Рішення № 18798623, 10.10.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

10.10.2011Справа №5002-19/4093-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства «Крименерго», АР Крим, м.Сімферополь (ідентифікаційний код 00131400)

До відповідача Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м.Білогірська», АР Крим, м.Білогірськ (ідентифікаційний код 03332518)

про стягнення 388877,92 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 ю/к, дов. № 335-Д від 22.04.2011 р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позивач Публічне акціонерне товариство «Крименерго» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м.Білогірська», згідно якого просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по розрахункам за активну електричну енергію у розмірі 339142,69 грн., заборгованість по розрахункам за активну електричну енергію у розмірі 27125,09 грн., заборгованість за перевищення договірної величини електричної енергії у розмірі 6032,74 грн., 3% річних у розмірі 2688,22 грн., пеню у розмірі 13889,18 грн., а всього 388877,92 грн., а також просить стягнути судові витрати.

10.10.2011 р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач визнав позов у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не сповістив. Про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 р. № 802), ст.3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 р. № 1771), ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 р. № 2453 із змінами і доповненнями), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 р. № 8312), ст.10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 р. № 350) та клопотання представника позивача, вона давала пояснення на російський мові.

Фіксація судового процесу технічними засобами проводилась відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.06.2004 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Білогірського району електричних мереж (Постачальник) та Білогірським виробничим підприємством водопровідно - каналізаційного господарства (Споживач) було укладено договір № 12 на постачання електричної енергії та додаткові угоди до договору, згідно якого Постачальник постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує Постачальнику її вартість та здійснює інші платежі (5-ти кратний розмір тарифу за перевищення договірної величини електроспоживання, пеню за графіком погашення заборгованості, за актами ПСЕЕ) згідно до умов даного договору та додатків до нього, які є його невідємними частинами (а.с.14-19).

Пунктом 2.2.2 - 2.2.3 Договору Споживач зобовязується, зокрема дотримуватись режиму використання електричної енергії відповідно до умов розділу 5 цього договору, сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно умов додатку № 4.1 або № 4.2 «Порядок розрахунків».

У пункті 3.1.1 Договору сторони погодили, що Постачальник має право отримувати від Споживача плату за постачання електричної енергії за роздрібними тарифами, розрахованими відповідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності та поставки електричної енергії по врегульованому тарифу, та інші платежі, обумовлені даним договором.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачена відповідальність споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 даного договору, з порушенням строків, визначених додатками № 4.1, 4.2 (порядок розрахунків). Споживач зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, враховуючи день фактичної сплати. Сума пені підлягає сплаті на підставі предявленого рахунку на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначеної згідно з вимогами розділу 5 цього договору, Споживач платить Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА і більше та середньомісячним обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВт/г і більше.

Згідно п.5.1 Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік, Споживач не пізніше 15 листопада поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. У випадку ненадання Споживачем вказаних відомостей в установлений строк розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється Постачальником на рівні фактичних показників відповідних періодів поточного року.

Відповідно до п.5.2 Договору порядок визначення граничної величини споживання електричної енергії обумовлюється у додатках № 4.1, 4.2 «Порядок розрахунків» до даного договору.

Пунктом 9.5 Договору визначений строк дії договору до 31.12.2004 р., а в частині розрахунків до повного їх завершення. Також сторони домовились, що договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде заявлено про розірвання цього договору або його перегляду.

З наведеного витікає, що Договір № 12 від 28.06.2004 р. про поставку електричної енергії є діючим, доказів припинення договору сторонами суду не представлено.

Згідно п.2 додатку № 4.2 до Договору, розрахункова дата для споживача встановлюється 4 числа кожного місяця, відповідно розрахунковим вважається період з 4 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Згідно п.5 додатку № 4.2 до Договору, дата оплати встановлюється до 20 числа кожного місяця. За дату оплати приймається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника.

Відповідно до п.6. додатку № 4.2 до Договору, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на підставі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акту прийому-передачі електричної енергії.

Позивач стверджує, що відповідач належно не виконав свої зобовязання за договором постачання електричної енергії, у результаті чого за відповідачем виникла заборгованість по розрахункам за активну електричну енергію у розмірі 339142,69 грн., та у розмірі 27125,09 грн., що й стало правовою підставою позивачу для нарахування відповідачу пені у розмірі 13889,18 грн., 3% річних у розмірі 2688,22 грн. Також відповідач допустив перевищення договірної величини обсягу споживання електричної енергії, у звязку з чим відповідачу були виставлені рахунки - накладні з вимогою сплатити вартість спожитої електричної енергії та вартість перевищення договірної величини спожитої електроенергії за відповідні розрахункові періоди.

