Рішення № 18783856, 17.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2011 р.Справа № 5/17-3256-2011 За позовом: Публічного акціонерного товариства «Макіївкокс» до відповідача: Державного підприємства «Одеська залізниця»

про стягнення 2 772,90 грн.

Суддя Погребна К.Ф.

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_1 довіреність від 23.03.2011р.;

ОСОБА_2 довіреність від 04.01.2011р.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство «Макіївкокс»звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства «Одеська залізниця» відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача збитки за нестачу вантажу у розмірі 2772,90 грн. з віднесенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що по залізничній накладній № 51782134 від 20.05.2010 року ПрАТ "Макіївкокс" відправило на адресу ТОВ „Нікморсервіс-Ніколаїв” в вагоні № 67890764 кокс доменний вагою нетто 41 000 кг При цьому, позивач зазначає, що по прибутті вагону на станцію призначення було виявлено недостачу вантажу в вагоні № 67890764 у розмірі 1 200 кг (згідно складеного Одеською залізницею комерційного акту), в звязку з чим позивачу було завдано збитки у розмірі 2 772,90 грн. При цьому, на залізничній накладній № 51782134 від 20.05.2011р. міститься переуступний підпис засвідчений печаткою вантажоодержувача - ТОВ „Нікморсервіс-Ніколаїв” про передачу права на предявлення претензії та звернення з позовом вантажовідправнику ПрАТ "Макіївкокс", що не суперечить положенням ст. 133 Статуту залізниць України.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. ГСОО № 30474/2011 від 05.09.2011р.).

У судове засідання 17.10.2011р., представник позивача не зявився, між тим, враховуючи, що 14.10.2011 року до господарського суду Одеської області ( вх. ГСОО 35544/2011 ) від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та підтримано позовні вимоги у повному обсязі, а також приймаючи до уваги, що позивачем надано документи, необхідні для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе, здійснити розгляд справи за відсутністю представника позивача.

У судовому засіданні 17.10.2011р. в присутності представника відповідача, по поверненню з нарадчої кімнати, відповідно до статті 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

20.05.2011р. зі станції відправлення Макіївка Донецької залізниці ПрАТ "Макіївкокс" (відправник), у вагоні № 67890764 відправило на адресу ТОВ „Нікморсервіс-Ніколаїв” (одержувач) для відправки на експорт, на станцію призначення Ніколаєв-вантажний, Одеської залізниці вантаж кокс доменний у кількості брутто 61 600кг відповідно, що підтверджується залізничною накладною № 51782134, при цьому, згідно відмітки відправника у даній накладній: декларування здійснюється в порту, вантаж слідує на експорт, отримувач в порту ТОВ „Нікморсервіс Ніколаїв»” .

Відповідні відмітки у вказаних залізничних накладних свідчать, що кокс доменний завантажений у вагони навалом засобами вантажовідправника, вантаж розміщено і закріплено згідно з §1-3, 5,6,8,9 розділу ІІ Технічних умов - правильно, маркування нанесено вапном та вантаж прийнято залізницею до перевезення, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу (а.с. 13).

Як встановлено комерційним актом БК № 026917/108 від 24.05.2011р., на станції Ніколаєв-вантажний Одеської залізниці було здійснено зважання вагону № 67890764 на 150-тонних вагонних вагах № 218, що пройшли державну перевірку 02.12.2010р, в наслідок чого виявилось, що брутто 61 600 кг, тара за документами 21 800 кг, нетто 39 800 кг, що менше ваги зазначеної у документах на 1 200 кг. навантаження вище бортів на 30 см. Зліва по руху потягу над 2, 3, 4, 5, 6, 7 люками та справа над 3 люком відсутнє маркування, вантаж на рівні бортів вагону. В технічному відношенні вагон справний. Вантажовідправник порушив вимоги ТУ Р.2 параграфи 3, 5, 6, 8, 9, вантаж не розрівняно, не прийняті заходи проти видування.

Отже, виявлена при перевезенні вантажу недостача у вагоні № 67890764 на 1 200 кг, обумовила звернення ПрАТ "МАКІЇВКОКС" з даним позовом, з метою стягнення вартості втраченого товару.

