Постанова № 1879258, 13.06.2007, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-2842/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2007 року 15 год. 55 хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М., за участю секретаря судового засідання Василевич І.І та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Л.Д.-Кар” в особі директора товариства Дмиш Л. М. та представника позивача- Лавренчук Т. В., що діє на підставі довіреності, копія якої залучена до матеріалів справи;

відповідача : Державної податкової інспекції у м.Рівне в особі представників: Коритнюка В.О., Нероди Г.Д., Сидорук М.А., Войно С.І., котрі діють на підставі довіреностей, копії яких залучені до матеріалів справи;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Л.Д.-Кар” до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Л.Д.-Кар” - звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень №0001332342/0/23-121, №0001322342/0/23-121, №000022344/0/23-313 від 16.05.2008року.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що факти порушень встановлені в ході проведення перевірки позивача, вважає, що ним правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, пославшись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив суд в його задоволенні відмовити, обґрунтовуючи свою позицію обставинами, викладеними у письмових запереченнях на позов, а зокрема зазначив, що причиною визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість, в тому рахунку і зменшення суми бюджетного відшкодування, є продаж позивачем бувших у користуванні кузовів до легкових автомобілів за цінами нижче митних цін, зазначених у вантажно-митних деклараціях, які на думку ДПІ у м.Рівне є звичайними цінами, в підтвердження чого покликається на лист Рівненської митниці №01/56-16-3572 від 05.07.2007р.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов слід задоволити повністю.

Суд виходив з наступного.

В період з 15.04.2008року по 25.04.2008року посадовими особами ДПІ у м.Рівне проведена планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю “Л.Д.-Кар” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період 01.04.2007року по 31.12.2007року, про що складений акт перевірки від 07.05.2008 року № 555/23-100/33982652.

В ході проведення перевірки, особами що здійснювали перевірку було встановлено, що позивач здійснював реалізацію кузовів легкових автомобілів за цінами виходячи з фактурної вартості товару збільшеної на суму понесених витрат зі сплатою обовязкових платежів (мита, митних зборів, податків), витрат на доставку та торгової націнки, а не митної вартості таких кузовів. А відтак, реалізація кузовів проведена нижче звичайної (митної) ціни, а відтак позивач :

- занизив валові доходи за 2-4 кв. 2007року на суму 1980 857,00грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 491 015грн.;

- завищив податковий кредит за квітень 2007року на суму 100503грн., занизив податкові зобовязання за квітень 2007року на суму 45729грн., внаслідок чого позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту визначено в розмірі 71531грн.;

- завищив податковий кредит за травень 2007року на суму 82 292грн., занизив податкові зобовязання за травень 2007року на суму 21 076 грн., внаслідок чого позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту визначено в розмірі 57167грн.;

- завищив податковий кредит за червень 2007року на суму 123 734грн., занизив податкові зобовязання за червень 2007року на суму 67466 грн., внаслідок чого позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту визначено в розмірі 90237грн.;

- завищив податковий кредит за липень 2007року на суму 157680грн., занизив податкові зобовязання за липень 2007року на суму 68963грн., внаслідок чого позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту визначено в розмірі 118 625грн.;

- завищив податковий кредит за серпень 2007року на суму 49908грн., занизив податкові зобовязання за серпень 2007року на суму 20 996 грн., внаслідок чого позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту визначено в розмірі 36781грн.;

- завищив податковий кредит за вересень 2007року на суму 80 170грн.., занизив податкові зобовязання за вересень 2007року на суму 42 243 грн., внаслідок чого позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту визначено в розмірі 53 344грн.;

- завищив податковий кредит за жовтень 2007року на суму 98 719грн., занизив податкові зобовязання за жовтень 2007року на суму 38 882 грн., внаслідок чого позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту визначено в розмірі 71 401грн.;

- завищив податковий кредит за листопад 2007року на суму 108 546грн., занизив податкові зобовязання за листопад 2007року на суму 50 800 грн., внаслідок чого позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту визначено в розмірі 78706 грн.;

- завищив податковий кредит за грудень 2007року на суму 106609 грн., занизив податкові зобовязання за грудень 2007року на суму 40 016 грн., внаслідок чого позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту визначено в розмірі 74 298грн..

