Рішення № 18782526, 03.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" жовтня 2011 р.Справа № 12/17-3010-2011 За позовом: Міністерства інфраструктури України до відповідача: Одеської міської ради;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської залізниці.

про визнання права власності

Суддя Цісельський О.В.

В судовому засіданні приймали участь представники

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 14.06.2011р. ;

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач Міністерство інфраструктури України звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради (надалі ОМР) про визнання за державою Україна в особі Міністерства інфраструктури України права державної власності на обєкт нерухомого майна комплекс будівель, розташованих за адресою вул. Станційна "Одеса-Застава 1" загальною площею 510,9 кв.м., що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці у наступному складі: адміністративна будівля літера "А" загальною площею 399,6 кв.м.; гараж літера "Б" загальною площею 20,5 кв.м.; сарай літера "В" загальною площею 90,80 кв.м.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та їй присвоєно № 12/17-3010-2011.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2011р., було призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження по справі.

07.09.2011р. суд отримав від товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" висновок №7/2011 від 07.09.2011р., відповідно до якого: 1) обєкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 510,9 м2, які складаються з: а) адміністративної будівлі літера „А” загальною площею 399,6 м2; б) гаражу літера „Б” загальною площею 20,5 м2; в) сараю літера „В” загальною площею 90,8 м2, що розташовані за адресою: вул. Станційна „Одеса-Застава 1” відповідає вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил зведення; подальша експлуатація обстежуваних будівль можлива; ринкова вартість обєкта нерухомого майна комплекс будівель, розташованих за адресою вул. Станційна "Одеса-Застава 1" загальною площею 510,9 кв.м., що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці у наступному складі: адміністративна будівля літера "А" загальною площею 399,6 кв.м.; гараж літера "Б" загальною площею 20,5 кв.м.; сарай літера "В" загальною площею 90,80 кв.м. складає 885637,75 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.09.2011р. провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Представник позивача позовну заяву підтримує та наполягає на її задоволенні.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Згідно ч.1 ст. 1, ч.1 ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»від 21.09.2006 N185-V управлінням об'єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Міністерства та інші органи виконавчої влади є суб'єктами управління об'єктами державної власності

Відповідно до п. 1.1, 4.2 «Статуту Одеської залізниці»Одеська залізниця є статутним державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, правонаступником якого згідно Положення про Міністерство інфраструктури України затвердженого указом Президента України від 12 травня 2011 року N 581/2011 є Міністерство інфраструктури України. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання.

Таким чином Міністерство інфраструктури України, яке діє на підставі Положення про Міністерство інфраструктури України, є суб'єктом управління майном, що закріплене за Одеською залізницею на праві господарського відання, та здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки позивача від 20.04.2011р. №822, обєкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 510,9 м2, які складаються з: а) адміністративної будівлі літера „А” загальною площею 399,6 м2; б) гаражу літера „Б” загальною площею 20,5 м2; в) сараю літера „В” загальною площею 90,8 м2, що розташовані за адресою: вул. Станційна „Одеса-Застава 1” знаходиться на балансі Одеської залізниці вагонне депо Одеса-Застава 1.

З метою проведення державної реєстрації прав власності на об'єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Станційна «Одеса-Застава 1»(далі об'єкт) - Одеська залізниця листом від 28.03.2011р. №09/632 звернулася до відповідача із проханням оформити свідоцтво про право власності на об'єкт. Листом від 12.04.2011р. №1780 юридичним управлінням Одеської міської ради надано відповідь про можливість розгляду питання щодо оформлення права власності лише після надання документів, які посвідчують право власності (зокрема - акту державної комісії про прийняття зазначених об'єктів введення їх в експлуатацію, акту про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та інш.).

Враховуючи вищевикладене, Міністерство транспорту та звязку України (правонаступник Міністерство Інфраструктури України) звернулося до суду із відповідним позовом.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Частиною 5 ст.22 Господарського кодексу України передбачено, що держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо субєктів господарювання, які належать цьому сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Згідно ч.3 ст.73, ч.2 ст.74 Господарського кодексу України, майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи права оперативного управління.

Відповідно до п. 1.1, 4.2 «Статуту Одеської залізниці»Одеська залізниця є статутним державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, правонаступником якого згідно Положення про Міністерство інфраструктури України затвердженого указом Президента України від 12 травня 2011 року N 581/2011 є Міністерство інфраструктури України. Майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві господарського відання.

