Рішення № 18781988, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/42812.10.11 За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз"

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС Моделс"

про: стягнення 34164 грн. 13 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1 дов. № 845 від 14.07.2011; Відповідача:не зявився

В судовому засіданні 12.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІКС Моделс" про стягнення 34 164 грн. 13 коп., а саме: 26946 грн. 00 коп. - основного боргу, 4491 грн. 00 коп. - штраф, 899 грн. 13 коп. процентів за користування грошима, 1484 грн. 72 коп. збитків від інфляції, 343 грн. 28 коп. - три відсотки річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2011 порушено провадження у справі № 61/428, розгляд справи призначено на 21.09.2011.

Через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з 34147 грн. 72 коп. а саме: 26946 грн. 00 коп. - основного боргу, 4491 грн. 00 коп. - штраф, 1150 грн. 00 коп. процентів за користування грошима, 1115 грн. 56 коп. збитків від інфляції, 445 грн. 16 коп. - три відсотки річних.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення (збільшенні) позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, (аналогічна позиція викладена в пункті 17 листа Вищого Господарського суду України від 20.10.2006 року № 01-8/2351).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2011 вказана заява прийнята до розгляду, а розгляд справи відкладено на 12.10.2011.

Відповідач в судове засідання 12.10.2011 не зявився, своїх представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, якими сторін повідомлялось про розгляд справи надсилались судом належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ікс Моделс»(Відповідачем Продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз»(Позивачем, Покупцем) був укладений договір поставки № 13-10.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору Продавець зобовязався поставити Покупцю товари та продукцію відповідно до Специфікації до Договору, а Покупець зобовязався прийняти зазначений товар та оплатити його вартість у строки та в розмірі, які встановлені договором.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість товару склала 44910 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.1. Продавець (відповідач) зобовязався поставити Покупцю (позивачу) товар відповідно до Специфікації до договору в наступному порядку: 150 курток та 30 комбінезонів в строк до 30.12.2010 та 50 курток в строк до 11.01.2011.

Відповідно до п. 3.2. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: першу частину (передоплату) в розмірі 60% від загальної вартості товару, що складає 26946 грн. 00 коп. Покупець (позивач) сплачує Продавцю (відповідачу) на протязі 3 банківських днів з моменту підписання договору; другу частину (оплата по факту) в розмірі 40 % від загальної вартості товару, що складає 17964 грн. 00 коп. Покупець (позивач) сплачує Продавцю (відповідачу) на протязі 2 банківських днів з дати отримання товару.

Як вбачається із матеріалів справи позивач свої зобовязання щодо попередньої оплати товару (п. 3.2. договору) в сумі 26946 грн. 00 коп. виконав належним чином, що підтверджується платіжним дорученням № 4064 від 09.12.2010.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки товару Покупець має право в односторонньому порядку розірвати договір, а Продавець у строк до 3 банківських днів з моменту повідомлення про розірвання договору сплачує Покупцю всі отримані від Покупця грошові кошти, а також штраф у розмірі 10 відсотків від суми Специфікації.

Сума специфікації це загальна вартість товару, закріплена у Специфікації № 1 до Договору поставки № 10-13 від 08.12.2010, яка становить 44910 грн. 00 коп.

Відповідно до письмових пояснень позивача за підписом директора ТОВ «Сервіс Солюшнз» Ємельянова М.Ю. Продавець (відповідач) не поставив товар у встановленому Договором порядку, з огляду на це позивач прийняв рішення про розірвання договору на підставі п. 3.6. Договору (порушення строків поставки товару).

Як вбачається із матеріалів справи, оскільки у встановлені (п. 4.1. договором) строки відповідач не поставив позивачу товар, останній скористався своїм правом на підставі п. 3.6 договору та повідомив листом № 714 від 19.01.2011 відповідача про розірвання договору та вимагав повернення суми передоплати, але відповідач у семиденний строк від дня предявлення позивачем вимоги не здійснив дій по поверненню коштів позивачу

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в розумінні зазначеної норми закону не подав суду належних доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 26946 грн. 00 коп. підлягають поверненню позивачу, а тому позовні вимоги в цій частині позову визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню вимоги щодо сплати відповідачем суми штрафу, передбаченого п. 3.6 Договору в розмірі 4491 грн. 00 коп.

Окрім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 1150 грн. 00 коп. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами, 1115 грн. 56 коп. збитків від інфляції та 445 грн. 16 коп. 3 % річних.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до п. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обовязок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Проценти, передбачені ст. 536 та ч. 3 ст.693 Цивільного кодексу України з одного боку, та проценти, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України з іншого, є різними правовими явищами, у звязку з чим кожний із названих видів процентів застосовується за наявності відповідних підстав, які є різними. У випадку нарахування процентів за користування безпідставно одержаними грошима виникло з підстави неповернення (зберігання) та використання відповідачем відповідної суми, а три відсотки річних з підстави прострочення виконання грошового зобовязання. З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за можливе одночасне застосування процентів на підставі ст.ст. 536, 693 Цивільного кодексу України з одного боку, і процентів, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України з іншого. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2006 № 21/186-05.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1150 грн. 00 коп. - процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами, 1115 грн. 56 коп. збитків від інфляції та 445 грн. 16 коп. 3 % річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача також витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4200 грн. 00 коп.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертиз, призначеної господарським судом, витрат, повязаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

При цьому за правилами частини 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Частиною 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

На підтвердження понесених витрат, позивач долучив до матеріалів справи наступні документи: -

- договір № 8/2011 про надання адвокатських послуг від 25.01.2011., укладеного між Адвокатським обєднанням «Адвокатська фірма «Єфімов та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз» (копія в матеріалах справи);

- рахунком № 52/2011-8/2011 від 06.07.2011;

- свідоцтвом про право на зайняття ОСОБА_2 адвокатською діяльністю (копія в матеріалах справи);

- наказом № 02/2011-к від 01.04.2011 про прийняття на роботу на посаду помічника адвоката ОСОБА_1;

- наказом № 05/2009-к від 02.03.2009 про прийняття на роботу на посаду адвоката ОСОБА_2;

- довіреністю № 845 від 14.07.2011 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз».

- платіжного доручення № 6151 від 12.07.2011 про перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Солюшнз»на користь адвокатського обєднання 4200 грн. 00 коп.

У 10 роз'яснення президії Вищогогосподарського суду України від 31.05.02. N 04-5/609 викладено правову позицію, згідно з якою відшкодування витрат, пов'язаних з наданням адвокатських послуг, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає витрати за послуги адвоката підтверджуються наданими суду документами, тому зазначені витрати покладаються на відповідача.

Крім того, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу також покладаються на відповідача

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІКС Моделс» (04074, м. Київ, вул. Мостицька, 14, кв. 83; код 34048883) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Солюшнз»(07400, м. Бровари, вул. Богунського, 26; код 31648153) 26946 (двадцять шість тисяч девятсот сорок шість) грн. 00 коп. - основного боргу, 4491 (чотири тисячі чотириста девяносто одна) грн. 00 коп. - штрафу, 1 150 (одна тисяча сто пятдесят) грн. 00 коп. процентів, 1115 (одна тисяча сто пятнадцять) 56 коп. збитків від інфляції, 445 (чотириста сорок пять) грн. 16 коп. 3 % річних, 4200 (чотири тисячі двісті) грн. 00 коп. витрат за адвокатські послуги, 341 (триста сорок одна) грн. 48 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко Дата підписання рішення: 17.10.2011