В результаті встановлених порушень, перевіряючими податкового органу, зроблено висновок (на стор 63 акту перевірки (а.с.69 том1)) про заниження позивачем податку на прибуток, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень грудень 2007року на суму 785816,75 грн. Також в даному акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем вимог п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно п. 4.1 ст. 4, п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.«а» пп.7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в подальшому по тексту постанови іменовано- Закон «Про ПДВ»).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення: №0001332342/0/23-121 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 637275грн. (з якого 491015 грн. основний платіж, 146260,00грн. штрафна санкція); №0001322342/0/23-121 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 601458,00грн. (з якого 400972,00грн. основний платіж, 200486,00грн.-штрафна санкція); №000022344/0/23-313 від 16.05.2008року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період квітень грудень 2007року у розмірі 785816,75грн..

Згідно пояснень представників сторін, позивач через засоби телекомунікаційного звязку подав до Державної податковій інспекції у м.Рівне податкові декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2007року, за 3 кв. 2007року, за 2007рік, податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки сум бюджетного відшкодування та відповідні заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за підсумками податкових періодів квітень -грудень 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що за період, що підлягав перевірці, позивач здійснював діяльність з торгівлі кузовами легкових автомобілів, отриманими згідно вантажно митних деклараціям від «Intег- Саr» JаkubАdamВіеnlas22 -100 Chelm, ul. Wirskiego, 12/39 Польща, згідно контракту № 5 та № 6 від 27.01.2007року (а.с. 4-6, том 2).

1. При ввезенні кузовів до легкових автомобілів (на митну територію України) позивач здійснював сплату податку на додану вартість виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом відповідно до ст. 273 Митного Кодексу України. Розрахунок митної вартості здійснювався на підставі наявної у митниці інформації про звичайні ціни на аналогічні транспортні засоби, за якими вони продаються на ринках Європи, яка міститься у довідниках “EUROTAX”, Швейцарія з коригуванням на відсутність окремих складових. Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін наданими в судовому засіданні, листом Рівненської митниці від 05.07.2007року № 01/56-16-3572( а.с. 145 том 1), вантажними митними деклараціями (далі по тексту ВМД) №204000003/7/300222 від 06.03.2007р., №201000001/7/000792 від 16.03.2007р., №201000001/7/000896 від 22.03.2007р., №204000003/7/300281 від 21.03.2007р., №204000003/7300338 від 29.03.2007р, №201000001/7/001080 від 30.03.2007р., №201000001/7/001209 від 11.04.2007 р., №204000003/7/300387 від 12.04.2007р., №204000003/7/300388 від 12.04.2007р., №204000003/7/300401 від 17.04.2007року, №204000003/7/300402 від 17.04.2007р., №204000003/7/300413 від 19.04.2007р., №201000001/7/001510 від 27.04.2007 р., №201000001/7/001560 від 28.04.2007р., №204000003/7/300454 від 03.05.2007р., №204000003/7/300487 від 11.05.2007р., №204000003/7/300489 від 11.05.2007р., №204000003/7/300495 від 15.05.2007р., №201000001/7/00І903 від 21.05.2007р., №204000003/7/300523 від 23.05.2007р., №204000003/7/300541 від 25.05.2007р., №204000003/7/300542 від 25.05.2007р., №201000001/7/002096 від 05.06.2007р., №204000003/7/300586 від 06.06.2007р., №201000001/7/002168 від 11.06.2007 р., №204000003/7/300600 від 14.06.2007р., №201000001/7/002249 від 18.06.2007р., №201000001/7/002274 від 19.06.2007р., №201000001/7/002415 від 26.06.2007р., №204000003/7/300625 від 26.06.2007 р., №201000001/7/002537 від 04.07.2007р., №204000003/7/300647 від 06.07.2007р., №201000001/7/002638 від 11.07.2007р., №201000001/7/002796 від 18.07.2007р., №201000001/7/002797 від 18.07.2007р., №204000003/7/300689 від 20.07.2007р., №201000001/7/002927 від 25.07.2007р., №204000003/7/300707 від 27.07.2007р., №201000001/7/003114 від 08.08.2007р., №201000001/7/003221 від 15.08.2007 р., №204000003/7/300775 від 16.08.2007р., №204000003/7/300757 від 10.08.2007р., №204000003/7/300845 від 10.09.2007р., №204000003/7/300846 від 10.09.2007р., №201000001/7/003755 від 14.09.2007 р., №201000001/7/003930 від 24.09.2007р., №201000001/7/003960 від 25.09.2007р., №204000003/7/300930 від 03.10.2007 р., №201000001/7/004394 від 15.10.2007р., №204000003/7/300989 від 17.10.2007 р., №204000003/7/300995 від 19.10.2007р., №204000003/7/301001 від 23.10.2007р., №201000001/7/004609 від 24.10.2007 р., №204000003/7/301048 від 02.11.2007р., №204000003/7/301060 від 07.11.2007р., №204000003/7/301061 від 07.11.2007р., №204000003/7/301067 від 09.11.2007р., №204000003/7/301081 від 14.11.2007р., №204000003/7/301135 від 27.11.2007р., №204000003/7/301154 від 04.12.2007р., №204000003/7/301166 від 06.12.2007р., №204000003/7/301216 від 18.12.2007р., №204000003/7/301217 від 18.12.2007 р., №204000003/7/301228 від 20.12.2007р., №204000003/7/301248 від 26.12.2007 р., №204000003/7/301253 від 27.12.2007р. (а.с.7-169 том.2, а.с. 1-156 том 3) та банківськими виписками (том 6 та 7), листом № 01/57-06-666 від 07.02.2008року (а.с. 114, 115 том 1), листом від 14.02.2008року № 5/18-933 (а.с. 143 том 1).

