Постанова № 1879028, 08.07.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-261/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«08» липня 2008 року

м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Спірідонова М.О.

Суддів: - П’янової Я.В., Перцової Т.С.

за участю секретаря - Свіргун О.О.

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   у   приміщенні   Харківського   окружного адміністративного суду адміністративний позов  Закритого акціонерного товариства «Твін-друк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов   Закритого акціонерного товариства «Твін-друк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, в якому просить суд  визнати нечинним повністю податкове повідомлення-рішення СДПІ РВПП у м. Харкові № 0000300816/0 від 10.10.2005 р., судові витрати покласти на відповідача.

Під час розгляду справи представник позивача змінив позовні вимоги та просив суд визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000300816/0 від 10.10.2005 року в частині нарахування 726051,00 грн. та стягнути судові витрати з відповідача.

В обґрунтування позову позивач вказав, що   Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що відповідно до Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на  території М.Харкова" від 11.05.2005.2000 р. №1714-111, яким визначено порядок запровадження та функціонування спеціального режиму інвестиційної діяльності у пріоритетних видах економічної діяльності на території міста Харкова та встановлені пільги щодо сплати ввізного мита, ПДВ, податку на прибуток та плати за землю, та на підставі рішення Ради з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності  на території м.Харкова від 27.02.2001 р. №02/01-1/01, СП у формі ТОВ "ТВІН-Друк" уклало договір на реалізацію інвестиційного проекту, який реалізується на території м. Харкова, та було ввезено обладнання для потреб власного виробництва пов'язаного з реалізацією інвестиційних проектів.

У зв'язку з реорганізацією СП у формі ТОВ "ТВІН-Друк", шляхом виділення з нього ЗАТ "ХАСК-Флекс", було передано частину майна (флексографичного обладнання та запчастин до нього, ввезених для виробництва інвестиційної продукції). Тобто, відбулося часткове відчуження інвестицій підприємству, яке не займається інвестиційною діяльністю.

Відповідно до п. З ст. 7 Закону України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова», операції з ввезення на митну територію України - на територію міста Харкова, устаткування, обладнання та комплектуючих до них, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, тобто сума ввізного ПДВ нараховано умовно, у разі нецільового використання зазначених устаткування, обладнання та комплектуючих до них податок на додану вартість справляється виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за митну вартість, перераховану в гривні за валютним (обмінним) курсом, установленим Національним банком України на день оформлення ввізної вантажної митної декларації, з урахуванням пені, нарахованої на таку суму податку, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період від дати ввезення таких товарів на митну територію України до дати збільшення податкового зобов'язання.

Державна податкова адміністрація України в листі від 14.05.2004 № 8711/7/11-1217 „Щодо обкладення ПДВ операцій, які стосуються нецільового використання товарів суб'єктами ТПР" роз'яснила, який саме порядок декларування ПДВ при зміні г цільового призначення інвестиції, а саме: суб'єкти підприємницької діяльності, які для реалізації інвестиційних проектів ввезли на митну територію України товари без сплати податку на додану вартість, але використали такі товари не для реалізації інвестиційного проекту, а на інші цілі, суми податку на додану вартість, по таких операціях повинні вказати у рядку 8.2 декларації з податку на додану вартість. При цьому вартість товарів та суми податку на додану вартість визначаються на підставі вантажної митної декларації на ввезення вказаних товарів на митну територію України. Окрім цього в рядку 26.2 декларації з податку на додану вартість відображаються суми пені за операції, вказані в рядку 8.2. Окрім порядку нарахування податкових зобов'язань, податківці роз'яснили, що у разі якщо сума податку на додану вартість включена до рядка 8.2. податкової декларації, платник податку у цьому ж звітному періоді має право на включення сум податку до податкового кредиту.

Таким чином, як вказує позивач, роз'яснення ДПА України зводилися до того, що у разі нецільового використання товарів, ввезених у пільговому режимі, платник податку самостійно нараховує податкові зобов'язання за повною ставкою і відображає їх в рядку 8.2 декларації, а також нараховує пеню (рядок 26.2); Нараховані податкові зобов'язання, які відображені в рядку 8.2 ДПА України рекомендує водночас відображати в рядку 12.4 декларації (робота (послуги), отримані від нерезидента). (Після внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість (Наказ ДПА "України в\д 25.02.2005 p. N90) для відображення податкового кредиту при нецільовому використанні товару необхідно г використовувати рядок 12.5 "товари, що ввезені в пільговому режимі та використані не за цільовим призначенням".)

