Вирок № 18796739, 12.10.2011, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 1-9/11

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2011 м. Хуст

Хустський районний суд

Закарпатської області

в складі: головуючого-судді Данюка В.В.

при секретарі Марченко А.В.

з участю: прокурора Лукач Н.І.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу

про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого: 27.07.2007 року Хустським районним судом Закарпатської області за ст. 186 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком у два роки,

у вчиненні злочину передбаченому ст. 186 ч. 2 КК України

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_2, 06 липня 2008 року, приблизно о 20 год. 30 хв. перебуваючи у стані алкогольного спяніння, знаходячись по вул. Л.Толстого в м. Хуст, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, пристав до громадянина ОСОБА_3 і із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого та виразилося у заподіянні потерпілому ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, відкрито з кишені сорочки останнього викрав мобільний телефон марки «Сіменс АХ-72» вартістю 125 грн. з сім-картою «Київстар» вартістю 25 грн. та золоту каблучку вартістю 783 грн., внаслідок чого заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 933 грн.

В судовому засідання підсудний ОСОБА_2 вину у вчиненні злочину визнав частково. Суду пояснив, що 06 липня 2008 року, точної години назвати не може, біля кафе «Бартуші» в м. Хуст він зустрів потерпілого ОСОБА_3, якого знає ще з школи, бо він був у нього керівником археологічної групи у таборі відпочинку на турбазі. Вони зайшли у кафе, розговорилися і випили пиво. Потім вони поїхали у центр міста де зайшли у піццерію, зїли піццу і випили пиво. Так як йому потрібні були гроші на дискотеку він почав просили у ОСОБА_3 позичити йому 200 гривень. Потерпілий сказав, що грошей у нього немає, а є тільки карточка з якої можна зняти їх. Вони пішли до банкомату і він взявши від потерпілого банківську карточку вставив її у банкомат. ОСОБА_3 сказав йому код, він двічі вводив його, але це був невірний код. Тоді він сказав потерпілому, щоб той сам ввів код і зняв гроші. ОСОБА_3 ввів також невірний код і картка була заблокована. Через це між ними виникла сварка і він штовхнув потерпілого, який від цього впав на землю. Підвівшись ОСОБА_3 сказав, що піде додому і принесе гроші. Вони домовилися зустрітися біля «Копінвестбанку» і він запропонував потерпілому, щоб той дав під заставу телефон і каблучку, яка була у нього на пальці, як гарантію того, що він принесе гроші. Після цього потерпілий пішов додому за грошима. В обумовлений час зустрічі ОСОБА_3 на місці не було і він пішов до магазину «Електрон», щоб зустрітися з дівчиною. Біля магазину до нього підїхав автомобіль з якого вийшов потерпілий та якась жінка з чоловіком, які почали кричати, щоб він повернув телефон. Він налякався і почав бігти у сторону ринку. Біля кафе «Еверест» його зупинив власник ОСОБА_4 і сказав щоб він повернув телефон. Він підійшов до ОСОБА_4 і вони зайшли у кафе, де він віддав телефон ОСОБА_3 Потім приїхали працівники міліції і відвезли його у міськвідділ де він видав каблучку. Потерпілий добровільно віддав йому телефон і каблучку, як гарантію позики грошей і ніякого тиску на нього він не чинив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, суду пояснила, що вона являється бабусею потерпілого ОСОБА_3. Того дня, біля 19 год. 30 хв. він повернувся додому і повідомив, що хлопець по імені ОСОБА_2 забрав від нього телефон та каблучку і він повинен принести йому 200 гривень інакше не поверне речі. Вона не дала потерпілому гроші і хотіла подивитися, що то за хлопець тому вони разом з онуком та чоловіком поїхали у центр м. Хуст шукати ОСОБА_2. Підїхавши до магазину «Електрон» ОСОБА_3 показав на хлопця, який стояв біля магазину. Вони вийшли з автомобіля і почали наближатися до нього. Побачивши їх підсудний почав втікати, а вони почали кричати щоб він повернув телефон. Чоловік та онук побігли за ним, а вона тим часом викликала працівників міліції, які затримали ОСОБА_2 Підсудний видав мобільний телефон потерпілому у кафе «Еверест», а каблучку у міськвідділі міліції. Також додала, що претензій матеріального та морального характеру її онук ОСОБА_3 до підсудного ОСОБА_2 не має так, як речі йому повернуті.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4, суду ствердив, що він являється власником кафе «Еверест», яке розташоване біля ринку у м. Хуст. Того дня, години уже не памятає, він стояв на вулиці біля кафе і до нього підійшов ОСОБА_6 та запитав, чи не впізнає він хлопця, який тільки що повз нього пробіг. Він впізнав хлопця, ним був підсудний ОСОБА_2. Він крикнув за ним, але підсудний почав втікати. Коли ОСОБА_6 та ОСОБА_3 наздогнали його, він повернувся у кафе, де почав оправдовуватися про щось перед ними, але про що саме він не прислухався. Потім він дізнався у ОСОБА_6, що підсудний викрав від його онука потерпілого ОСОБА_3 мобільний телефон і каблучку.