З вказаного слідує, що при розмитненні кузовів позивач сплатив податок на додану вартість виходячи із визначеного митним органом, розміру звичайних цін на транспортні засоби, за якими вони продаються на ринках Європи.

Податковий кредит перевіряємих звітних періодів позивач сформував на підставі вище перелічених ВМД в розмірі фактично сплаченого податку на додану вартість при розмитненні кузовів.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, з приводу того, що позивач повинен формувати податковий кредит в розмірі 20% від фактурної вартості товару обумовленої в ВМД, а не в розмірі суми фактично сплаченого та нарахованого митним органом податку на додану вартість під час проходження процедури митного оформлення кузовів. При цьому суд виходить з наступного.

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що у випадку, якщо договірна ціна на товари при імпорті є меншою (або більшою) більш ніж на 20% від звичайної ціни, то платник податку формує податковий кредит виходячи із розміру звичайної ціни.

Такі пояснення представників відповідача відповідають приписам п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», який визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (в тому рахунку і при імпорті).

Звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території (п.п. 1.20.1. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З листа Рівненської митниці №01/56-16-3572 від 05.07.2007р. вбачається, що база для оподаткування податком на додану вартість кузовів, що переміщувались позивачем через митний кордон України визначалась виходячи із митної вартості кузовів. Розрахунок митної вартості здійснено митним органом на підставі наявної у митниці інформації про звичайні справедливі ціни на аналогічні транспорті засоби, за якими вони продаються. при звичайному ході торгівлі, на ринках Європи. Отже, з наведеного листа слідує, що митна вартість кузовів є нічим іншим як звичайною ціною, що склалась на ринках Європи.

Відповідно до положень ХІ Митного Кодексу України «Митна вартість товарів. Методи визначення митної вартості», контроль правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, здійснюється митним органом.

