Рішення № 18784243, 18.10.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2011 рокуСправа № 18/5026/1922/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю,

від відповідача представник не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства теплових мереж

“Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської ради, м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс”, м. Черкаси

про стягнення 11 486 грн. 67 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року комунальне підприємство “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської ради звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс” про стягнення заборгованості у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії за № 762 від 01 квітня 2006 року в розмірі 11 519 грн. 35 коп., в тому числі: 10 432 грн. 75 коп. основний борг, 685 грн. 88 коп. пеня, 260 грн. 20 коп. інфляційні збитки, 140 грн. 52 коп. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 вересня 2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 20 вересня 2011 року.

Справа розглядається після відкладення.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В процесі розгляду справи, позивач звернувся до суду в порядку ст. 22 ГПК України з заявою про зменшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 10 432 грн. 75 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 674 грн. 78 коп. пені, 248 грн. 95 коп. інфляційних збитків та 130 грн. 19 коп. 3% річних, всього - 11 486 грн. 67 коп.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому судом розглядається позов комунального підприємства “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської ради з урахуванням зменшених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з неможливістю прибуття представника в судове засідання.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає.

В пункті 3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України від 18 вересня 1997 року, № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Відповідач не був позбавлений можливості надати суду відзив на позов, та відповідні письмові докази в спростування доводів позивача, а також забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обовязковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 18 жовтня 2011 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/5026/1922/2011.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 01 квітня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Фортекс” (споживач) та комунальним підприємством теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” (постачальник) було укладено договір постачання теплової енергії за №762.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з 01 квітня 2006 року та діє до 01 квітня 2007 року.

Строк дії договору сторонами щорічно пролонговувася на підставі п. 10.2 договору.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобовязався відпускати теплову енергію на потреби опалення, пар, гарячу воду (далі теплову енергію) споживачеві, який зобовязався оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Облік споживання теплової енергії (опалення) проводиться розрахунковим способом (за приладами обліку або розрахунковим способом) (п. 5.1 договору).

Згідно п. 6.4. договору за відпущену теплову енергію споживач сплачує постачальнику щомісячно з ПДВ:

а) 3 грн. 22 коп. за 1 м2 опалення загальної (або приведеної) площі на протязі року (опалювального сезону);

б)130 грн. 00 коп. за 1 Гкал теплової енергії;

в) 5 грн. 47 коп. за підігрів 1 м3 води за місяць.

(Тарифи надано згідно рішення МВК “Про затвердження тарифів на послуги з гарячого водопостачання та опалення, що надаються комунальним підприємством теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” за № 494 від 12 квітня 2005 року).

Відповідно до п. 4.2.3 договору постачальник зобовязаний повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за теплову енергію тариф за 1 Гкал становить 583 грн. 23 коп. з урахуванням ПДВ.

В газеті “Місто ділове” від 25 лютого 2009 року №9 (731) було опубліковано рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 24 лютого 2009 року №213 “Про затвердження та погодження тарифів на послуги теплопостачання”. Так, згідно вказаного рішення тариф на теплову енергію для опалення, гарячого водопостачання, вентиляції, технічних потреб для організацій та установ всіх форм власності встановлений в розмірі 583 грн. 23 коп. за 1 Гкал. з урахуванням ПДВ.

У відповідності до п. 5.5. договору при відсутності приладів обліку або виході їх з ладу кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається постачальником, як виняток, розрахунковим способом номінального теплового навантаження обєкту, яке вказане в п. 1.1 Додатку 1.

Згідно п. 1.1. Додатку 1 до договору тепловим навантаженням є Q = 22627 ккал/годину, в тому числі на опалення Qо = 22627 ккал/годину.

Так, пунктом 2 Додатку 1 до договору визначено розподіл теплової енергії в Гкал по кварталах (для споживачів без приладів обліку розрахунковим методом, для споживачів з приладом обліку згідно з показниками приладів обліку): за січень 10,19 Гкал, лютий - 9,12 Гкал, березень - 7,85 Гкал, квітень 2,73 Гкал, жовтень - 2, 83 Гкал, листопад 6, 88 Гкал, грудень 9,16 Гкал.

Позивач свої зобовязання за договором виконав повністю та відпустив відповідачу теплову енергію за період з 08 жовтня 2010 року по 15 квітня 2011 року в обсязі 48,76 Гкал на загальну суму 28 438 грн. 30 коп.