Згідно з розрахунком вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, маса відповідальної недостачі, з врахуванням норми природної втрати 1% та граничного розходження визначення маси нетто зазначеної в перевізних документах становить 790 кг., а її вартість 2772,90 грн. ( з урахуванням ПДВ ) виходячи із вартості вантажу 2925,00 грн. за 1 тонну ( без ПДВ ), що встановлена у рахунку-фактурі № 1583ф від 20.05.2011р., згідно з яким отримувачем вантажу є ПрАТ "МАКІЇВКОКС" та підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою позивача за підписом головного бухгалтера.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Одеською залізницею зобовязань щодо перевезення вантажу за залізничною накладною № 51782134 від 20.05.2011 року та направлені на стягнення збитків за нестачу вантажу у розмірі 2 772,90 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно до ч.1 та ч.5 ст. 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між ПрАТ "Макіївкокс" (відправник) і Одеською залізницею (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ „Нікморсервіс Ніколаєв” (вантажоодержувач).

Статтею 130 Статуту залізниць України встановлено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу, зокрема, має одержувач за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно з положеннями ст. 133 Статуту залізниць України, передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Відповідно до вимог ст. 133 Статуту залізниць України, на залізничній накладній № 51782134 від 20.05.2011р. міститься відповідний переуступний підпис засвідчений печаткою вантажоодержувача - ТОВ „Нікморсервіс Ніколаєв” про передачу права на предявлення претензії та звернення з позовом вантажовідправнику ПрАТ "Макіївкокс".

Також, вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у вагон здійснювалося відправником, а відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобовязаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обовязку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Параграфи 1-5 розділу ІІ Технічних умов містять умови щодо вжиття заходів з розрівняння та ущільнення вантажів дрібних фракцій та умови щодо захисту сипучих вантажів від просипання у зазори кузову піввагону. Поряд з цим, вжиття заходів щодо маркування вантажу передбачено положеннями параграфу 9 розділу 2 ТУ, згідно з яким, при завантаженні вантажів мілких фракцій на відкритий рухомий склад відправник зобовязаний прийняти міри, які запобігають видуванню мілких частин вантажу в процесі перевезення, а також вимогами п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №542 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987, згідно з яким, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Із залізничної накладної № 51782134 від 20.05.2011р., а саме розділу III, вбачається, що вантаж розміщувався і закріплювався вантажовідправником, відповідно до п. 4.1, 4.3, 4.11, 7.1, 7.3, 8.2 розділу II Технічних умов Додатку 14 к СМГС.

Як вбачається із матеріалів справи, в комерційному акті серії БК № 026917/108, а саме у розділі «А», зазначено, що на поверхні вантажу мається захисне маркування вапном.

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобовязаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Положеннями ст. 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 924 ЦК встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно положень ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Разом з тим, комерційний акт складається для засвідчення таких обставин, зокрема невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як встановлено матеріалами справи, на станції Ніколаєв-вантажний Одеської залізниці 24.05.2011р. було виявлено нестачу вантажу в вагоні № 67890764 у розмірі 1200 кг. та встановлено розбіжності з даними вантажовідправника, що було оформлено відповідним комерційним актом БК № 026917/108.

Відповідно до параграфу 19 розділу I Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, контроль за дотриманням вантажовідправниками Технічних умов навантаження і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі здійснюють працівники залізниці шляхом огляду навантажених вагонів.

В матеріалах справи наявна квитанція про приймання вантажу № 51782134 до перевезення станцією Макіївка Донецької залізниці.

У розділі V накладної № 51782134 «відмітки залізниці»зауваження або відмітки залізниці - відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що нестача вантажу виникла під час перевезення його залізницею.

Згідно зі ст. 105 Статуту залізниць України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Частина 1 статті 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

При цьому ст.113 Статуту залізниць України встановлює, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Стаття 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Разом з тим, відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто) для коксу становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

Згідно зі ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Як встановлено судом, розрахунок вартості відповідальної нестачі вантажу здійснений позивачем виходячи із вартості вантажу 2925,00 грн. за 1 тону (без ПДВ), яка підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме рахунком-фактурою № 1583ф від 20.05.2011р.

Розрахунок вартості недостачі вантажу в сумі 2772,90 грн. (з урахуванням ПДВ). здійснено позивачем правильно, з урахуванням суми норми природної втрати та граничного розходження при визначені маси нетто у розмірі 1 відсотків від маси.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ПрАТ "Макіївкокс" у повному обсязі, з покладенням відповідальності за нестачу вугілля у розмірі 2 772,90 грн. на Одеську залізницю, враховуючи відсутність підстав звільнення залізниці від відповідальності за недостачу вантажу, передбачених ст. 111 Статуту залізниць України.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Приватного акціонерного товариства "Макіївкокс" (86106, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Горького, буд. 1, код ЄДРПОУ 32598706) 2772 ( дві тисячі сімсот сімдесят дві ) грн. 90 коп. вартості нестачі коксу доменного, 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати відповідно до статті 116 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Погребна К.Ф.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.10.2011р.