Відповідачем вказана заборгованість сплачена не була, що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі та проти задоволення позову не заперечував.

З матеріалів справи суд вбачає, що позивач змінив організаційно правову форму господарського товариства з Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» на Публічне акціонерне товариство «Крименерго». Також суд зазначає, що й відповідач змінив найменування юридичної особи з Білогірського виробничого підприємства водопровідно - каналізаційного господарства на Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м.Білогірська».

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 339142,69 грн. та 27125,09 грн. є обґрунтованим, підтверджується документально, наявність заборгованості в цієї сумі відповідачем визнається, а тому підлягає задоволенню.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 339142,69 грн. та 27125,09 грн. відповідачем суду не надано.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за реактивну електричну енергію, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних від простроченої суми, що згідно розрахунку позивача станом на день розгляду справи складає 2688,22 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачена відповідальність споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 даного договору, з порушенням строків, визначених додатками № 4.1, 4.2 (порядок розрахунків). Споживач зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, враховуючи день фактичної сплати. Сума пені підлягає сплаті на підставі предявленого рахунку на поточний рахунок Постачальника.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 13889,18 грн. за прострочення виконання останнім грошового зобовязання щодо оплати за поставлений товар обґрунтована, підлягає задоволенню та визнається відповідачем.

Стосовно вимог позивача про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини спожитої електроенергії, суд зазначає наступне.

Згідно ст.3 Закону України «Про електроенергетику» відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 928 від 22.08.2002 р. (далі - Правила) визначено, що ці Правила регулюють відносини між споживачами і постачальниками електричної енергії.

Відповідно до п.3 Правил, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією і укладається на три роки.

У відповідності до п.5, 6 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» (№575/97-ВР від 16.10.1997 р.), споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Згідно п.5.1 та 5.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 928 від 22.08.2002 р., постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється постачальником електричної енергії відповідно до режимів, передбачених договорами.

Відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

Відповідно до п.7.26 Правил обсяги перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та/або рівня потужності протягом розрахункового періоду оплачуються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору.

Перевищення договірних (граничних) величин визначається за оперативними документами споживача і електропередавальної організації та фіксується відповідним актом.

Пунктом 4.2.2 Договору встановлено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначеної згідно з вимогами розділу 5 цього договору, Споживач платить Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується зі споживачів з приєднаною потужністю 150 кВА і більше та середньомісячним обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВт/ч і більше.

Матеріали справи свідчать, що позивач виставив рахунок накладну 3 12/47/0611Л1 від 15.06.2011 р. на сплату 6032,74 грн. за перевищення договірної величини електричної енергії (а.с.39). Однак, відповідач дану заборгованість не сплатив.

Отже суд приходить про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м.Білогірська» заборгованості за перевищення договірної величини електричної енергії у розмірі 6032,74 грн., яка визнається відповідачем та ним не оспорюється.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по розрахункам за активну електричну енергію у розмірі 339142,69 грн., заборгованість по розрахункам за активну електричну енергію у розмірі 27125,09 грн., заборгованість за перевищення договірної величини електричної енергії у розмірі 6032,74 грн., 3% річних у розмірі 2688,22 грн., пеню у розмірі 13889,18 грн., а всього 388877,92 грн., оскільки вони обґрунтовані визнаються у повному обсязі відповідачем, засновані на приписах діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду не надано.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються у повному обсязі на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями).

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 р. № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити у повному обсязі.

·Стягнути з Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м.Білогірська» (АР Крим, м.Білогірськ, вул.Мірошниченка, 11а; ідентифікаційний код 03332518) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Київська, 74/6; р/р 260323051142 філія КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805, ідентифікаційний код 00131400) заборгованість по розрахункам за активну електричну енергію у розмірі 339142,69 грн.

·Стягнути з Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м.Білогірська» (АР Крим, м.Білогірськ, вул.Мірошниченка, 11а; ідентифікаційний код 03332518) на користь Публічного акціонерного товариства «Крименерго» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Київська, 74/6; р/р 260073013142 філія КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 324805, ідентифікаційний код 00131400) заборгованість по розрахункам за активну електричну енергію у розмірі 27125,09 грн., заборгованість за перевищення договірної величини електричної енергії у розмірі 6032,74 грн., 3% річних у розмірі 2688,22 грн., пеню у розмірі 13889,18 грн., державне мито у розмірі 3888,78 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн.

·Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.