Рішення № 18781787, 10.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/33110.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт Україна»

До Приватного підприємства «Фасад Матеріали»

Простягнення 8177,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: ОСОБА_1. дов. № б/н від 10.02.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліпласт Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Фасад Матеріали» про стягнення 7920,00 грн. основного боргу, 198,00 грн. інфляційних втрат та 59,00 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати повязані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобовязання щодо оплати товару поставленого згідно видаткової накладної, внаслідок чого, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість на суму 7920, 00 грн.

Ухвалою від 29.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.09.2011 року.

Представник позивача в судове засідання 16.09.2011 року не зявився, проте подав через канцелярію суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та подав клопотання, відповідно до якого просив суд розглянути справу без участі уповноваженого представника.

В судове засідання представник відповідача не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У звязку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 16.09.2011 року розгляд справи відкладено на 10.10.2011 року.

В судове засідання 10.10.2011 року представник позивача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.10.2011 року проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов, а також надав документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.10.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткової накладної № РН - О000073 від 14.10.2008 року, належним чином завірена копія долучена до матеріалів справи, позивач передав відповідачу товар поліпласт СП-1Л рідкий на загальну суму 7920, 00 грн. та виставив рахунок-фактуру № СФ 0000076 від 13.10.2008 року (копії містять справі) для його оплати, відповідач в свою чергу прийняв товар, проте, свої зобовязання щодо оплати вартості поставленого товару не виконав, виставлений позивачем рахунок не оплатив, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворився борг на суму 7920, 00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 7920, 00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна № РН- 0000073 від 14.10.2008 року про поставку товару містить посилання на рахунок - фактуру № СФ-0000076 від 13.10.2008 року, що свідчить про його вручення відповідачу для оплати 14.10.2008 року, а отже, кінцевий строк оплати згідно виставленого рахунку збігає 21.10.2008 року, однак відповідач в порушення вимог ст. 530 Цивільного кодексу України протягом семи денного терміну вартість поставленого товару не оплатив, товар не повернув, заборгувавши відповідачу 7920, 00 грн.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензійною вимогою № 39-х від 15.04.2011 року про погашення заборгованості, проте зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 7920, 00 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню повністю.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 198, 00 грн. та 3 % річних в розмірі 59, 00 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобовязання, з останнього, на думку господарського суду на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають до стягнення 3 % річних в розмірі 59, 00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 198, 00 грн. за весь час прострочення відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фасад Матеріали»(місцезнаходження: 02139, м. Київ, вул. Курнатовського, буд. 26, кв. 44, фактична адреса: 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 2/1, код ЄДРПОУ 32205349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-Україна»(місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 89, фактична адреса: 61052, м. Харків, А/С 10608, код ЄДРПОУ 35839874) 7920 (сім тисяч девятсот двадцять) грн. 00 грн. основного боргу, 102 (сто дві) грн. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (стаття 85 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

17.10.2011 року