В судовому засіданні оголошено покази потерпілого ОСОБА_3 дані ним на досудовому слідстві, якими стверджено, що 06 липня 2008 року він був в гостях у свого знайомого ОСОБА_8, який проживає в АДРЕСА_2. Приблизно о 17 год. 30 хв. він вийшов від ОСОБА_8 і попрямував додому повз кафе-бару «Бартуші», що розташований на вул. Жайворонкова в м. Хуст. Біля вказаного кафе до нього підійшов підсудний ОСОБА_2 і почав з ним розмову. В розмові підсудний запитав його, чи впізнає він його. У відповідь, він сказав, що впізнає на обличчя, але конкретно де його бачив, не може пригадати. Далі ОСОБА_2 нагадав йому, що коли він був ще учнем ЗОШ № 3, то він був у нього керівником еколого-архіологічної експедиції. В цей час з підсудним були два молоді хлопці, яких він взагалі не впізнає, вони під час розмови стояли в стороні. ОСОБА_2 запропонував йому поїхати в центр міста Хуст, він погодився і викликав «таксі» на якому разом поїхали. В центрі міста, вони вийшли. Він запропонував підсудному зайти в кафе «Тонік» випити каву та пиво. ОСОБА_2 погодився і зайшов з ним в кафе, крім того за ними зайшли і товариші підсудного, які також приїхали з ними на таксі. В кафе «Тонік» вони з підсудним випили по одному «маленькому» пиву, його товариші пили квас. З товаришами ОСОБА_2 він взагалі не спілкувався. Після закінчення відпочинку в кафе, він розрахувався за замовлене і зі всіма вийшов на вулицю. Товариші підсудного пішли по своїм справам, а вони з підсудним вирішили піти на піццу в ресторан «Челентано», що в м. Хуст на вул. Репіна. ОСОБА_2 погодився і вони пішли з ним у вказаний ресторан де повечеряли, після чого вийшли і пішли по вул. Л.Толстого. Коли вони звернули в провулок на вул. Л.Толстого біля торгового центру «Епіцентр», підсудний притиснув його до стіни і нічого не говорячи, різко витягнув з кишені сорочки мобільний телефон « Сіменс АХ - 70» з сім-картою «Київстар» та зарплатну карточку «Приватбанк», при чому сказав, що йому потрібно позичити 200 гривень. Він відповів підсудному, що грошей у нього не має. В цей момент до них підійшли хлопці, які були з ними в кафе «Тонік» і стоячи в стороні спостерігали за ними. Підсудний ОСОБА_2 сказав, що він огляне його кишені. Перелякавшись, він почав вивертати кишені сам і показувати, що грошей не має. Тоді підсудний сказав піти до банкомату, він пішов з ним. Будучи біля банкомату, ОСОБА_2 вставив його картку в апарат і сказав назвати код карточки. Знаючи що в нього на рахунку були гроші, він назвав невірний код. ОСОБА_2 закричав на нього і сказав називати код правильним, але він знову назвав невірний код. Після цього, він сказав підсудному, щоб він допустив його до банкомату. Він підійшов і сам умисно набрав невірний код, щоб карточку заблокувало, що й сталося. Побачивши, що підсудний не отримає грошей, він із злості руками штовхнув його в груди і він впав на сходи. Коли піднявся із землі, підсудний став перед ним і не давав змоги йому втекти від нього. Він просив ОСОБА_2, щоб той відпустив його додому взяти 200 гривень. Підсудний погодився, але заставив його зняти з пальця золоту каблучку і залишити йому, як гарантію того, що принесе гроші. Потім ОСОБА_2 відпустив його і сказав, що буде чекати гроші біля «Копінвестбанку». Він пішов додому і про випадок, що стався розповів родичам, після чого разом з бабусею та дідусем на автомобілі підїхав до місця зустрічі з ОСОБА_2, однак підсудного на місці не було і вони з дідусем пішли в місто шукати ОСОБА_2 Приїхавши до магазину «Електрон», вони побачили, що підсудний стоїть на вулиці і розмовляє із якимось чоловіком, він крикнув ОСОБА_2 повернути телефон, але підсудний нічого не говорячи почав тікати в бік ринку. Він та дідусь почали бігти за підсудним. Коли ОСОБА_2 пробігав повз кафе «Еверест» на вулиці стояв ОСОБА_4, який також зробив зауваження йому повернути телефон. Підсудний не маючи можливості тікати зупинився, підійшов до кафе «Еверест» де віддав йому телефон, але золоту каблучку відмовився повернути сказав, що не знає де вона поділась. В цей момент на місце приїхали працівники міліції і затримали ОСОБА_2, відвезли у міськвідділ, куди пішов він також і написав заяву. Вартість мобільного телефону, який викрав у нього ОСОБА_2 - 650 гривень. Вартість каблучки - 750 гривень, стартовий пакет - 25 гривень. Всього йому заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму - 1425 гривень. Цивільний позов по справі заявляти не буде. Участі у пограбуванні товариші підсудного не приймали. (а.с. 42-43).