У відповідності до вказаного роз’яснення позивач подав до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за липень 2004 р. з відображенням:   

у рядку 8.2. "нецільове використання товарів, ввезених у пільговому режимі" задекларована сума податкових зобов'язань 484582 грн.;

у рядку 26.2 „пеня по операціях, вказаних у рядку 8.2." задекларована  сума 135542 грн.;

у рядку 16.2 «інші випадки» задекларована сума 484582 грн., причому у доданому до податкової декларації розрахунку коригування сум ПДВ поясняється, що ця сума становить „податковий кредит по нецільовому використанню товарів, ввезених у пільговому режимі.

Тому, на думку позивача, єдина господарська операція з передачі частини майна у зв'язку з реорганізацією СП у формі ТОВ „ТВІН-Друк", шляхом виділення з нього ЗАТ „ХАСК-Флекс" була оподатковуваною операцією у зв'язку із нецільовим використанням безпосередньо на підставі п. 3 ст. 7 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова" від 11 травня 2000 року № 1714.

Так, у відповідності із п.1.7. ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість": „Податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом."

Згідно пп. 7.4.1. п.7.4. ст.. 7 Закону «Про податок на додану вартість": „Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації." Суть вимог податкового закону зводиться до того, що право на податковий кредит виникає у зв'язку із продажем товарів (у розумінні Закону „Про податок на додану вартість") та відповідною формалізацією такого продажу - нарахуванням податкових зобов'язань. Таким чином, на думку позивача, операція з передачі частини майна у в'язку з реорганізацією СП у формі ТОВ „ТВІН-Друк", шляхом виділення з нього ЗАТ „ХАСК-Флекс" є оподатковуваною операцією безпосередньо на підставі п. З ст. 7 Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова" від 11 травня 2000 року № 1714, у зв'язку із нецільовим використанням, а тому є по суті операцією з продажу товарів (у розумінні Закону України „Про податок на додану вартість"), у зв'язку з цим виникли податкові зобов'язання, які відображені у податковій декларації згідно алгоритму, наведеному у листі ДПА.

Таким чином, якщо майно використовувалося при продажу товарів (у розумінні Закону України „Про податок на додану вартість"), то відповідно і є право на податковий кредит, за умови наявності митної декларації.

Представник позивача в судове засідання з’явився та виходячи з вище викладеного просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовом не погодився у повному обсязі вказавши, що   при реорганізації СП у формі ТОВ ТВІН-Друк" відбулась передача за розподільним балансом частини майна, тому це не може розглядатись як операція з купівлі -продажу, тому посилання на зазначений Лист, в якому до речі йдеться мова про операції з продажу, в частині включення суми податку на додану вартість у сумі 484171,0 грн. до податкового кредиту при передачі (нецільового використання) інвестиційного майна, є помилковим, а тому, оскільки при ввезені позивачем обладнання на митну територію України була застосована пільга по сплаті ПДВ та не було фактичної сплати ПДВ до бюджету, тому у нього відсутнє право і на податковий кредит при такому відчуженні майна.

Виходячи з вище викладеного просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено, що   за результатами планової виїзної документальної перевірки фінансово - господарської діяльності СП ТОВ „ТВІН - Друк" відповідачем було складено Акт перевірки від 3 жовтня 2005 року № 587/44-04/66, в якому зазначено порушення позивачем п.п 7.2.7 п.7.2 та п.п 7.5.2 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» а саме, у липні 2004 року, підприємством включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 484171,0 грн., при відсутності факту сплати до бюджету цієї суми (умовно нарахованої при ввезенні обладнання), внаслідок цього податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2004 року занижено на відповідну суму -484171,0 грн., та згідно п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», нараховано штрафні санкції на суму 242 291,0 грн.

Позивачем у відповідності до Закону України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території м. Харкова" від 11.05.2005.2000 р. №1714-111, на підставі рішення Ради з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності на території, м. Харкова від 27.02.2001 р. №02/01-1/01, було укладено договір на реалізацію інвестиційного проекту, який реалізується на території м. Харкова та завезено у пільговому режимі оподаткування (з умовним нарахуванням ПДВ, без його фактичної сплати) обладнання.

У зв’язку з реорганізацією підприємства позивача, шляхом виділення з нього ЗАТ «БАСК-Флекс», було передано частину такого майна (флексографічного обладнання та запчастин до нього, ввезених для виробництва інвестиційної продукції), тобто відбулося часткове відчуження інвестицій підприємству, яке не займається інвестиційною діяльністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд  прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок запровадження та функціонування спеціального режиму інвестиційної діяльності у пріоритетних видах економічної діяльності на території міста Харкова врегулюється Законом України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова" від 11 травня 2000 року №1714.

