Рішення № 18782441, 03.10.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2011 р.

Справа № 15/17-2868-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Петрова В.С.

При секретарі Ільєвій Л.М.

За участю представників:

від позивача - Синицька Ю.В.,

від відповідача - Зуб А.Ю.

від третьої особи - не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Служби автомобільних доріг в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль-Південь”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державна служба автомобільних доріг України, про зобов’язання повернути зайві виплати в сумі 319 300,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Служба автомобільних доріг в Одеській області звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль-Південь”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державна служба автомобільних доріг України, про зобов’язання повернути зайві виплати в сумі 319 300,00 грн., посилаючись на наступне.

Відповідно до укладених між Службою автомобільних доріг в Одеській області та TOB „Автомагістраль-Південь” генпідрядних договорів № 33Б від 19.06.2008 р. та № 39Б від 31.07.2009 р., відповідач зобов'язався виконати роботи з будівництва автомобільної дороги місцевого значення „Під'їзд до с. Падрицеве”, Котовський район, Одеська область, а позивач - прийняти та оплатити роботи за договором.

Як зазначає позивач, проведеною Контрольно-ревізійним відділом Укравтодору ревізією фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг в Одеській області за період з 01.01.2008 року по 01.11.2010 року встановлено завищення вартості робіт TOB „Автомагістраль-Південь” за даними договорами на суму 355223,00 грн., що викладені в акті ревізії № 15-21/11-1 від 31.01.2011 року.

Заперечення, надані Службою автомобільних доріг в Одеській області до вищевказаного акту, прийняті Укравтодором частково у сумі 35923,00 грн., таким чином завищення вартості робіт TOB „Автомагістраль-Південь” складає 319 300,00 грн.

Як зазначено в акті КРВ Укравтодору на момент перевірки TOB „Автомагістраль –Південь” був наданий фактичний розрахунок тимчасових витрат у розмірі 319300 грн., які не підтвердились первинними документами, а саме нарядами-завдань на механізми, накладними на матеріали, технологічною схемою тимчасової дороги та майданчика, а також не підписані зі сторони замовника. Таким чином, позивач вказує, що на момент ревізії кошти в сумі 319300,00 грн. не підтверджено первинними документами, що призвело до завищення вартості.

Між тим, за ствердженнями позивача, за вказаними договорами Служба автомобільних доріг в Одеській області повністю розрахувалася з відповідачем. Проте, відповідачем було безпідставно включено до актів ф.КБ-2в витрати, що є порушенням вимог ДБН Д. 1.1-1-2000 „Правил визначення вартості будівництва”, а також вимог ВБН Д. 1.1-218-1-2001 „Порядок визначення вартості будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонтів автомобільних доріг загального користування (державного та місцевого значення)”.

З метою усунення виявлених порушень, Служба автомобільних доріг в Одеській області звернулася до TOB „Автомагістраль-Південь” з претензією щодо повернення непідтверджених витрат в розмірі 319300,00 грн. шляхом перерахування зазначених грошових коштів на рахунок Служби автомобільних доріг в Одеській області для подальшого їх перерахування Службою до дохідної части держбюджету.

Згідно відповіді на претензію TOB „Автомагістраль-Південь” відмовилося задовольнити заявлені Службою автомобільних доріг в Одеській області вимоги, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.07.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-2868-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позов (а.с. 85-87).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Між Службою автомобільних доріг в Одеській області та ТОВ „Автомагістраль-Південь” були укладені договори підряду № 33Б від 19.06.2008 року та № 39Б від 31.07.2009 року.

Відповідно до вказаних договорів підряду ТОВ „Автомагістраль-Південь” зобов'язалось своїми силами та засобами, на власний ризик виконати додаткові роботи з будівництва автомобільної дороги місцевого значення „Під'їзд до с. Падрицеве”, Котовський район, Одеська область, за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації й в обумовлений договором строк, а позивач –прийняти закінчений будівництвом об’єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Як зазначає позивач, за вказаними договорами Служба автомобільних доріг в Одеській області повністю розрахувалася з ТОВ „Автомагістраль-Південь”, проте ТОВ „Автомагістраль-Південь” було безпідставно включено до актів ф.КБ-2в тимчасові витрати, що є порушенням вимог ДБН Д. 1.1-1-2000 „Правил визначення вартості будівництва”, а також вимог ВБН Д.1.1-218-1-2001 „Порядок визначення вартості будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонтів автомобільних доріг загального користування (державного та місцевого значення)”.

Відтак, за ствердженнями позивача, вищезазначені дії відповідача призвели до завищення вартості робіт на суму 319 300,00 грн.

При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на результати проведеної Контрольно-ревізійним відділом Укравтодору ревізії фінансово-господарської діяльності Служби автомобільних доріг в Одеській області за період з 01.01.2008 року по 01.11.2010 року. Так, проведеною ревізією було встановлено завищення вартості робіт TOB „Автомагістраль-Південь” за вищевказаним договорами на суму 355223,00 грн., що викладені в акті ревізії № 15-21/11-1 від 31.01.2011 року.