Також, в судовому засіданні оголошено та досліджено:

-Протокол явки з повинною від 07.07.2008 року, яким стверджено, що 06.07.2008 року біля 20 год. 30 хв. ОСОБА_2 на вул.. Л. Толстого у м. Хуст позад памятника «Слави» штовхнув громадянина по імені ОСОБА_3 і забрав у нього мобільний телефон марки «Сіменс», банківську карточку та каблучку з чорним камінцем. (а.с. 4).

-Акт судово-медичного обстеження від 06.07.2008 року № 439, та висновк експерта від 15.07.2008 року № 454 яким стверджено, що на момент судово-медичного освідчення на тілі громадянина ОСОБА_3, 1979 року народження, виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця правого кульшового суглобу, які виникли внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії і вкладаються у час пригоди, що мала місце 06.07.2008 року. Дані тілесні ушкодження не спричинили короткочасного розладу здоровя, чи незначної стійкої втрати працездатності і їх слід кваліфікувати, як легке тілесне ушкодження. (а.с. 9-10).

-Протоколом очної ставки від 17.07.2008 року між потерпілим ОСОБА_3 та підсудним ОСОБА_2, яким стверджуються обставини викладені у обвинуваченні. (а.с. 61-64).

-Вирок Хустського районного суду від 27 липня 2007 року з якого вбачається, що ОСОБА_2 вчинив аналогійний злочин та засуджений за ст. 186 ч. 2 КК України до чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком у два роки. (а.с. 134).

Винність підсудного ОСОБА_2 у вчиненому злочині доведена частковим визнанням вини самим підсудним, показами допитаних у судовому засіданні свідків, показами потерпілого, які оголошені в судовому засіданні, а також оголошеними і дослідженими в ході судового слідства матеріалами справи.

Аналізом добутих і досліджених в ході судового слідства доказів суд констатує, що підсудний шляхом застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, а саме притиснувши останнього до стіни, а згодом штовхнувши внаслідок чого потерпілий впав отримавши легкі тілесні ушкодження відкрито викрав від нього мобільний телефон та золоту каблучку.

Дії підсудного суд кваліфікує за ст. 186 ч. 2 КК України грабіж, відкрите викрадення чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений повторно.

Твердження підсудного, що його дії не були спрямовані на відкрите викрадення майна, а потерпілий добровільно видав йому речі судом не може бути взято до уваги, оскільки є необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи і повністю спростовується зібраними матеріалами справи.

Обираючи міру покарання підсудному суд враховує обставину, що помякшує відповідальність: часткове визнання вини, молодий вік підсудного, відшкодування шкоди, попередній злочин підсудний вчинив будучи неповнолітнім.

Обставину, яка обтяжує відповідальність: вчинення злочину особою, яка перебувала у стані алкогольного спяніння.

Враховуючи наявні у матеріалах справи характеристику підсудного по місцю проживання в м. Хуст (а.с. 73) та характеристики з місць роботи від підприємців суд вважає, що ОСОБА_2 характеризується посередньо.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 вчинив злочин у період іспитового строку визначеного вироком Хустського районного суду від 27.07.2007 року покарання йому слід призначати за правилами ст. 71 ч. 1 КК України.

Виходячи з обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, а саме те, що підсудний ОСОБА_2 раніше притягався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується посередньо, суд приходить до висновку, що підсудному з метою виправлення, перевиховання, попередження ним вчинення нових злочинів слід обрати покарання повязане з ізоляцією від суспільства.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Судові витрати по справі у розмірі 1561,75 гривень за проведення експертизи підлягають стягнення із засудженого за правилами ст. 93 КПК України.

Виходячи з вище наведеного керуючись ст.ст. 323, 324, 331 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 за ст. 186 ч. 2 КК України до чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 ч. 1 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Хустського районного суду Закарпатської області від 27.07.2007 року у вигляді шести місяців позбавлення волі і остаточно до виконання засудженому ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді чотирьох років і шість місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 рахувати з 30.05.2011 року.

Речові докази: мобільний телефон марки «SIEMENS AX-72» та чоловічу каблучку видані на зберігання потерпілому ОСОБА_3 залишити у його власності.

Стягнути з ОСОБА_2 засудженого за вчинення злочину передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України судові витрати у розмірі 1561,75 (тисяча пятсот шістдесят один) гривень 75 копійок та перерахувати на рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 25575144, банк УДК в Закарпатській області, МФО 812016, р/р 35224002000411, за виконання експертизи.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку у законну силу залишити попередній тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений на протязі 15 діб з моменту його проголошення в апеляційний суд Закарпатської області, а засудженим у цей же строк з моменту вручення йому копії цього вироку.

Суддя Данюк В.В. 12.10.2011