Крім того, в листопаді 2010 року відповідачу було донараховано 262 грн. 45 коп. за оплення за 3 дні жовтня 2010 року, оскільки згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1661 від 08 жовтня 2010 року опалювальний сезон розпочато в м. Черкаси з 08 жовтня 2010 року.

З розрахунку заборгованості за теплову енергію вбачається, що за жовтень 2010 року позивачем нараховано відповідачу за спожиту теплову енергію 1650 грн. 54 коп., за листопад 2010 року 4275 грн. 07 коп. ( в тому числі 262 грн. 45 коп. за оплення за 3 дні жовтня 2010 року ), за грудень 2010 року - 5 342 грн. 39 коп., за січень 2011 року 5 943 грн. 11 коп., за лютий 2011 року 5 319 грн. 06 коп., за березень 2011 року - 4 578 грн. 36 коп. та за квітень 2011 року 1 592 грн. 22 коп.

Відповідач в свою чергу зобовязання по оплаті поставленої теплової енергії виконав частково, сплативши позивачу 18268 грн. 00 коп.

В звязку з чим, позивач просив суд стягнути з відповідача 10 432 грн. 75 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію згідно договору на постачання теплової енергії № 762 від 01 квітня 2006 року.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2. договору розрахунок за теплову енергію здійснюється у відповідності зі ст. 276 ГК України, а саме у формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. У разі встановлення засобів обліку теплової енергії, оплата за перший місяць проводиться із розрахунку діючого тарифу за 1 м2 приведеної опалювальної площі приміщення. Споживач зобовязаний самостійно провести до 10 числа місяця наступного за розрахунковим перерахунок за фактично спожиті послуги і повідомити про це постачальника.

Отже, з урахуванням п. 6.2. договору відповідач повинен був оплатити вартість спожитої теплової енергії до 10 листопада 2010 року за спожиту теплову енергію в жовтні 2010 року, до 10 грудня 2010 року за спожиту теплову енергію в листопаді 2010 року, до 10 січня 2011 року за спожиту теплову енергію в грудні 2010 року, до 10 лютого 2011 року за спожиту теплову енергію в січні 2011 року, до 10 березня 2011 року за спожиту теплову енергію в лютому 2011 року, до 10 квітня 2011 року за спожиту теплову енергію в березні 2011 року та до 10 травня 2011 року за спожиту теплову енергію в квітні 2011 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору, розрахунку з позивачем за спожиту теплову енергію в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу в розмірі 10 432 грн. 75 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Пунктом 7.2.3. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобовязання, передбаченого п. 6.2. договору, споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу та індекс інфляції за весь період прострочки.

Позивачем заявлено до стягнення 674 грн. 78 коп. пені (з урахуванням положень ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”).

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 248 грн. 95 коп. інфляційних та 130 грн. 19 коп. 3% річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) нарахованих за період з 11 лютого 2011 року по 10 серпня 2011 року.

Відповідачем під час розгляду справи не було спростовано даного розрахунку здійсненого позивачем.

Слід зазначити, що пеня, інфляційні та 3% річних нараховані позивачем в меншому розмірі ніж це передбачено чинним законодавством, проте позивач самостійно визначив суму пені, інфляційних втрат та 3% річних, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Крім того позивач просив суд відшкодувати за рахунок відповідача 57 грн. 80 коп. витрат, за отримання Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс”.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В звязку з вищенаведеним, суд вважає за необхідне вимогу позивача про відшкодування понесених витрат в розмірі 57 грн. 80 коп. задовольнити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Пунктом 4.2. Розяснення Вищого арбітражного суду від 04 березня 1998 року, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фортекс”, вул. Ільїна, 55, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21384364, р/р 26007001333001 в ЧФ “Укрінбанк”, МФО 354314 на користь комунального підприємства теплових мереж “Черкаситеплокомуненерго” Черкаської міської ради, вул. О. Дашковича, 62, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02082522, р/р 26004023016830 в відділенні Черкаської регіональної дирекції ПАТ “ВТБ Банк”, МФО 321767 10 432 грн. 75 коп. основної заборгованості, 130 грн. 19 коп. 3% річних, 674 грн. 78 коп. пені, 248 грн. 95 коп. інфляційних втрат, 114 грн. 87 коп. витрат на сплату державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 57 грн. 80 коп. понесених витрат, повязаних з розглядом справи.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 20 жовтня 2011 року.