Рішення № 18781853, 06.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/24206.10.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний

комбінат «Меркурій»;

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1;

простягнення 89587,67 грн.;

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:ОСОБА_2, представник, довіреність №10/952 від 28.09.2011 р.;

Від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 82162,83 грн. (75071,06 грн. основного боргу + 7091,77 грн. інфляційних втрат), 5802,07 грн. пені, 1622,77 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 896,00 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач Фізична особа підприємець ОСОБА_1, повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

20.05.2010 р. між сторонами укладений договір оренди №20/05 частини майнового комплексу, за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування частину цілісного майнового комплексу площею 201,1 кв.м., який перебуває у власності позивача, та розташований у м. Бровари Київської області по вул. Кутузова, 131 для розміщення офісу, вивантаження, фасування та зберігання цементу.

Відповідно до п. 3.1. договору позивач передає відповідачем обєкт оренди протягом 10 днів з дня підписання договору.

Передання відповідачеві обєкта оренди оформляється актом приймання-передачі майна, який підписується обома сторонами (п. 3.2. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що строк оренди становить до 31.12.2010 р.

Згідно з п. 5.1. договору розмір орендної плати становить 28068,60 грн. за один календарний місяць.

Розмір орендної плати збільшується щомісячно на визначений Мінстатом індекс інфляції за попередній місяць (п. 5.3. договору).

Орендар сплачує орендну плату, експлуатаційні витрати та комунальні послуги згідно з виставленим рахунком та актами виконаних робіт за поточний місяць, але не пізніше 10 числа кожного місяця протягом усього строк дії договору (п. 5.4. договору).

На підставі акту прийому-передачі майна від 20.05.2010 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 37,4 кв.м. (2-й поверх адміністративної будівлі), цементі банки (силос) обємом 400 тон (2 штуки), частину цілісного майнового комплексу загальною площею 163,7 кв.м., що знаходяться у м. Бровари Київської області по вул. Кутузова, 131.

27.07.2010 р. відповідач звернувся до позивача з листом про розірвання договору оренди.

Відповідачем орендоване нежитлове приміщення було звільнене самостійно у вересні 2010 року, про що позивачем складений акт обстеження частини майнового комплексу від 06.09.2010 р.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання за договором, орендну плату за період з 20.05.2010 р. по 31.08.2010 р. на користь позивача сплатив частково у сумі 20000,00 грн., що підтверджується випискою банківської установи, яка додана до матеріалів справи. Станом на день слухання справи у судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем складає 75071,06 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства(ст.549 ЦК України).

Відповідно до п. 11.1 договору оренди за порушення передбачених договором строків сплати орендної плати та експлуатаційних витрат відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5802,07 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Позивачем також нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 82162,83 грн. (75071,06 грн. основного боргу + 7091,77 грн. інфляційних втрат) та 1622,77 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський домобудівний комбінат «Меркурій»(інд. 07403, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 131, код ЄДРПОУ 03391260) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 82162 (вісімдесят дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 83 коп., 5802 (пять тисяч вісімсот дві) грн. 07 коп. пені, 1622 (одна тисяча шістсот двадцять дві) грн. 77 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 896 (вісімсот девяносто шість) грн. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко

Дата складання рішення 13.10.2011 р.