З наведених вище вантажно митних декларацій (а.с.7-169 том.2, а.с. 1-156 том 3) вбачається, що фактурна вартість товару відображена в графі 42 ВМД відрізняється більше ніж на 20 відсотків від митної вартості (яка визначена митним органом виходячи із звичайної справедливої ціни на товар на ринках Європи) відображеної в графі 45 ВМД.

Положення п.п. 1.20.1 обумовленого вище Закону, не визначає за територією якого ринку товарів, сторін договору, визначається звичайна ціна при формуванні покупцем податкового кредиту при імпорті товарів, що дає підстави для множинного трактування прав позивача щодо розміру податкового кредиту, а зокрема це: формування податкового кредиту виходячи із звичайних цін, які склалася на ринках України на аналогічні товари, або звичайних цін, що склалися на ринках країни продавця нерезидента (в даному випадку на ринках Європи).

Підпункт 4.4.1. ст.4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім обумовленого, право позивача на формування податкового кредиту підтверджується п.п. 7.2.7. п. 7.2 ст. 7 Закону «Про «ПДВ», який передбачає, що у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація.

Приймаючи до уваги вище викладене та зважаючи на те, що позивач сплатив податок на додану вартість при розмитненні кузовів виходячи із митної ціни (звичайної вартості) визначеної митним органом, договірна вартість ввезених на митну територію України кузовів відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни (митної вартості) визначеної митним органом, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит на підставі обумовлених вище вантажно митних декларацій в розмірі суми сплаченого податку на додану вартість, визначеної митним органом (при розмитненні кузовів) виходячи з рівня митних (звичайних) цін (що склались на ринках Європи). За таких обставин, суд вважає, що відповідач неправомірно зменшив позивачу податковий кредит за квітень грудень 2007року.

2. Стосовно тверджень відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість за квітень грудень 2007року та валових доходів за ІІ-ІУ кв.2007року, то з акту перевірки вбачається, що відповідач визначив позивачу податкові зобовязання з ПДВ та валові доходи при здійсненні господарської операції з продажу позивачем фізичним особам імпортованих кузовів на митній території України виходячи з пункту 1.20.5 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (стор. 6 акту) та митної вартості кузовів.

Однак, вказаний пункт закону стосується товарів, що підлягають державному регулюванню, а згідно до ст.9 Закону України „Про ціни і ціноутворення" до таких товарів належать ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Таким чином, бувші у використанні кузова до легкових автомобілів не відносяться до товарів, ціни на які підлягають державному регулюванню згідно із законодавством. Отже, податковий орган при визначенні звичайної ціни повинен був керуватися нормами підпунктів 1.20.1-1.20.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", а не нормою підпункту 1.20.5 цього закону.

У відповідності до п.п. 1.20.1, п.п. 1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною ціною товарів вважається ціна, визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах на ринку ідентичних товарів.

20.08.2007р. ТОВ «Л.Д.-Кар» звернулося до Державної податкової адміністрації України із проханням надати податкове роз'яснення щодо порядку визначення звичайної ціни для імпортованих бувших у використанні кузовів легкових автомобілів при здійсненні їх подальшого продажу на території України фізичним особам, які в розумінні пп.7.4.1., пп.7.4.2. та пп.7.4.3. п.7.4. ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" підпадають під визначення пов'язаних осіб (а.с. 74 том 1).

На вказаний запит Державною податковою адміністрацією в Рівненській області було надано роз'яснення №20445/8/15-319 від 19.09.2007р.(а.с. 75, 75 том 1) в якому вказано, що згідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг) визначена сторонами договору. Для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу товару договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Суб'єкт підприємницької діяльності повинен здійснювати свою діяльність спрямовану на отримання прибутку. Виходячи з цього, ДПА у Рівненській області вказує, що реалізація бувших у використанні кузовів легкових автомобілів повинна здійснюватися за ціною не нижче ціни придбання такого товару з врахуванням сплати платежів при розмитненні.

Відповідно до підпунктів г), д) підпункту 4.4.2 пункту 4.4 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове розяснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції. Податковими розясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове розяснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими розясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового розяснення не може бути притягнутим до відповідальності.

