Рішення № 18784060, 13.10.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.11           Справа № 5021/2064/2011. За позовом: Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумигаз», м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко», м. Суми

про зобов’язання вчинити дії

СУДДЯ СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

Представники:

від позивача:           ОСОБА_1, довіреність № 09/1472 від 21.12.2009р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 30/424 від 28.12.2010р.

від третьої особи: ОСОБА_1, довіреність № 09/1472 від 21.12.2009р.

Суть спору: позивач просить суд зобов’язати відповідача прийняти безкоштовно на баланс газопроводи та шафові газорегуляторні пункти:

-           по вул. Римського-Корсакова, 5-А в м. Суми: шафова ГРП типу ШП-2М-2 з регулятором тиску РД-50, газопровід високого тиску ?89х3,0 довжиною 0,8 м, газопровід високого тиску ?76х3,5 довжиною 146,73 м, газопровід високого тиску ?57х3,5 довжиною 0,7 м, газопровід низького тиску ?108х3,5 довжиною 19,3м;

-           по вул. Інтернаціоналістів, 51-А у м. Суми: шафова ГРП типу ШП-2М-2 з регулятором тиску РД-50, газопровід низького тиску ?108х3,5 довжиною 6,07м, газопровід низького тиску ?89х3,5 довжиною 44,5 м;

-           по вул. Інтернаціоналістів, 43-Б у м. Суми: газопровід високого тиску ?57х3,0 довжиною 6,5 м, газопровід низького тиску ?89х3,5 довжиною 33,3м;

-           по вул. Веретенівська у м. Суми (котеджне містечко): газопровід низького тиску ?89х3,5 довжиною 266,65 м, газопровід низького тиску ?45х3,0 довжиною 212,2м;

-           по вул. Калінінградська, 6 у м. Суми: газопровід низького тиску ?108х3,5 довжиною 35,35 м, газопровід низького тиску ?108х3,0 довжиною 131м;

-           по вул. Кірова, 160-Г у м. Суми: шафова ГРП типу ПГРШ-18 з регулятором тиску RВЕ-1812-2-У1, газопровід високого тиску ?133х4,0 довжиною 496 м, газопровід високого тиску ?108х3,0 довжиною 1,2 м, газопровід низького тиску ?159х4,0 довжиною 100,18 м, газопровід низького тиску ?89х3,0 довжиною 11,8 м;

-          по вул. Кірова. 160-Д у м. Суми: газопровід низького тиску ?89х3,0 довжиною 12,4м;

-          по вул. Інтернаціоналістів, 51, вул. Інтернаціоналістів, 43-А в м. Суми: шкафна ГРП типу ШП-2М-2 з регулятором тиску РИД; газопровід високого тиску ?108х3,5 мм довжиною – 79,2 м; газопровід низького тиску ?108х3,5мм довжиною – 24,9 м; газопровід низького тиску ?89х3,5мм довжиною – 40,3м; судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 30/1903 від 14.09.2011р., в якому заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки вимоги позивача суперечать чинному законодавству України. Також відповідач подав письмові пояснення № 30/2132 від 10.10.2011 року, в яких зазначив, що газопроводи та шафові газорегуляторні пункти є технічним обладнанням житлових будинків і відповідно до п.3.29 Правил безпеки систем газопостачання України після пуску газу система газопостачання передається власнику будинку.

          Третя особа – ТОВ «БВКК «Федорченко» подала письмові пояснення по справі № 09/1391 - юр від 06.10.2011 року, в яких підтримує позовні вимоги і просить позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін та третьої особи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

Позивач просить суд зобов’язати відповідача - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» прийняти безкоштовно на баланс зазначені вище газопроводи та шафові газорегуляторні пункти, тобто вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов’язку в натурі.

Суд зауважує, що примусовим виконанням обов’язку в натурі є спосіб захисту, який застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов’язаний був вчинити певні дії стосовно позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов’язок. Цей спосіб захисту цивільного права випливає із загального принципу повного та належного виконання зобов’язання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що експлуатацію газопроводу можуть здійснювати тільки спеціалізовані організації, які в установленому законом порядку отримали відповідні дозволи, сертифікати, ліцензії, такою організацією в м.Суми є відповідач і повинен безкоштовно прийняти на баланс перелічені в позові газопроводи та шафові газорегуляторні пункти. А також вказує на те, що після прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом житлового будинку єдиною організацією, яка використовує згадані газопроводи та ГПР для отримання економічної вигоди, є ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз».

Позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Рішенням Сумської міської ради від 24.03.2011 року № 350-МР «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м.Суми газопроводів та шафових газорегуляторних пунктів від ТОВ «Будівельна виробничо – комерційна компанія «Федорченко» було вирішено прийняти до комунальної власності територіальної громади м.Суми газопроводи та шафові газорегуляторні пункти, зазначені в додатку до рішення, від ТОВ «БВКК «Федорченко». В п.2.2 даного рішення вказано: «передати безкоштовно на баланс та обслуговування Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» газопроводи та шафові газорегуляторні пункти, зазначені в додатку до рішення, в порядку, встановленому чинним законодавством».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що між органами місцевого самоврядування — Сумською міською радою, Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та ПАТ «Суми газ» відсутні договірні (зобов‘язальні) відносини стосовно спірних газопроводів та ГРП.

Згідно з п. п. 1.4.3, 4.1.5 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997 № 254, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.1998 р. за № 318/2758 (далі - Правила), відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію об’єктів, а також побутових газових приладів, димових і вентиляційних каналів, ущільнень вводів підземних інженерних комунікацій в будинку і будівлі покладається на їх власників. Виконання комплексу заходів, включаючи систему технічного обслуговування і ремонту, які забезпечують користування системою газопостачання в справному стані покладається на власника.

Відповідно до рішення Сумської міської ради від 24.03.2011 року № 350-МР власником газопроводів та інших об‘єктів газопостачання, перелічених у додатку до цього рішення, є територіальна громада м. Суми, від імені якої виступає Сумська міська рада (комунальна власність).

Відповідно до п. 4.2 вказаних вище Правил власник зазначених мереж повинен забезпечити їх безпечну експлуатацію шляхом створення газової служби або укласти договір на технічне обслуговування із спеціалізованим підприємством газового господарства.

Частиною 2 ст. 23 ГК України передбачено, що взаємовідносини органів місцевого самоврядування з суб‘єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах.

У рішенні Сумської міської ради від 24.03.2011 року № 350-МР «Про прийняття до комунальної власності територіальної громади м.Суми газопроводів та шафових газорегуляторних пунктів від ТОВ «Будівельна виробничо – комерційна компанія «Федорченко» вказано, що передача безкоштовно на баланс та обслуговування відповідача газопроводів та ГРП має відбутися в порядку, встановленому чинним законодавством.

Проте, позивачем не зазначено, яким нормативним документом визначений такий порядок передачі комунального майна на баланс іншій юридичній особі та не надано доказів дотримання такого порядку з боку Управління майна комунальної власності Сумської міської ради. Позивачем наданий лише лист Товариства «БВКК «Федорченко» (третьої особи без самостійних вимог на предмет спору у даній справі) № 03/579 від 21.04.2011 р., яким ПАТ «Сумигаз» фактично проінформовано про прийняття Сумською міською радою рішення № 350-МР від 24.03.2011 р. та надані документи, що підтверджують відповідність збудованих Товариством «БВКК «Федорченко» газопроводів та ГРП вимогам будівельних норм і правил.

          Не можуть бути застосовані до відносин сторін і положення Закону України «Про передачу об‘єктів права державної та комунальної власності», постанови Кабінету міністрів України «Про передачу об‘єктів права державної та комунальної власності» від 21.09.1998 р. № 1482, оскільки вказаними нормативними документами передбачений, зокрема, порядок передачі комунального майна до державної власності безоплатно або шляхом обміну. Пунктами 9, 11 Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482, визначено, що з дати підписання акта приймання-передачі майна з комунальної до державної власності виникає право власності на об'єкт передачі. Нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно повинно бути закріплено за відповідним підприємством (організацією) на праві господарського відання (оперативного управління), а стосовно нерухомого майна проведена в установленому законодавством порядку його державна реєстрація.

          Статтею 133 Господарського кодексу України визначено, що основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становить право власності та інші речові права – право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

          У позовній заяві позивач просить зобов’язати відповідача прийняти майно безкоштовно на баланс. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87, у статті «Основні засоби» балансу наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями, а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.

          Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача є неправомірною, оскільки обов’язок прийняття відповідачем безкоштовно на баланс майна – газопроводів та шафових газорегуляторних пунктів не випливає із законодавства України чи наявних зобов’язальних (договірних) відносин сторін, волевиявлення сторін, позивач в порядку, визначеному ст. ст. 179, 181 ГК України, не вчиняв дій спрямованих на укладення договору з відповідачем.

          На підтвердження правомірності позовних вимог позивачем надані рішення Сумської міської ради від 25.11.2009 р. № 3203-МР, 19.12.2007 р. № 1080-МР, 27.12.2006 р. № 323-МР, 19.02.2002 р. № 354-МР про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Суми газопроводів та ГРП від інших суб‘єктів господарювання та їх подальшу передачу на баланс ВАТ «Сумигаз». Проте, наявність аналогічних відносин із відповідачем щодо прийняття на баланс інших газопроводів та ГРП не доводить правомірність позовних вимог, з якими позивач звертається до суду.

У відповідності зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем не доведені заявлені позовні вимоги та не надано суду належних доказів, які б об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -                    

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову – відмовити.

СУДДЯ                                                                                 О.Ю. СОП’ЯНЕНКО