Рішення № 18783431, 19.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" жовтня 2011 р.Справа № 22/17-3619-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАСТРОЙІНВЕСТ"; До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙДСТІЛ";

про стягнення 18253,37 грн.;

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю №18/10-1 від 18.10.2011р.;

Від відповідача: -не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАСТРОЙІНВЕСТ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною завою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙДСТІЛ" про стягнення 18253,37 грн.

Представник позивача в судове засідання зявився та просив суд задовольнить позов в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у засідання суду не зявився, відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

01.06.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договори купівлі-продажу №01/06/10, згідно умов договорів позивач-продавець зобов'язався передати відповідачу-покупцю грейфер МПГ -65, що є власністю продавця, а покупець зобов'язувався сплатити ціну за товар, в порядку, передбаченому договором. Вартість грейферу МПГ -65 за договорм складає 64000 грн.

На виконання умов договору 19.07.2010р. відповідач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив часткову оплату за товар у розмірі 48000, а позивач поставив грейфер МПГ -65, що підтверджується видатковою накладною №ЛНА-000003 від 19.07.2010р., таким чином на сьогоднішній день суму заборгованості складає 16000грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1-3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За порушення строків розрахунків за договором відповідачу на підставі п. 4.2. договору нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ 1308,37грн. (згідно наданого розрахунку).

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано індекс інфляції у розмірі 945 грн. (згідно наданого розрахунку).

При вказаних обставинах суд вважає, що вимоги позивача документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙДСТІЛ" (65007, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 71, ідентифікаційний код 34873411, п/р260000392928 в ПАТ „Універсал Банк”, м. Київ, МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАСТРОЙІНВЕСТ" (місцезнаходження: вул. Сорок років Рад. України, б. 58, к. 23, м.Запоріжжя, 69037, поштова адреса: вул. Рекордна, б.2, ідентифікаційний код 34317667, п/р № 26007010000579 в АКБ "Індустріалбанк" м. Запоріжжя, МФО 313849) суму основного боргу 16000 грн., пеню 1308,37 грн., індекс інфляції 945 грн., а всього 18253,37 грн., 182,53 грн. - державне мито, 236 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати довідку про повернення державного мита у розмірі 3,47 грн., як зайве сплаченого.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя Торчинська Л.О.