Заслонова, 22 водій транспортного засобу “КІА”, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, не скористався сторонньою допомогою, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль “Ніссан Мікра”, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1.

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 18.05.2009 року по справі № 3-54741/08 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль “Ніссан Мікра”, державний номер НОМЕР_1.

На підставі висновку спеціаліста №31/09/01/35, ремонтної калькуляції №30-02-09 від 05.02.2009 р. було складено страховий акт № 31/09/01/3513 від 10.02.2009 року та розрахунок страхового відшкодування.

Видатковим касовим ордером №160 від 17.02.2009 року позивачем було виплачено страхувальнику суму збитків в розмірі 4785,19 грн.

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу “КІА”, державний номер НОМЕР_2, застраховано в Відкритому акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВА/6932416.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку.

Відповідно відзиву на позовну заяву, відповідач не визнає заявлену позивачем вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 4785,19 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування”до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно постанови Дарницького районного суду міста Києва від 18.05.2009 року по справі № 3-54741/08 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу “КІА”, державний номер НОМЕР_2, застраховано в Відкритому акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВА/6932416.

У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем, поліс № ВА/6932416 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_2 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу “КІА”, державний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_2 транспортного засобу “КІА”, державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

На підставі висновку спеціаліста №31/09/01/35, ремонтної калькуляції №30-02-09 від 05.02.2009 р. було складено страховий акт № 31/09/01/3513 від 10.02.2009 року та розрахунок страхового відшкодування.

Видатковим касовим ордером №160 від 17.02.2009 року позивачем було виплачено страхувальнику суму збитків в розмірі 4785,19 грн.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

18.03.2011 року вих. № УН7540Р на адресу відповідача направлено заяву на виплату страхового відшкодування в порядку регресу в 4785,19 грн., яка отримана відповідачем 25.03.2010 р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції відповідача за вх. №3086. Проте, відповідач на вказану претензію відповіді не надіслав, грошові кошти не перерахував.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву не визнає регресну вимогу позивача у сумі 4785,19 грн.

Представник відповідача зазначає, що позивачем не надано підтверджуючих документів як доказів розміру заподіяної шкоди, а саме висновку авто товарознавчої експертизи.

Судом не приймаються зазначені відповідачем доводи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно положень ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 6.1.6 Договору страхування, висновок про розмір збитку, утилізаційну вартість, дійсну ринкову вартість ТЗ на момент ДТП визначається на підставі атотоварознавчої експертизи або дослідження спеціаліста автотоварознавця, або за письмовою згодою Страховика та Страхувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір збитку, завданого в результаті ДТП було визначено фахівцем ЦВЗЦР ДВЗ ОСОБА_3, обто сторонами дотримано вимог п. 6.1.6 Договору страхування.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 4785 грн. 19 коп.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Жилянська, буд. 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(03038, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 48, літ. А, ідентифікаційний код 20113829) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 4785 (чотири тисячі сімсот вісімдесят пять) грн. 19 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено (в звя'зку з лікарняним) 19.10.2011 року