З наведеного податкового розяснення слідує, що звичайною ціною для продажу позивачем імпортованих (бувших у використанні) кузовів до легкових автомобілів фізичним особам на митній території України є ціна визначена сторонами договору не нижче ціни придбання такого товару з врахуванням сплати платежів при розмитненні, а не митна вартість такого товару визначена митним органом для обрахунку митних платежів, на підставі даних довідника видавництва “EUROTAX” про звичайні, справедливі ціни на транспортні засоби на ринках Європи, як вважає відповідач.

Стосовно ж покликання відповідача, що до правовідносин із визначення рівня звичайних цін при продажу кузовів на митній території України необхідно застосовувати лист ДПА України від 04.05.2007року №8991/7/161517, як податкове розяснення центрального податкового органу, то суд вважає такі твердження безпідставними, оскільки даний лист не є податковим розясненням в розумінні підпункту 4.4.2 пункту 4.4 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З договорів купівлі -продажу, накладних, податкових накладних, первинних документів, що підтверджують вартість ціни придбання кузовів та відомостей податкового обліку, оборотно сальдових відомостей, журналу операцій по рахунку 281 за період квітень грудень 2007року, бухгалтерської довідки про собівартість реалізованих кузовів, виписок про рух коштів на банківських рахунках позивача (том 4-7), вбачається, що позивач здійснював реалізацію кузовів за цінами, що є вищими від ціни придбання такого товару з врахуванням сплати обовязкових платежів при розмитненні. До складу ціни продажу кузовів позивач також включив торгівельну надбавку. Вказані обставини не заперечуються відповідачем та його представниками.

Таким чином, виходячи з наданого позивачу податкового розяснення, ціна за якою позивач здійснив реалізацію кузовів повязаним (фізичним) особам є нічим іншим, як звичайною ціною для визначення бази оподаткування під час здійснення операції з продажу позивачем ввезених ним кузовів на митній території України.

За таких обставин, відповідач не довів правомірності визначення ним позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість за квітень грудень 2007року та валових доходів за ІІ-ІУ кв.2007року, а відтак не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень рішень №№0001332342/0/23-121, №0001322342/0/23-121 від 16.05.2008року провизначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість та відповідно штрафної санкції.

Що ж до зменшення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, то пункт 7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає, що сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні такої суми, платник податків має право прийняти рішення про повернення бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач подав до Державної податкової інспекції у м.Рівне, податкові декларації з податку на додану вартість за підсумками податкових періодів квітень грудень 2007 року, розрахунки сум бюджетного відшкодування ПДВ та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Із рядка 21 декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2007 року вбачається, що різниця між сумою податкового зобовязання кожного звітного податкового періоду (із переліку названих) та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду має відємне значення.

З вказаного слідує, що рішення позивача про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість (шляхом перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує) відповідає приписам зазначених нормативно правових актів.

Відповідач не надав суду доказів того, що позивач здійснив розрахунок суми бюджетного відшкодування з порушенням норм податкового законодавства.

З огляду на вищевикладене, прийняте відповідачем податкове повідомлення рішення №000022344/0/23-313 від 16.05.2008року про зменшення суми бюджетного відшкодування не відповідає фактичним обставинам справи та ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та неправомірно обмежує право платника податків на отримання бюджетного відшкодування в установлені строки.

Виходячи із змісту підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 2.1-2.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість,право на відшкодування податку на додану вартість є матеріальним правом Позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.97р. і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Л.Д.-Кар” задоволити повністю.

2. Визнати нечинними податкові повідомлення рішення винесені Державною податковою інспекцією у м.Рівне №0001332342/0/23-121, №0001322342/0/23-121, №000022344/0/23-313 від 16.05.2008року.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Л.Д.-Кар” сплачений судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні гривні 40 копійок).

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.М.Шевчук

Повний текст постанови складено 17.06.2008року.

Постанова законної сили не набрала. Суддя С.М.Шевчук