Відповідно до пункту 3 статті 7 цього Закону, операції з ввезення на митну територію України - на територію міста Харкова, устаткування, обладнання та комплектуючих до них, звільняються від оподаткування податком на додану вартість, тобто сума ввізного ПДВ нараховано умовно, у разі нецільового використання зазначених устаткування, обладнання та комплектуючих до них податок на додану вартість справляється виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за митну вартість, перераховану в гривні за валютним (обмінним) курсом, установленим Національним банком України на день оформлення ввізної вантажної митної декларації, з урахуванням пені, нарахованої на таку суму податку, виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на день збільшення податкового зобов'язання, за період від дати ввезення таких товарів на митну територію України до дати збільшення податкового зобов'язання.

Однак, Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова" не регулює порядок нарахування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, сум податкового кредиту з податку на додану вартість, а також порядок сплати чистого зобов'язання з податку на додану вартість при нецільовому використанні товарів.

Об'єкт, база та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено спеціальним законом - Законом України „Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97 (далі Закон №168). При цьому необхідно зазначити, що п.п. 11.12 статті 11 Закону №168 (в редакції, що діяла в 2004 році), встановлено, що .на період застосування спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова оподаткування операцій з ввезення (пересилання) на території міста Харкова товарів та інших предметів здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова".

Таким чином, Законом № 168 чітко встановлено, що лише операції з ввезення пересилання) товарів та інших предметів в рамках спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова здійснюється відповідно до Закону. Закон №168 не визначає, що Законом України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова" регулюється порядок визначення, нарахування та сплати податку на додану вартість щодо будь-яких інших операцій, які здійснюються платниками податку (у тому числі при продажу, придбанні товарів або нецільовому використанні устаткування чи обладнання).

Статтею 1 Закону України „ Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251 встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Зважаючи на таку норму, порядок справляння ПДВ при нецільовому використанні обладнання в рамках спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова може бути встановлений лише законом про оподаткування, а саме Законом №168, а як вірно зазначив місцевий господарський суд, Законом України "Про, податок на додану вартість" такий порядок не встановлено.

Закон України „Про податок на додану вартість"  містить вимоги  щодо нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при нецільовому її лише відносно товарів, визначених пунктом "о" статті 19 Закону України тариф" (п. 11.37) та товарів, які використовуються для виробництва космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), якщо такі товари не виготовляються на території України.

Відповідно до п.1.31 ст.1 Закона України "Про оподаткування прибутку підприємств" - продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Відповідно до п.п. 8.4.11 ст. 8 вказаного Закону - до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи;

приймає заперечення відповідача стосовно того, що при реорганізації підприємства позивача шляхом виділення з нього ЗАТ "ХАСК-Флекс" передача майна відбулась за розподільчим балансом, за яким до виділеного підприємства перейшла й відповідна частка прав та обов’язків підприємства позивача, оскільки відповідно до4-питання протоколу №18 від 15.06.04р. загальних зборів учасників позивача, ніякі кредиторські заборгованості, що були у товариства на час реорганізації, товариству, що виділяється, не передавались, будь-якого переводу боргу не здійснювалось.

Таким чином до статутного фонду ЗАТ "ХАСК-Флекс" було передано тільки майно.

Взамін переданого майна до статутного фонду ЗАТ "ХАСК-Флекс" власники підприємства позивача отримали відповідну кількість акцій ЗАТ.

Відповідно до ст. 140 ГК України, джерелами формування майна суб'єктів господарювання є, в т.ч: грошові та матеріальні внески засновників. Тобто при отриманні такого майна ЗАТ "ХАСК-Флекс" отримав на нього право власності в обмін на свої акції.

Суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює правовий режим майна підприємства в залежності від способу його створення, чи шляхом внеску засновником майна до статутного фонду підприємства, чи шляхом його виділення в порядку реорганізації, при цьому суд зазначає, що внаслідок реорганізації підприємства позивача, останнє свою діяльність не припинило та не ліквідоване.

Таким чином, операція з внесення майна до статутного фонду підприємства є операцією з продажу такого майна.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскільки комплектуючі вироби до обладнання використано СП у формі ТОВ «ТВІН-Друк» для здійснення оподатковуваних операцій, на основні фонди нараховувалась амортизація згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» , а суми ПДВ включені до рядка 8.2 податкової декларації цей платник податку в цьому самому звітному періоді має право на включення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до абз. "д" п.п. 4.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" - не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на (підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Незважаючи на те, що відповідно до п.п. 3.2.8 ст. З Закону України "Про податок на додану вартість" - не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних  як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, утому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України (крім підакцизних товарів) або їх вивезенні за межі митної території України, така операція залишається операцією з продажу товарів.

