Рішення № 18783889, 24.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2011 р.Справа № 20/17-3399-2011 За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вегніт»

про стягнення 16 044,27 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довір. №259 від 20.07.2011р.

від відповідача: не зявились.

СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(далі страховик) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вегніт»(далі страхувальник) страхового відшкодування в порядку регресу на суму 16044,27 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між АСТ «АИС Поліс», правонаступником якого є ЗАТ «СК «УСС»(перейменовано в ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт»), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вегніт»було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

29.01.2009 року за участі забезпеченого транспортного засобу сталася дорожньо-транспортна пригода, винним у якій було визнано водія забезпеченого страховиком автомобіля. Відповідач, всупереч вимог, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не повідомив Позивача про дорожньо-транспортну пригоду у встановлений законом строк. Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, звернувся до Відповідача із регресним позовом.

У судовому засіданні 24.10.2011р. позивач, попередньо надавши витребувані судом документи, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач - про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, зазначену у полісі, яка не змінювалася, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру (а.с.92-94), у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з вимогами статті 93 Цивільного кодексу України. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою про відсутність адресата, а до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

29.01.2009р. у м. Одесі на вул. Преображенській сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого страховиком автомобіля DACIA LOGAN, номерний знак ВН0169ВО, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Вегніт»(а.с.72-73), під керуванням Іншакова С.С., призначеного на посаду водія наказом від 14.04.2008р. №97 (а.с.76), та автомобіля TOYOTA RAV4, номерний знак ВН0230АЕ, під керуванням Сандлера Г.О., який є власником автомобіля (а.с.24).

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 27.02.2009р. (а.с.34) у справі №3-411/09 Іншакова С.С. визнано винним у скоєнні вказаної ДТП; за вчинене правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Як встановлено судом, 23.01.2009 року між АСТ «АИС Поліс», правонаступником якого є ЗАТ «СК «УСС», та ТОВ «Вегніт»було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/5160192 (а.с.23), згідно якого було застраховано цивільно-правову відповідальність ТОВ «Вегніт»(Відповідач), повязану з експлуатацією автомобіля DACIA LOGAN, номерний знак ВН0169ВО, тип договору І, строком на один рік .

Згідно звіту №66-02-09 від 19.02.2009р. про визначення вартості відновного ремонту автомобіля TOYOTA RAV4, номерний знак ВН0230АЕ і матеріального збитку, завданого власнику Сандлеру Г.О., що наданий ПП «КАРЕКС ГРУП»на замовлення АСТ «АИС Поліс», вартість матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля, становить 16554,36 грн.(а.с. 35-52).

На виконання умов Полісу, на підставі страхового акту №134-79/09 ЦВ від 27.05.2009р. та заяви Сандлера Г.О. від 12.05.2009р. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, Позивачем на користь Сандлера Г.О. було сплачено страхове відшкодування у розмірі 16044, 27 грн. згідно платіжного доручення №377 від 20.08.2009р. (а.с.62).

Згідно розрахунку суми страхового відшкодування від 27.05.2009р., наданого представником Позивача (а.с.61), сума страхового відшкодування становить різницю між фактично понесеною матеріальною шкодою власника автомобіля TOYOTA RAV4, встановленою згідно звіту №66-02-09 від 19.02.2009р., та розміром франшизи, визначеної у п.2 полісу №ВС/5160192, що складає 510,00 грн.

Як встановлено судом, про настання дорожньо-транспортної пригоди Позивача було письмово повідомлено Відповідачем 24.04.2009 року (через три місяці після її настання).

Дослідивши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Приписами ч.1 ст.1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За змістом і направленістю положень статті 35 ГПК рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й вирок суду з кримінальної справи та рішення суду з цивільної справи.

Таким чином, постанова Роздільнянського районного суду Одеської області від 27.02.2009р. (а.с.34) у справі №3-411/09, якою Іншакова С.С. визнано винним у скоєнні названого вище ДТП є преюдиціальною у розумінні ст.35 ГПК України.

Згідно п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу). Іншаков С.С. здійснював керування автомобілем на законних підставах, що вбачається з матеріалів справи, а отже завдана ним шкода підлягала відшкодуванню з боку страховика.

Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно пп. 38.1.1 «ґ» п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до підпункту 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати зазначені дії, вони мають підтвердити це документально.

Судом встановлено, що про настання дорожньо-транспортної пригоди, ані водієм забезпеченого транспортного засобу, ані страхувальником (Відповідачем) страховика (Позивача) у передбачений законом строк повідомлено не було. Доказів щодо неповідомлення страховика (Позивача) про настання дорожньо-транспортної пригоди з поважних причин ними не надано.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування»та ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»встановлено, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Отже, сума заявленої позовної вимоги в розмірі 16044,27 грн., визнана судом обґрунтованою.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі, у зв'язку з чим, з урахуванням вимог ст.ст.44,49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вегніт» (65082, м. Одеса, вул. Сабанєєв міст, 5/7, кв. 6, код 34599413) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, пров. Балтійський,20; код 22229921) 16 044/шістнадцять тисяч сорок чотири/ грн. 27 коп. страхового відшкодування, 160 /сто шістдесят/грн. 44 коп. державного мита та 236 /двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 25.10.2011р.