Рішення № 18782944, 07.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2011 р.Справа № 27/17-3297-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. при секретарі судового засідання: Чумаченко І.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (представник діючий за довіреністю);

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Жилстрой"

про стягнення 28164,39 грн.;

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Зодчий" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Альянс-Жилстрой", в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. ГСОО №31649/2011 від 12.09.2011р.), просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 28164,39 грн., з яких 8034,13 грн. - основний борг, 1645,88 грн. інфляційні, 588,36 грн. - 3% річних, 17896,02 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки №125 від 01.01.2008р., позивачем було вчасно та в повному обсязі виконано свої зобовязання, між тим відповідач за фактично отриманий товар своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, в звязку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У судовому засіданні 07.10.2011р. представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України, виданий станом на 10.08.2011 року та підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 січня 2008 року між ТОВ "Зодчий" (надалі - постачальник) та ТОВ "Альянс-Жилстрой" (надалі - покупець) укладено договір поставки №125 (надалі договір), згідно якого в порядку та на умовах, визначених у даному договорі, постачальник зобовязався передати у власність покупця продукцію.

У відповідності до п. 1.2 договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, яка підлягає поставці за цим договором, його дольове співвідношення визначаються специфікацією, яка є невідємною частиною договору.

Згідно з п. 4.2 договору, загальна вартість продукції за даним договором складає 1000000,00 гривень, в т.ч. ПДВ 166666,67 гривень.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що постачальник поставляє продукцію, зазначену в специфікації до даного договору за адресою, зазначеною у заявці на продукцію, при цьому, в заявці також вказується ПІП відповідального працівника покупця, який приймає продукцію на обєкті покупця.

Умовами п. 4.4 договору, встановлено, що покупець надає за домовленістю сторін або одну довіреність на одну поставку товару постачальнику, або одну довіреність на період часу, але цей період часу не повинен перевищувати один календарний місяць.

Положеннями п. 5.2 договору визначено, що зокрема, приймання продукції за кількістю здійснюється сторонами у відповідності з товаросупровідними документами.

Згідно з умовами п. 6.1 договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахування за передплатою на розрахунковий рахунок постачальника вартість партії продукції, відповідно рахунку-фактури постачальника, або за домовленістю сторін, можлива відстрочка платежу на 21 (двадцять один) календарний день починаючи з дня відвантаження продукції.

Умовами п. 9.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31 грудня 2009 року.

На виконання умов вищезазначеного договору 03.03.2009р. ТОВ "Зодчий" передало, а повноважним представником ТОВ "Альянс-Жилстрой" отримано товар на загальну суму 10385,44 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0000024 від 03.03.2009р., підписаною повноважними представника сторін, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №226 від 02.03.2009р.

В порядку досудового врегулювання спору, 22.07.2011р. позивачем було направлено на адресу ТОВ "Альянс-Жилстрой" претензію №01-22/07/11 (а.с. 21) з вимогою погасити існуючу заборгованість перед ТОВ "Зодчий" протягом пятиденного строку з моменту отримання даної претензії, а також даною претензією відповідача попереджено, що в разі невиконання вимог претензії ТОВ "Зодчий" буде змушене звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Зазначена претензія була отримана відповідачем 26.07.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23), між тим, залишена ним без відповіді та задоволення.

В порушення вимог договору, за фактично отримані матеріали відповідач розрахувався частково, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою банку станом на 17.05.2010 року. (а.с.37). Разом з тим, як стверджує позивач, зазначені кошти були зараховані ТОВ "Зодчий" в погашення заборгованості ТОВ "Альянс-Жилстрой" за договором поставки №125 від 01.01.2008р. на підставі усної домовленості, при цьому, вказане не заперечується відповідачем про що свідчить наявний в матеріалах справи підписаний повноважними представниками сторін акт звірки взаєморозрахунків станом на 18.08.2010 року.

Отже, станом на момент розгляду спору, за відповідачем рахується заборгованість перед ТОВ "Зодчий" за фактично отриманий товар за договором №125 від 01.01.2008р. у розмірі 8034,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням договірних зобовязань відповідачем та направлено на стягнення з відповідача наявної заборгованості за договором № 125 від 01.01.2008р., неустойки у вигляді штрафу, інфляційних та 3% річних.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором поставки №125 від 01.01.2008р., а саме несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за фактично отриманий товар, в звязку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед ТОВ "Зодчий" у розмірі 8034,13 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позовні вимоги ТОВ "Зодчий" в частині стягнення суми боргу у розмірі 8034,13 грн., підтверджуються наявними в матеріалах справи документами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 7.2 договору передбачено, що за порушення строків сплати відвантаженої продукції, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,25% (нуль цілих двадцять пять сотих %) за кожний день прострочки, від вартості відвантаженої партії продукції, за кожен день прострочки платежу.

Отже, скориставшись своїм правом, передбаченим п. 7.2 договору №125 від 01.01.2008 року ТОВ "Зодчий" звернувся до суду, зокрема, з вимогою про стягнення з відповідача 0,25% штрафу від вартості відвантаженої партії за кожний день прострочки платежу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем суми штрафу у розмірі 17896,02 грн., інфляційних в розмірі 1645,88 грн. та 3% річних у розмірі 588,36 грн. за період прострочення, вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення уточнених позовних вимог та стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 8034,13 грн., штрафу у розмірі 17896,02 грн., інфляційних у розмірі 1645,88 грн. та 3% річних у розмірі 588,36 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 281,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача. При цьому, надмірно сплачена позивачем сума державного мита у розмірі 8,87 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Жилстрой" (65114, м.Одеса, вул. Академіка Корольова, буд.56-А, кв.3, код ЄДРПОУ 32470359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчий" (65012, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 48, код ЄДРПОУ 31228543, п/р 26005119808 у АТ "Райффайзен Банк Аваль" у м.Києві, МФО 380805) 8034/вісім тисяч тридцять чотири/грн. 13 коп. основного боргу; 17896/сімнадцять тисяч вісімсот девяносто шість/грн. 02 коп. штрафу, 1645/ одна тисяча шістсот сорок пять/грн. 88 коп. інфляційних, 588/пятсот вісімдесят вісім/грн. 36 коп. 3% річних, 281/двісті вісімдесят одна/грн. 64 коп. державного мита та 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.Видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Зодчий" довідку на повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого державного мита у сумі 8,87 грн. за платіжним дорученням №250 від 15.08.2011 року.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 12.10.2011р.