Відповідно  до  п.п. 4.4.1   ст. 4  Закону України  "Про  порядок погашення  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, згідно наданого позивачем висновку спеціаліста-економіста №10907 від 14.12.05р. ХНДІСЕ ім. Бокаріуса, зазначено, що об'єкт, база та ставки оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено спеціальним законом - Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97. При цьому необхідно зазначити, що п.п. 11.12 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року № 168/97 (в редакції, що діяла в 2004 році), встановлено, що „на період запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова оподаткування операцій з ввезення (пересилання) на територію міста Харкова товарів та інших предметів здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова".

Тобто Законом України від 3 квітня 1997 р. N 168/97-ВР „Про податок на додану вартість" чітко встановлено, що лише операції з ввезення (пересилання) товарів та інших предметів в рамках спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова здійснюється відповідно до Закону України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова". Закон України від 3 квітня 1997 p. N168/97-ВР „Про податок на додану вартість" не визначає, що Законом України „Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова" регулюється порядок визначення, нарахування та сплати ПДВ щодо будь-яких інших операцій, які здійснюються платниками податку (у тому числі при продажу, придбанні товарів або нецільовому використанні устаткування чи обладнання).

Таким чином, якщо майно використовувалося при продажу товарів (у розумінні Закону України „Про податок на додану вартість"), то відповідно і є право на податковий кредит, за умови наявності митної декларації.

Відповідачем  не заперечується факт правомірності формування податкового кредиту на підставі вантажно-митних декларацій на підставі яких отриманий отримана цільова інвестиція, а також не заперечується сума відображена в цих вантажно-митних деклараціях.

Статтею 1 Закону України „ Про систему оподаткування" від 25 червня 1991 року № 1251 встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Зважаючи на таку норму, порядок справляння ПДВ при нецільовому використанні обладнання в рамках спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова може бути встановлений лише законом про оподаткування, а саме Законом про ПДВ. Слід зазначити, що Законом про ПДВ такий порядок не встановлено.

Закон України від 3 квітня 1997 p. N168/97-ВР „Про податок на додану вартість" містить вимоги щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при нецільовому використанні лише відносно товарів, визначених пунктом "о" статті 19 Закону України „Про Єдиний митний тариф" (п. 11.37) та товарів, які використовуються для виробництва космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), якщо такі товари не виготовляються на території України.

Враховуючи вищенаведені норми, законом про оподаткування, а саме Законом України від 3 квітня 1997 p. N168/97-ВР „Про податок на додану вартість" не врегульовано питання щодо порядку справляння ПДВ при нецільовому використанні обладнання, що було ввезене в рамках спеціального режиму інвестиційної діяльності на території міста Харкова. Проте необхідно зазначити, що при ввезенні такого обладнанняна митну територію України ПДВ не нараховувалось та не сплачувалось    відповідно до Закону України „Про податок на додану вартість" та Закону України «Проспеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова". Така  пільга була надана суб'єкту підприємницької діяльності лише для реалізації ним інвестиційного проекту відповідно до укладеного з Радою договору. При нецільовому використанні такого обладнання, зважаючи на загальні принципи побудови та призначення системи оподаткування, які визначені Законом України „ Про систему оподаткування", а саме „рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)", суб'єкт підприємницької діяльності повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ по такій операції.

Також суд зауважує, що ні Закон України від 3 квітня 1997 p. N168/97-ВР „Про податок на додану вартість", ні Закон №1714 не зобов'язують платника податку окремо сплатити нарахований податок на додану вартість внаслідок нецільового використання товарів, ввезених в пільговому режимі, за правилами встановленими для операцій імпорту товарів: не передбачена можливість перерахувати нарахований податок митним органам та внести зміни в уже оформлену митну декларацію. Таким чином, можливо передбачити, що платник податку повинен збільшити загальну суму податкових зобов'язань звітного періоду на який припадає порушення. Згідно з п.п.7.7.1 Закону України від 3 квітня 1997 p. N168/97-ВР „Про податок на додану вартість" сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету підлягає сума податку на додану вартість визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли в зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) на протязі звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Що стосується відшкодування судових витрат то у  відповідності до вимог ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов  Закритого акціонерного товариства «Твін-друк» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення  - задовольнити.

 Визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000300816/0 від 10.10.2005 року в частині нарахування 726051,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства  «Твін-Друк» (м. Харків, вул. Роганська, 149, код 31253915) державне мито у розмірі 3 грн. 40 коп.

 Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлено 11.07.2008 року

Головуючий                                                        М.О. Спірідонов

Судді                                                                      Я.В. П’янова

                                                                              Т.С. Перцова