Зокрема, у вказаному акті перевірки зазначено, що в ході перевірки виконання робіт з будівництва автомобільної дороги . місцевого значення «Під'їзд до с. Падрецеве»в період з листопада 2008 року по листопад 2009 року було встановлено наступне.

Зокрема, у вказаному акті перевірки зазначено, що в ході перевірки виконання робіт з будівництва автомобільної дороги місцевого значення «Під'їзд до с. Падрецеве»в період з листопада 2008 року по листопад 2009 року було встановлено наступне. Так, на момент перевірки ТОВ „Автомагістраль-Південь” було надано фактичний розрахунок тимчасових витрат у розмірі 319 300 грн., які не підтверджені первинними документами, а саме нарядами-завдань на механізми, накладними на матеріали, технологічною схемою тимчасової дороги та майданчика, а також не підписані зі сторони замовника. Таким чином, на момент ревізії кошти в сумі 319 300 грн. не були підтверджені первинними документами, що призвело до завищення вартості робіт.

Саме зазначене завищення вартості робіт TOB „Автомагістраль-Південь” в сумі 319 300,00 грн. є предметом спору.

Разом з тим суд зазначає, виниклі між сторонами по справі –позивачем і відповідачем –ТОВ „Автомагістраль-Південь” правовідносини регулюються договорами підряду, що укладені сторонами.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

До того ж слід зазначити, що типові форми первинних облікових документів у будівництві були затверджені спільним наказом Держкомстатистики України та Держкомітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. N 237/5 (що був чинний на момент укладення договорів підряду між сторонами), поширюються на всі будівельні структурні підрозділи підприємств усіх форм власності, що виконують будівельні роботи з капітального та поточного ремонту, споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування - це акт приймання виконаних підрядних робіт N КБ-2в (складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 (складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та витрат і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві).

Частиною 4 ст. 879 ЦК України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В свою чергу укладені між сторонами по справі договори підряду є підставою для виникнення у сторін відповідних господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і є обов'язковими для виконання їх сторонами у відповідності з положеннями ст. 629 ЦК України.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, договори підряду № 33Б від 19.06.2008 р. та № 39Б від 31.07.2009 р. виконувались сторонами, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних підрядних робіт, які складені та підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Між тим факт понесення відповідних тимчасових витрат підрядником і включення їх до актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт мають бути підтверджені первинними документами. В свою чергу відсутність таких первинних документів у підрядника спростовує факт понесення таких тимчасових витрат підрядником.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано до суду жодного доказу обґрунтованості включення зазначених в акті КРВ тимчасових витрат до актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт за договорами підряду № 33Б від 19.06.2008 р. та № 39Б від 31.07.2009 р.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про правомірність включення тимчасових витрат в розмірі 319 300,00 грн. до актів виконаних робіт ф. КБ-2в за період з листопада 2008 року по листопад 2009 року.

При цьому господарський суд зазначає, що заявлені позивачем вимоги про зобов’язання відповідача повернути зайво сплачені виплати в сумі 319 300,00 грн. згідно ст. 1212 ЦК України за своєю суттю є фактично вимогами про повернення виконаного стороною у зобов’язанні.

Так, відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Також слід зазначити, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: коли є набуття або збереження майна; по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про виникнення у відповідача зобов'язання із набуття без достатньої правової підстави спірної суми грошових коштів позивача, що були останнім перераховані відповідачу як оплату за вищевказаними договорами підряду № 33Б від 19.06.2008 р. та № 39Б від 31.07.2009 р. У даному випадку таке набуття грошових коштів відбулось внаслідок їх зайвого перерахування на користь відповідача, що було встановлено після підписання актів прийняття виконаних підрядних робіт. Адже відповідач не підтвердив понесення ним тимчасових витрат на спірну суму при виконанні вказаних договорів підряду, що на момент підписання актів виконана них підрядних робіт не могло бути виявлено, оскільки у протилежному випадку спірні кошти не були б перераховані відповідачу.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача повернути зайво сплачені виплати в сумі 319 300,00 грн., які є оплатою виконаних підрядних робіт за спірними договорами підряду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Служби автомобільних доріг в Одеській області є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Служби автомобільних доріг в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль-Південь”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –Державна служба автомобільних доріг України, про зобов’язання повернути зайві виплати в сумі 319 300,00 грн. задовольнити.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль-Південь” (65058, м. Одеса, вул. Романа Кармена, 21; код ЄДРПОУ 34252469) повернути Службі автомобільних доріг в Одеській області (65031, м. Одеса, вул. М. Грушевського, 49, код ЄДРПОУ 25829550) зайві виплати в сумі 319 300/триста дев’ятнадцять тисяч/грн. 00 коп.

3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Автомагістраль-Південь” (65058, м. Одеса, вул. Романа Кармена, 21; код ЄДРПОУ 34252469) на користь Служби автомобільних доріг в Одеській області (65031, м. Одеса, вул. М. Грушевського, 49, код ЄДРПОУ 2582955) витрати по сплаті державного мита у розмірі 3193/три тисячі сто дев’яносто три/ 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 10.10.2011 р.