Таким чином Міністерство інфраструктури України, яке діє на підставі Положення про Міністерство інфраструктури України, є суб'єктом управління майном, що закріплене за Одеською залізницею на праві господарського відання, та здійснює повноваження щодо реалізації прав держави як власника майна, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням.

Частина 1 ст. 4, ч. 8 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»від 01.07.2004 N1952-IV передбачають, що речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав підлягають обов'язковій державній реєстрації. Реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводиться місцевим органом державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина.

Пунктом 1.4. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/6 (далі - Положення) визначено, що реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав зокрема є: акти прийому нерухомого майна до експлуатації (якщо будівництво та введення в експлуатацію нерухомого майна відбувалося власником) та інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Пунктом 6.1. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності, які видаються зокрема місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування юридичним особам:

- на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію;

- юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Будівництво обєкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 510,9 м2, які складаються з: а) адміністративної будівлі літера „А” загальною площею 399,6 м2; б) гаражу літера „Б” загальною площею 20,5 м2; в) сараю літера „В” загальною площею 90,8 м2, що розташовані за адресою: вул. Станційна „Одеса-Застава 1” здійснювалося Одеською залізницею самостійно, обєкт введений в експлуатацію, однак акти про введення до експлуатації обєкта у Міністерства інфраструктури України та у Одеської залізниці не збереглися.

Згідно з Державним актом на право постійного користування землею (серія І-ОД №000301), виданого на підставі рішення Одеської міської ради від 28.04.2000р. за №1234-ХХІІІ, Одеській залізниці надано у постійне користування для виробничої діяльності земельна ділянка площею 377,06 га. З викопіровки ділянки смуги відводу вбачається, що обєкт знаходиться на земельній ділянці, яка надана Одеській залізниці у користування.

Обєкт експлуатується, відображений в самостійному балансі та утримується за власний рахунок відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці вагонне депо Одеса-Застава 1.

Зазначене свідчить про те, що у Одеської залізниці існує право господарського відання відносно обєкту, а у Міністерства інфраструктури України право власності, оскільки згідно з:

- ч.3 ст.397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду;

- ст.322 ЦК України власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом;

- ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що обєкт нерухомого майна комплекс будівель, розташованих за адресою вул. Станційна "Одеса-Застава 1" загальною площею 510,9 кв.м., перебуває у Одеській залізниці на праві повного господарського відання.

Таким чином, обєкт нерухомого майна комплекс будівель, загальною площею 510,9 м2, які складаються з: а) адміністративної будівлі літера „А” загальною площею 399,6 м2; б) гаражу літера „Б” загальною площею 20,5 м2; в) сараю літера „В” загальною площею 90,8 м2, що розташовані за адресою: вул. Станційна „Одеса-Застава 1” належить до власності держави Україна.

Враховуючи вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту Одеської залізниці суд доходить висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, субєктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство ІнфраструктуриУкраїни.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст.133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна субєктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх субєктів господарювання.

Відповідно до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи у сукупності документальні докази, які наявні у матеріалах справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд вважає, що позовні вимоги Позивача є законними й обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України державне мито стягується для сторони, на користь якої відбулося рішення за рахунок другої сторони.

Проте, матеріалами справи встановлено, що державне мито по справі на підставі п/д № 2774 від 02.06.2011р., п/д №5118 від 29.09.2011 р. та ІТЗ судового процесу на підставі п/д № 2779 від 02.06.2011р. сплачено Одеською залізницею. Третя особа без самостійних вимог на предмет спору Одеська залізниця вимог щодо стягнення судових витрат з відповідача не заявляла.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні підстави для покладення судових витрат на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за державою в особі Міністерства Інфраструктури України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 00017584) право державної власності на обєкт нерухомого майна комплекс будівель, розташованих за адресою вул. Станційна "Одеса-Застава 1" загальною площею 510,9 кв.м., що перебуває у господарському віданні Одеської залізниці у наступному складі: адміністративна будівля літера "А" загальною площею 399,6 кв.м.; гараж літера "Б" загальною площею 20,5 кв.м.; сарай літера "В" загальною площею 90,80 кв.м.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 10.10.2011р.

Суддя Цісельський О.В.